Дихальна недостатність: симптоми та лікування в Києві

Дихальна недостатність – це патологічний стан, для якого характерне порушення газового складу крові в бік зниження оксигенації або підвищення кількості вуглекислого газу. Слід пам'ятати, що робота дихальної та кровоносної систем тісно взаємопов'язані. Коли виникає легенева недостатність, підсилюється робота серця з метою нормального забезпечення організму киснем.

Класифікація патології

Дихальну недостатність можна розділити відразу за кількома критеріями: типами, характером перебігу хвороби, етіологією і патогенезом, ступенем тяжкості патологічного процесу і характером розладів газообміну.

За типами ДН буває: обструктивною, рестриктивною і змішаною (дифузійною).

За характером перебігу патологія буває гострою і хронічною.

За патогенезом виділяють дифузійну, вентиляційну і ту, що виникла внаслідок порушення балансу повітря, яке поступає в організм, і приплива крові в легенях.

Виділяють такі ступені дихальної недостатності:

• I ступінь (диспное спостерігається при інтенсивному навантаженні);
• II ступінь (диспное присутнє при звичайному навантаженні);
• III ступінь (диспное є в стані спокою).

За характером порушення газообміну виділяють гіпоксимічну і гіперкапнічну форму патології.

Етіологія захворювання

Причини дихальної недостатності полягають в ураженні дихальних органів на їх різних рівнях.

Дуже часто, дихальна недостатність розвивається через неправильну роботу ЦНС і дихального центру зокрема. Її провокують передозування наркотичних речовин, пошкодження дихального центру, травми голови, порушення мозкового кровообігу. Такі ж наслідки для організму мають і патології функції нервово-м'язової системи, які розвиваються через неврологічні розлади, інфекційні захворювання, що вражають нервову систему і спотворюють передачу імпульсів до м'язів, що регулюють дихальну функцію.

Виникнення, перебіг і результат захворювання

Більшість випадків легеневої недостатності розвивається через порушення вентиляції в альвеолах.

При всіх видах дихальної недостатності через брак кисню в крові активуються процеси компенсації в організмі. Найчастіше, розвиваються підвищене продукування еритроцитів, патологічно висока кількість гемоглобіну і підвищення хвилинного об'єму кровообігу. На стадії розвитку патології дані механізми компенсують дихальну недостатність. При значному прогресі недостатності ці процеси вже не можуть відшкодувати брак кисню і самі провокують розвиток іншої патології – легеневого серця.

Однією з ключових причин падіння ступеню оксигенації є обструктивна форма дихальної недостатності, яка пов'язана з порушенням бронхіальної прохідності (звуження просвіту бронхів).

Зниження бронхіальної прохідності є причиною збільшення опору потоку повітря в бронхах. Це, в свою чергу, призводить до зниження його швидкості в геометричній прогресії. Відшкодування зниження швидкості повітряного потоку здійснюється шляхом додаткового навантаження на дихальні м'язи. Цей стан доповнюється й утрудненим видихом.

Збільшення бронхіального опору призводить до мимовільного зсуву дихальної паузи в фазу вдиху. Це відбувається за допомогою більш низького розташування діафрагми та інспіраторної напруги дихальних м'язів. При цьому, вдих починається при інспіраторному розтягуванні альвеол і збільшується обсяг залишкового повітря.

На початкових етапах розвитку патології зсув дихальної паузи має функціональний характер. Далі відбувається атрофія стінок альвеол через компресії капілярів високим тиском на видиху. Це призводить до утворення емфіземи легенів і незворотного зсуву дихальної фази.

Через збільшення бронхіального опору відбувається відчутне збільшення навантаження на дихальні м'язи та збільшення тривалості видиху. Тривалість видиху щодо тривалості вдиху може збільшитися до пропорції 3:1 і більше. Таким чином, більшу частину часу на дихальні м'язи лягає відповідальність за подолання бронхіального опору. При розвиненій обструкції дихальні м'язи вже не можуть в повній мірі компенсувати зниження швидкості повітряного потоку.

Крім цього, 75% часу підвищений тиск всередині грудей здавлює кровоносні судини в легенях, що, у свою чергу, є причиною відчутного зростання опору кровотоку в легенях. Цей процес провокує вторинну гіпертензію малого кола кровообігу. Гіпертензія є причиною розвитку легеневого серця.

Клінічні прояви патології

Гіпоксемічна і гіперкапнічна дихальна недостатність, симптоми яких багато в чому часто схожі, проявляються відчутною задишкою.

Інші ознаки дихальної недостатності:

• ціаноз (синюшність шкірного покриву через нестачу кисню);
• дезорієнтація і сонливість (через високу концентрацію вуглекислого газу в крові);
• глибоке і прискорене дихання (через нього організм намагається позбутися від надлишку вуглекислого газу);
• сонливість (через прогресуюче порушення роботи серця і ЦНС);
• порушення серцевого ритму.

Деякі симптоми дихальної недостатності відрізняються в залежності від причини патології. Якщо дихальна активність порушується через прийом заспокійливих препаратів або алкоголю, людина може стати сонливою, почати повільно дихати й навіть впасти в кому.

Особливості перебігу хвороби при вагітності

Дихальна недостатність при вагітності особливо небезпечна, оскільки недолік кисню небезпечний не тільки для здоров'я матері, але і для здоров'я плоду. Гіпоксія може призвести до незворотних вад розвитку майбутньої дитини.

