exit
search serach
Лечение аутоиммунного тиреоидита в Киеве

Лікування аутоімунного тиреоїдиту в Києві

Аутоімунний тиреоїдит або АІТ – це хронічна запальна патологія щитоподібної залози аутоімунного походження, для якої характерно руйнування паренхіми щитоподібної залози внаслідок хронічної прогресуючої лімфоїдної інфільтрації. Також, захворювання відоме як тиреоїдит Хашимото.

Патологія діагностується приблизно у 3-4% населення всієї планети. При цьому, число випадків цього захворювання у жінок перевищує число випадків у чоловіків в 4-8 разів. Найчастіше, захворювання діагностують у жінок старше 60 років. У дітей же патологія зустрічається рідко.

Види та форми патології

Аутоімунний тиреоїдит має кілька форм перебігу. Основними з них є:

Хронічна форма.
Розвивається внаслідок посиленого зростання T-лімфоцитів, на тлі даного типу патології розвивається гіпотиреоз, є найбільш частою формою.

Післяпологова форма.
Має достатню поширеність і розвивається через гормональні зміни в організмі жінки під час вагітності та досить легко піддається лікуванню, функція щитоподібної залози відновлюється.

Безболісна або безсимптомна форма.
Найбільш складний в діагностиці тип патології, для виявлення порушення слід регулярно проходити комплексне обстеження.

Цитокін-індукована форма.
Розвивається внаслідок прийому медикаментів при печінкових патологіях і захворюваннях крові, вимагає складного і тривалого лікування.

За характером порушення хронічний АІТ буває:

  • гіпертрофічним (щитоподібна залоза розростається, в міжклітинному просторі накопичуються лімфоцити);
  • атрофічним (настає після гіпертрофічного, паренхіма заміщується фіброзною тканиною, розвивається після загибелі більшої частини фолікул).

 

В ході розвитку хронічного тиреоїдиту виділяють такі фази:

  • еутиреоїдна (гормональний фон в межах норми, симптоми відсутні, фаза може тривати кілька років без явних ознак);
  • субклінічний гіпотиреоз (починається зміна рівня гормонів, високий рівень ТТГ в крові, явних симптомів захворювання немає, зміни можна виявити тільки по аналізах крові);
  • явний гіпотиреоз (рівень Т3 і Т4 знижений, щитоподібна залоза збільшується в розмірах, з'являються характерні ознаки гіпотиреозу).

Сучасні діагностичні методи дають можливість виявити захворювання і визначити в точності його форму, після чого у фахівця з'являється можливість призначити адекватну терапію.

Причини та наслідки захворювання

На сьогодні не існує точної та повної інформації про причини розвитку аутоімунного тиреоїдиту. Оскільки гормональна регуляція в організмі людини вивчена не до кінця, аутоімунні захворювання лікуються досить складно.

Зараз відомі такі причини аутоімунного тиреоїдиту:

  • запальні процеси в паренхімі щитоподібної залози;
  • хронічні інфекції в організмі;
  • безконтрольний прийом лікарських препаратів;
  • прийом великої кількості йоду в будь-якій формі;
  • часті стреси;
  • несприятлива екологічна обстановка;
  • вплив іонізуючого випромінювання;
  • перенесені ГРВІ чи грип;
  • вагітність і пологи (підвищують ризик розвитку тиреоїдиту на 20%);
  • генетична схильність;
  • травми щитоподібної залози.

Саме спадковість вважається головною причиною розвитку захворювання, оскільки визначити точно, який саме фактор провокує розвиток тиреоїдиту, поки не вдалося. Тому, якщо в сім'ї є родичі з цією патологією, варто пройти діагностику і тим, у кого захворювання не було виявлено.

Патогенез

В основі патогенезу аутоімунного тиреоїдиту лежить продукування імунною системою антитіл, які руйнують структуру паренхіми щитоподібної залози. Впливаючи на тироцити, антитіла провокують руйнування клітин щитоподібної залози.

На початкових стадіях процес ніяк не позначається на самопочутті, а при його прогресуванні, зниженні функції щитоподібної залози та виробленні тиреоїдних гормонів, розвивається аутоімунний тиреоїдит, симптомами якого є підвищене продукування тиреотропного гормону (ТТГ) і розвиток гіпотиреозу. На тлі ХАІТ можливий розвиток тимчасового гіпертиреозу (тиреотоксикозу), який розвивається через вивільнення гормонів зі зруйнованих клітин щитоподібної залози.

Клінічна картина

Ознаки аутоімунного тиреоїдиту пов'язані з порушенням роботи щитоподібної залози: підвищеним або недостатнім виробленням гормонів.

