Лікування сифілісу в Києві

Сифіліс — це одна з найнебезпечніших бактеріальних інфекцій, яка передається статевим шляхом і вражає не лише геніталії, а й нервову систему, внутрішні органи, шкіру та інші анатомічні структури. Це захворювання характеризується стадійною і прогресуючою течією.

Частіше інфекція виявляється в жінок і чоловіків 20–30 років.

Раніше сифіліс називали «льюїсом» (що означало «зараза»), а потім це інфекційне захворювання назвали на честь героя міфів свинопаса Сіфіла, якого боги Олімпу нагородили хворобою за зухвалість. Так хвороба отримала сучасну назву — сифіліс.

Класифікація

Є кілька клінічних класифікацій захворювання. Однак усі випадки сифілісу можна розділити на такі види:

• первинні;
• вторинні (ранній і пізній період);
• третинні;
• вроджені.

Фахівці застосовують і більш докладні класифікації сифілісу:

• за характером перебігу інфекції: приховану, свіжу, рецидивну, активну, вроджену та ін.;
• за особливостями серологічних реакцій на різних стадіях хвороби.

Етіологія захворювання

Основні причини сифілісу — безладні статеві зв'язки. Саме тому інфекція належить до венеричних захворювань.

Проте зараження збудником інфекції грамнегативною бактерією (або спірохетою) Treponema pallidum іноді може відбуватися через інші шляхи.

Бліда трепонема, яка здійснює гвинтоподібні та згинальні рухи для проникнення в тканину, довго існувати поза тілом людини не може. Розмножується у вологому середовищі за допомогою ділення через кожні 30–32 год при t близько 37 °C.

Шляхи зараження

Зараження блідою трепонемою, крім статевого акта, може відбуватися під час:

• переливання крові донора, який заражений блідою трипонімою;
• застосування використаних зараженою людиною шприців, голок, місткостей для ліків або наркотиків;
• використання загальних «кривавих» приладів: зубної щітки, бритви, манікюрних інструментів тощо.

Безкровний шлях зараження сифілісом у побуті також існує. Однак спостерігається він досить рідко. Зараження може відбутися в разі:

• тісного контакту хворого з третинною стадією сифілісу, що має відкриті виразки або гуми, що розпадаються та з яких бліда трепонема може потрапити на посуд, одяг та інші предмети;
• використання чужих вологих рушників, губок та інших предметів гігієни, проте саме відвідування басейну чи лазні цілком безпечне та не має ризику зараження сифілісом.

Чи передається сифіліс через піт і сечу, досі не доведено. А от через слину трепонема передається тільки за наявності в роті хворого висипань. Заразитися на сифіліс може також немовля під час грудного годування, якщо його мати заражена.

У медперсоналу є ризик інфікуватися під час необережного виконання процедур, операцій, розтину трупів заражених (у т. ч. дітей із вродженим сифілісом).

Патогенез

Інфекція має стадійний перебіг.

У стадіях сифілісу виділяють чотири періоди:

• Інкубаційний (прихований) — починається з моменту проникнення в організм збудника інфекції до появи перших симптомів у вигляді твердого шанкра і збільшених лімфовузлів. У цьому періоді хворий ще не заражений. У середньому ця стадія триває 3–4 тижні, але вона може скорочуватися до 8–15 діб або збільшуватися до 108–190 днів.
• Первинний — починається з моменту виникнення твердого шанкра від 2 мм до 15 мм (і більше) і триває до появи на шкірі характерного висипу. Він спостерігається 6–7 тижнів. Після появи перших ознак хворий стає заразним і небезпечним для оточуючих.
• Вторинний — характеризується специфічною папульозною, розеолезною або пустульозною висипкою, ураженням внутрішніх органів, нервової та інших систем і тканин. Ця стадія сифілісу проявляється свіжим, рецидивним і прихованим періодами. Рецидиви можуть відбуватися неодноразово.
• Третинний — виникає за браком лікування або неправильної терапії другої стадії та характеризується ураженням усіх систем і тканин організму. На шкірі формуються сифілітичні гуми. За відсутності лікування у хворого починається нейросифіліс, сифіліс аорти, кісток, серцевих клапанів, нирок та інших органів, систем і тканин. Наразі, завдяки наявності антибіотиків, ця стадія інфекції трапляється рідше.