Оскільки при вагітності більшість препаратів використовуються вкрай обережно або взагалі заборонені, терапію ДН повинен призначати виключно пульмонолог, який при виборі методів терапії буде брати до уваги поточний стан жінки та складність перебігу патології.

Особливості захворювання у дітей

У дітей, разом з ключовими причинами, дихальна недостатність може виникнути через потрапляння в дихальні шляхи сторонніх предметів. Симптоми дихальної недостатності в такій ситуації – це раптовий приступ асфіксії, дитина починає хапати ротом повітря.

При підозрі на дихальну недостатність, дитину необхідно терміново показати педіатру, який призначить необхідну діагностику і підтвердить або спростує діагноз, підбере правильне лікування або направить до вузького спеціаліста.

Ускладнення

Дихальна недостатність – це патологічний стан, що загрожує життю і здоров'ю пацієнта. При відсутності своєчасної допомоги, патологія здатна стати причиною смерті пацієнта.

Тривале прогресування захворювання здатне призвести до розвитку серцевої недостатності й інших ускладнень дихальної недостатності. Це відбувається в результаті недостатнього збагачення киснем серцевого м'яза і його постійних перевантажень.

Зниження РO2 в альвеолярному повітрі й патологічна вентиляція легенів пацієнта при дихальній недостатності здатна спровокувати розвиток легеневої гіпертензії. Надмірне збільшення правого шлуночка і подальше зниження його скорочень є причиною розвитку легеневого серця, яке призводить до гіпертензії в легеневому колі кровообігу.

Перша допомога

Перша допомога при гострій дихальній недостатності залежить від її ступеню і форми. Реанімаційні заходи при гіпоксичній комі найчастіше малоефективні, тому потрібна своєчасна діагностика дихальної недостатності, а після – і її лікування.

Однак, до з'ясування причини захворювання хворому заборонено введення седативних, снодійних препаратів і нейролептиків, а також знеболюючих наркотичних засобів. При загостренні захворювання потрібно терміново викликати "швидку допомогу", яка госпіталізує пацієнта в профільне відділення стаціонару.

До прибуття "швидкої" хворого необхідно укласти, піднявши узголів'я для полегшення дихання. Слід розстебнути стискаючий грудну клітку одяг, комір, ремінь та ін.

Якщо пацієнт носить зубні протези, їх необхідно зняти. Вживання їжі і пиття до прибуття швидкої категорично заборонені. Хворому необхідно забезпечити приплив свіжого повітря.

При закупорці дихальних шляхів, з них слід видалити кров, слину, слиз, чужорідні тіла – по можливості. При зупинці серця треба почати непрямий масаж серця і штучне дихання. Подальшу допомогу повинні надати медпрацівники, які й встановлять причини розвитку патології.

Діагностика

Діагностика дихальної недостатності починається з фізикального огляду пацієнта і збору анамнезу. Для точної діагностики стану хворого, стадії патології й виявлення патологічних змін у легенях призначаються:

• рентгенографія грудної клітки;
• бронхоскопія (дозволяє за допомогою спеціального обладнання, оснащеного камерою, зсередини оглянути стан бронхів);
• пульсоксиметрія (вимірювання рівня насичення крові киснем);
• лабораторні аналізи (взята з артерії кров дозволяє підтвердити дихальну недостатність завдяки визначенню патологічно низького рівня оксигенації та високого рівня вуглекислого газу).

Лікування

Лікування дихальної недостатності передбачає комплексний підхід, який включає:

• забезпечення насичення киснем організму;
• підключення до апарату ШВЛ;
• терапію причини недостатності.

Пацієнти з гострою формою патології поміщаються у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

Для корекції зниженої сатурації, пацієнтам подається додатковий кисень за допомогою пластикових канюль, що вводяться в ніс, або лицьової маски (метод, що використовується, залежить від необхідного обсягу кисню). Зазвичай, на цьому етапі кисень подається в організм в більшій кількості, ніж при звичайному вдиху, а далі його обсяг зменшується.

ШВЛ коригує проблему вентиляції легенів і знижує рівень вуглекислого газу в крові у пацієнтів з гіперкапнічною недостатністю. Для цього використовується спеціальний апарат, який допомагає повітрю надходити в легені й виходити з них. До цього методу вдаються тоді, коли неінвазивного лікування виявляється недостатньо.

Терапія основного захворювання, що спричинило дихальну недостатність, необхідна не менше, ніж усунення самої недостатності. Наприклад, антибіотики застосовуються при терапії бактеріальної пневмонії, бронхолітики – в лікуванні астми. Інші препарати можуть бути рекомендовані для лікування інших захворювань за показаннями.

Контроль вилікуваності

Лікування дихальної недостатності вважається успішним, якщо вдалося вилікувати причину патології, відновити рівень сатурації, знизити насиченість крові вуглекислотою.

Для цього проводять повторну діагностику, а після одужання – контролюють ступінь насичення крові киснем за допомогою пульсоксиметра.

Профілактика

Профілактика дихальної недостатності – це, в першу чергу, своєчасне лікування захворювань, які можуть спричинити розвиток недостатності. Вагітні повинні своєчасно, згідно з графіком, проходити обстеження у гінеколога.

Крім цього, рекомендовано дотримуватися загальних правил профілактики захворювань:

• відмовитися від вживання алкоголю, тютюнопаління та ін.;
• дотримуватися правил здорового харчування;
• підвищити рухову активність;
• займатися спортом;
• проводити регулярне вологе прибирання житла;
• дотримуватися правил особистої гігієни тощо.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.