Основні симптоми аутоімунного тиреоїдиту такі:

  • пригнічений стан, млявість, аж до настання депресії;
  • зміна тембру голосу (голос стає більш грубим, сиплим);
  • випадання волосся;
  • сухість шкірного покриву;
  • першіння у горлі;
  • погіршення пам'яті;
  • збільшення розмірів щитоподібної залози;
  • тахікардія в спокійному стані;
  • серцеві патології;
  • тремор кінцівок;
  • підвищена дратівливість;
  • часті зміни настрою;
  • безпричинна зміна ваги (набір при гіпотиреозі і різке зниження при тиреотоксикозі);
  • відчуття постійної втоми навіть після тривалого сну.

Крім всіх перерахованих вище симптомів, ознаками зниження рівня Т3 і Т4 є:

  • набряклість обличчя;
  • озноб і боязнь холоду;
  • закрепи;
  • зниження лібідо;
  • брадикардія;
  • підвищення артеріального тиску;
  • порушення менструального циклу;
  • викидні;
  • зниження здатності до дітородіння (у жінок).

Наявність хоча б кількох ознак є сигналом для термінового обстеження і консультації в ендокринолога.

Особливості перебігу при вагітності

Аутоімунний тиреоїдит під час вагітності може себе ніяк не проявляти, а деякі симптоми жінка може сприймати як стани, що властиві вагітності. Тому, у вагітних захворювання виявляється найчастіше випадково. Однак, патології іноді можна виявити при пальпації. Тиреоїдит відчувається як неприродне ущільнення. Виявивши подібне, жінка повинна звернутися до лікаря.

У жінки з діагностованим раніше тиреоїдитом в I триместрі продукування гормонів щитоподібної залози збільшується, що є природним процесом. Як наслідок, поліпшується самопочуття і виникає хибне переконання, що хвороба відступила. Однак, після пологів патологія може проявити себе ще більш інтенсивно, тому захворювання має перебувати під постійним контролем.

АІТ має прямий вплив на вагітність. Недостатнє або, навпаки, надлишкове вироблення тиреоїдних гормонів надалі позначається на здоров'ї майбутньої матері та плоду.

Особливості захворювання у дітей

Серед дітей аутоімунний тиреоїдит частіше зустрічається в підлітковому віці. При цьому, піком розвитку захворювання є початок статевого дозрівання – 11-13 років. У дівчаток захворювання діагностують у 3 рази частіше, ніж у хлопчиків.

Крім перерахованих раніше симптомів АІТ, у дітей можуть бути присутніми такі ознаки:

  • дискомфорт, відчуття здавлювання в області шиї;
  • задишка, яка з'являється в позі лежачи на спині;
  • незначна хворобливість в зоні проекції щитоподібної залози;
  • осиплість голосу (при значному збільшенні органу);
  • збільшення розмірів шиї.

При появі тривожних симптомів, дитину слід привести на консультацію до дитячого ендокринолога.

Ускладнення

Найчастіше, наявність цього захворювання при відсутності своєчасного лікування призводить до розвитку інших аутоімунних патологій.

Основні наслідки аутоімунного тиреоїдиту такі:

  • Вітіліго (порушення пігментації шкірного покриву)
  • Дистрофічні зміни хрящової тканини суглобів
  • Зниження репродуктивної функції (аж до безпліддя)
  • Цукровий діабет (ризик його розвитку при АІТ зростає в кілька разів)
  • Хвороба Аддісона (ураження наднирників, яке характеризується зниженням кількості гормонів, що продукуються)
  • Лімфома щитоподібної залози (злоякісне новоутворення, яке в вигляді ускладнення тиреоїдиту зустрічається вкрай рідко)

Крім цього, при своєчасному зверненні до фахівця й успішному лікуванні хвороби Хашимото можуть виникати ускладнення, викликані лікуванням. Так, при резекції щитоподібної залози розвивається хронічний гіпотиреоз. А ускладненнями медикаментозної терапії є патології серцево-судинної та репродуктивної системи, а також ЦНС.

Діагностика

Діагностика аутоімунного тиреоїдиту починається з консультації ендокринолога, який збирає анамнез, проводить огляд пацієнта і за допомогою пальпації визначає наявність або відсутність патологічних змін в структурі щитоподібної залози. Після цього призначаються інструментальні та лабораторні методи діагностики АІТ:

  • аналізи крові на рівень тиреоїдних гормонів (АТ-ТПО, АТ-ТТГ, ТТГ, Т3, Т4);
  • УЗД щитоподібної залози;
  • сцинтиграфія (за показаннями);
  • тонкоголкова біопсія (за показаннями).

Диференціальна діагностика хронічної та деструктивної форми патології проводиться на тлі замісної гормональної терапії. Пацієнт протягом року приймає препарати для стабілізації стану, після чого лікування відміняють і контролюють коливання гормонального фону. Якщо зміни не відбуваються, значить, пацієнт знаходиться в стадії стійкої ремісії та вимагає тільки спостереження.