Кожна стадія хвороби має свої відмінні симптоми.

У разі своєчасного та правильного лікування результат сифілісу частіше сприятливий.

Якщо хвороба триває довго, або інфекція є вродженою, то у хворого часто виникають незворотні зміни, що призводять до інвалідності.

Симптоми сифілісу

Стадія захворювання визначає ознаки сифілісу.

Впливати на симптоми сифілісу можуть і такі чинники як термін початку лікування, його правильність і регулярність.

Прихований сифіліс може спостерігатися в людей, які раніше мали активні прояви цієї інфекції, але вони були усунені самостійно, під впливом недостатньо специфічного лікування або мали особливу форму безсимптомної інфекції. Людям, у яких немає зовнішніх ознак сифілісу, діагноз встановлюється на підставі аналізу серологічної реакції.

Первинна стадія

У місці проникнення збудника виникає червона папула, яка швидко трансформується у твердий шанкр. Зазвичай це вогнище безболісне. Воно містить багато блідих трепонем.

Найчастіше, шанкр з'являється:

• у чоловіків — на пенісі, задньому проході, у прямій кишці;
• у жінок — на вульві, проміжності, у прямій кишці;
• у представників обох статей — на губах або в роті.

Ця виразочка щільна на дотик, не спаюється з навколишніми тканинами, має рівні бічні краї і дно.

Іноді шанкр протікає атипово у вигляді індуративного набряку (зазвичай в зоні геніталій), а також буває шанкр-панарицій (на 1–3 пальцях руки, часто супроводжується болем) і шанкр-амігдаліт (у ротоглотці).

На цій стадії сифілісу у хворого запалюються регіонарні лімфовузли (без хворобливості), змінюється характер виділень зі статевих шляхів. У жінок вони спочатку стають густішими, мають домішки гною, а потім набувають гнійного різкого запаху; у чоловіків виділення з уретри зазвичай відсутні, а виділяються тільки з виразки, особливо під час тертя.

Майже половина жінок і третина чоловіків не знають про утворення шанкра, оскільки він міститься всередині: у роті, піхві або прямій кишці, на шийці матки. Через 3–12 тижнів виразочка заживає й люди мають повністю здоровий вигляд.

Вторинна стадія

Симптомами сифілісу в цьому періоді стають розеолезні й темно-червоні плямисті висипання зі слабкими ознаками лущіння («намисто Венери» на шиї та в зоні декольте, висип на інших ділянках тіла) та дрібні множинні крововиливи на слизових і шкірі. Висип не болить, не чешеться, не завдає дискомфорту, має чіткі обриси. Також залишаються ознаки запалення лімфовузлів. Через 2–3 місяці висипання безслідно зникають.

У разі вторинного сифілісу у хворого присутні такі ознаки:

• нездужання;
• температура тіла до 37 °C і вище;
• кашель і нежить;
• ознаки кон'юнктивіту;
• осередкове випадання волосся.

Нерідко плямистий висип на тілі зовсім відсутній, й у хворого є тільки катаральні прояви. У таких випадках хвороба може бути непоміченою, тому інфекція легко може перейти в хронічний перебіг.

У перші 2–3 роки після зараження може розвиватися ранній нейросифіліс, який супроводжується запаленням оболонок і судин мозку, спричиняє сифілітичний менінгіт, неврити, поліневрити, менінгоенцефаліт або менінгаскулярний сифіліс. Також захворювання може не перейти в третинний сифіліс, тоді заражений стає довічним носієм інфекції.

