Лікування гідросальпінксу

Гідросальпінкс є патологією запального характеру маткової труби, для якої характерне акумулювання надлишкової кількості секрету, що виділяється при запаленні. При відсутності своєчасної терапії, відбуваються спайка та злипання фаллопієвої труби. Сформований мішок з серозної рідини називається гідросальпінксом. Своєчасне діагностування й усунення захворювання є запорукою збереження здоров'я жінки.

Особливості захворювання

Гідросальпінкс — це накопичення в матковому каналі запальної рідини. Дана капсула перекриває весь просвіт маткової труби, що робить процес запліднення та зачаття неможливим. Лікування патології без хірургічного втручання можливе за певних показників. Для цього буде потрібне комплексне обстеження пацієнтки, на підставі якого робиться висновок.

Небезпека захворювання полягає в тому, що серозна рідина може потрапити в порожнину матки й викликати ряд серйозних ускладнень. В першу чергу, це стосується запалення плідної оболонки та втрати вагітності.

Класифікація

Сучасна медицина розрізняє кілька видів гідросальпінксу. Проста форма хвороби полягає в формуванні однієї замкнутої порожнини, фолікулярна — в поділі на кілька порожнин. Під впливом накопичення транссудату, стінки маткової труби поступово розтягуються до декількох сантиметрів.

Велика динаміка патології перешкоджає її широкій класифікації. Розширення просвітів пов'язане з великою кількістю видозмін протягом усього менструального циклу. Серозна рідина може переливатися в черевну порожнину або матку. Таким чином, лікарі ставлять діагноз вентильованого гідросальпінксу.

Причини гідросальпінксу

Акумулювання рідини серозного типу відбувається в результаті розвитку первинної хвороби. Гідросальпінкс виникає в результаті механічної непрохідності маткової труби. Як правило, цей процес виникає при спайкових та пухлинних явищах. Гінекологи сходяться на думці, що основними причинами гідросальпінксу є:

• інфекційне ураження внутрішніх органів;
• перенесені травми й операції;
• протікання різних форм ендометріозу матки;
• розвиток пухлин, які можуть перекривати фаллопієві труби.

Найбільш поширений фактор ураження маткових труб — інфекція. В результаті поразки епітеліального шару порушується його транспортна функція.

При хронічних формах гідросальпінксу вагітність не настає. У більшості, випадків діагноз ставиться при черговому профілактичному огляді у гінеколога та при наявності характерних ознак гідросальпінксу.

Ускладнення

При відсутності лікування гідросальпінксу збільшується ризик безпліддя, ектопічної вагітності та успішного запліднення за екстракорпоральною схемою. Гострі форми захворювання в тандемі з інфекційним зараженням часто переходять в гнійно-запальну форму. В першу чергу, це стосується піосальпінксу, ендометриту й сальпінгоофориту.

Діагностика

Визначити захворювання та накопичення рідини в каналах можна за допомогою різних методів діагностики гідросальпінксу. Найбільш поширеними серед них є:

• збір анамнезу (визначається тип та тривалість болю в області живота, на окрему увагу заслуговують акушерсько-гінекологічні форми прояви хвороби);
• оцінка стану піхви шляхом гінекологічного огляду;
• УЗД органів малого таза;
• взяття мазків з сечовивідного й цервікального каналів, піхви;
• ПЛР-діагностика на предмет наявності вірусів патогенної природи та ряду хвороботворних мікроорганізмів;
• лапароскопія (ендоскопічний метод відноситься до категорії малотравматичних методів діагностики гідросальпінксу).

Лікування гідросальпінксу

Лікування гідросальпінксу безпосередньо залежить від симптомів. Також враховується бажання жінки збереження можливості дітонародження. Далі лікар підбирає оптимальний варіант лікування: хірургічний або консервативний. У другому випадку рекомендована комплексна протизапальна терапія проти дії інфекцій в маткових каналах. Паралельно з цим жінка проходить вітаміно- та фізіотерапію.

Хірургічне втручання залежить від стадії патології. При плануванні операції фахівці враховують зміни в маткових каналах (фібрінолізіс, сальпінгостомія та ін.). Відновлювальний період триває від 10 до 14 днів.

Контроль вилікування

Визначити відсутність гідросальпінксу можна за допомогою вищезазначених діагностичних методів. На практиці найбільш поширеним варіантом є УЗД. Також, кожні 3 місяці потрібно відвідувати гінеколога для зовнішнього огляду. Систематичний контроль за власним здоров'ям та дотримання профілактичних заходів виключить повторне утворення спайок.

Профілактика

Запобігти розвитку гідросальпінксу набагато легше, ніж його лікувати. До числа ефективних профілактичних заходів можна віднести:

• якісне й своєчасне лікування хвороб інфекційного типу, які корелюють з органами малого таза;
• щоденне виконання гігієнічних правил;
• нормалізація статевого життя (відмова від частої зміни партнерів, використання презервативів);
• відмова від шкідливих звичок (алкоголь, тютюнопаління);
• планове відвідування гінекологічного кабінету (мінімум кожні 6 місяців).

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.