Лікування

Лікування аутоімунного тиреоїдиту – це довгий процес, який не призводить до 100% одужання. Успішна терапія дає можливість стабілізувати стан пацієнта, контролювати тиреоїдит, домогтися тривалої ремісії й поліпшити якість життя пацієнта.

Лікування тиреоїдиту проводиться згідно з поточним станом пацієнта:

  • при гіперфункції щитоподібної залози рекомендована медикаментозна терапія, спрямована на зниження ризику розвитку серцево-судинних патологій;
  • при розвитку гіпотиреозу призначаються синтетичні замінники гормонів щитоподібної залози, якими можна контролювати вироблення власних гормонів щитоподібною залозою (дозування знижуються, поки не буде подолано гіпотиреоз);
  • пацієнтам з аутоімунним тиреоїдитом, як і іншим людям при відсутності протипоказань, необхідно щорічно робити щеплення від грипу та інших захворювань;
  • при наявності активного запального процесу призначаються нестероїдні протизапальні препарати у вигляді таблеток або ін'єкцій;
  • при розвитку підгострого тиреоїдиту рекомендовано лікування глюкокортикоїдами;
  • коли відбувається розростання тканин щитоподібної залози, для попередження розвитку онкології рекомендована резекція щитоподібної залози.

Справитися з захворюванням народними засобами неможливо. Однак, існують препарати народної медицини, які позитивно впливають на стан щитоподібної залози, але вони не можуть замінити спеціальної медикаментозної терапії.

Контроль виліковності

Після завершення курсу терапії аутоімунного тиреоїдиту і стабілізації стану, потрібне постійне спостереження. Як правило, мінімум 2 рази на рік необхідно відвідувати ендокринолога і проходити контрольні обстеження, які допоможуть своєчасно визначити відхилення від норми та відновити терапію, не давши захворюванню розвинутися знову.

Профілактика

Профілактика аутоімунного тиреоїдиту вимагає, перш за все, своєчасної діагностики стану і терапії захворювань щитоподібної залози. При виявленні патологій, варто звернутися до фахівця і не займатися самолікуванням.

Препарати, що містять йод, необхідно приймати тільки за призначенням лікаря. При дискомфорті в зоні проекції щитоподібної залози, порушеннях менструального циклу, безпричинній зміні ваги, необхідно звернутися до ендокринолога і пройти комплексну діагностику.

Пацієнтам з генетичною схильністю до аутоімунних захворювань слід стати на облік за місцем проживання.

Який лікар лікує?

Відповідь на питання: "Який лікар лікує аутоімунний тиреоїдит?" – дуже проста. Лікуванням патологій ендокринної системи займається ендокринолог, який проводить фізикальний огляд пацієнта, призначає необхідні обстеження і ставить діагноз.

Лікарі

Пройти ефективне лікування АІТ в Києві ви можете у досвідчених фахівців клінік МЕДІКОМ на Оболоні й Печерську. Наші центри оснащені всім необхідним діагностичним обладнанням для високоточного обстеження пацієнтів. Телефонуйте за контактними номерами, вказаними на сайті, і записуйтеся на консультацію. Довірте своє здоров'я кращим фахівцям!

Белінгіо Тетяна Олександрівна
Дитячий лікар-ендокринолог вищої категорії, к.м.н.
comment 5
Глоба Євгенія Вікторівна
Дитячий лікар-ендокринолог вищої категорії, кандидат медичних наук
comment 9
Жила Наталія Юріївна
Дитячий лікар-ендокринолог вищої категорії
comment 8
Калашникова Жанна Василівна
Лікар-ендокринолог вищої категорії
comment 11
Кваченюк Андрій Миколайович
Лікар-хірург-ендокринолог вищої категорії, доктор медичних наук
comment 18
Мацюк Наталія Миколаївна
Лікар-ендокринолог вищої категорії
comment 10
Потолочна Майя Дмитрівна
Лікар-ендокринолог вищої категорії, кандидат медичних наук
comment 10
Рикова Олена Іванівна
Лікар-терапевт вищої категорії, ендокринолог
comment 5

Вiдгуки

залишити відгук arrow arrow
Ваша оцінка
star star star star star
Прийнято! Ваш дзвінок опрацьовується.
Хочете, передзвонимо Вам?
Наприклад: 067 000 00 00
Передзвоніть
Наприклад: 067 000 00 00
Вільних операторів на лінії: 6
Замовлень дзвінків сьогодні: 100+
Прийнято! Ваш дзвінок опрацьовується.
Хочете, передзвонимо Вам?
Наприклад: 067 000 00 00
Вільних операторів на лінії: 6
Замовлень дзвінків сьогодні: 100+
Прийнято! Ваш дзвінок опрацьовується.
Хочете, передзвонимо Вам
в зручний час?
КНОПКА
ЗВ'ЯЗКУ
page-down