Третинна стадія

У 30 % нелікованих інфікованих після латентного періоду розвивається третинна стадія. Вона проявляється такими деструктивними патологіями:

• прогресивним паралічем;
• сифілітичним аортитом;
• спинною сухоткою;
• атрофією зорового нерва;
• ураженням кісток, шкіри або слизових.

Через ураження нервової системи у хворих істотно погіршується пам'ять, увага, здатність до логічного мислення, виникають головні болі.

Вроджений сифіліс

Цей різновид хвороби розвивається під впливом трепонеми на тканини плоду. Для цієї форми інфекції характерна така тріада симптомів:

• вроджена глухота;
• недорозвинення тканин зубів;
• паренхіматозний кератит.

Навіть повне знищення в організмі хворого збудника сифілісу не може відновлювати уражені раніше тканини, і діти залишаються інвалідами.

Вагітних із сифілісом лікують у стаціонарі двома курсами.

Особливості захворювання в дітей

У разі раннього вродженого сифілісу його ознаки виявляються відразу після народження. Такі діти неспокійні, мають характерні ураження шкіри та слизових, страждають від нежитю, мають уражені кістки, нервову систему та інші органи. Вони погано смокчуть, повільно набирають вагу та погано розвиваються.

Перші симптоми пізнього вродженого сифілісу можуть виникати через 2 роки, однак частіше проявляються між 7 і 14 роками. До цього моменту ознаки інфекції відсутні. У таких дітей вражаються зуби, очі та розвивається глухота. Через інфекцію можуть страждати також усі інші органи.

Ускладнення

Основні наслідки сифілісу виникають на третинній стадії розвитку. Вони погано піддаються лікуванню, а деструктивні зміни тканин зазвичай є незворотними. Найнебезпечнішим наслідком є ураження нервової системи, яке призводить до таких захворювань: менінгіту, невритів, гідроцефалії, менінгоенцефаліту.

Дуже часто сифіліс викликає також складні порушення слуху й зору, розвиток остеоартриту, ураження судин і серця (вони можуть стати причиною розвитку інфаркту міокарда), печінки, нирок, дихальної системи та інших органів.

Лікування

Основна мета лікування сифілісу — усунення збудника інфекції.

Найчастіше для терапії використовують антибіотики пеніцилінового ряду. Можуть призначатися як таблетки, так і ін'єкційні ліки, а в разі нейросифілісу антибіотики призначаються ендолюмбально.

Якщо у хворого виявлена алергія на пеніцилін, призначають інші антибактеріальні засоби: похідні еритроміцину, тетрацикліну та цефалоспорину. Для лікування третинного сифілісу застосовують похідні вісмута й миш'яку. Терапія в таких випадках проводиться тільки в стаціонарі.

Вибір препаратів, дозування і схема прийому підбираються лікарем.

Лікувати від сифілісу потрібно обох статевих партнерів.

Контроль виліковності

Після лікування пацієнти проходять:

• медичний огляд з обов'язковим проведенням реагінових тестів через 3, 6 і 12 місяців, а потім щорічно доти, поки результат буде не реактивним або титр не знизиться в 4 рази;
• у разі нейросифілісу через кожні пів року — аналіз спинномозкової рідини, поки кількість клітин не наблизиться до норми.

Результативність лікування сифілісу і факт одужання встановлюється лікарем, який спостерігає за пацієнтом та який може порівнювати всі результати діагностики. Після перенесеного та успішно вилікуваного сифілісу інфікування може відбуватися повторно.

Профілактика сифілісу

Для профілактики сифілісу треба дотримуватися простих правил:

• відмовитися від випадкових статевих зв'язків;
• практикувати тільки захищений секс, у тому числі й оральний;
• відмовитися від прийому наркотиків і використання загальних шприців та голок;
• використовувати тільки індивідуальні засоби особистої гігієни;
• ретельно дотримуватися всіх правил гігієни під час проживання з хворим на сифіліс;
• регулярно проходити профілактичні огляди для виявлення прихованої течії інфекції.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.