Хропіння і синдром апное сну

Як відрізнити "нормальне" хропіння від патологічного?

За своє життя кожна людина, хоча б один раз, мирно хропла. Хропіння може виникнути у будь-якої людини та в будь-якому віці, однак частота виявлення хропіння прогресивно зростає в міру старіння.

Основним критерієм, що визначає межу між "нормальним" та патологічним хропінням, є те, як хропіння впливає на ваше здоров'я. Якщо воно є тривіальним феноменом без патологічних наслідків і ніяк не заважає вам радіти життю, то й лікувати його не треба. Однак гучне хропіння може зіпсувати життя вашим близьким.

Які причини хропіння?

Під час нормального сну м'язи язика і м'якого піднебіння підтримують верхні дихальні шляхи у відкритому стані. Якщо ці м'язи надмірно розслаблені, то просвіт дихальних шляхів вужчає і проходження повітря частково блокується. Черговий вдих приводить до того, що розслаблена частина глотки починає вібрувати, створюючи шум, який ми і називаємо хропінням.

Хропіння — це звуковий феномен, що виникає внаслідок биття одну об одну м'яких структур глотки на тлі проходження струменя повітря через звужені дихальні шляхи.

Кожен п'ятий чоловік після 30 років постійно хропе вві сні.

Часто хропіння сприймають як неприємний, але безпечний звуковий феномен. На жаль, це не так. Хропіння як звук становить соціальну проблему більшою мірою для оточення, ніж для людини. Однак хропіння може бути передвісником і одним з основних симптомів серйозного захворювання — хвороби зупинок дихання аві сні або, кажучи медичною мовою, синдрому обструктивного апное сну.

Причинами хропіння є:

• Анатомічні порушення, що призводять до звуження дихальних шляхів;
• Викривлення носової перегородки;
• Вроджена вузькість носових ходів і/або глотки;
• Поліпи в носі;
• Подовжений піднебінний язичок;
• Маленька, зміщена назад нижня щелепа (з порушенням прикусу);
• Збільшення мигдаликів;
• Ожиріння.

Функціональні фактори та захворювання, що знижують тонус м'язів глотки:

• Власне сон (зниження м'язового тонусу);
• Дефіцит сну і втома;
• Уживання алкоголю;
• Прийом снодійних препаратів;
• Куріння;
• Зниження функції щитовидної залози;
• Менопауза у жінок;
• Старіння.

Чим небезпечне хропіння?

Саме по собі як феномен хропіння не є небезпечне. Але це сигнал хвороби, такий самий, як, наприклад, біль. Хропіння як симптом деяких захворювань може викликати різні патологічні феномени.

Для того, щоб визначити, чи впливає хропіння на ваше здоров'я, необхідно виявити симптоми, які можуть бути наслідком або причиною хропіння.

Одним із головних симптомів хронічного хропіння є денна сонливість, яка виникає тому, що хропіння може спричинити часті мікропробудження головного мозку. Це призводить до того, що сон фрагментується, порушується його структура. Організм і мозок уночі не відпочивають. І, намагаючись надолужити своє, мозок намагається заснути вдень, щоб якось компенсувати свої нічні втрати. Однак наявність хропіння не означає, що сон обов'язково порушується. Наприклад, денна сонливість в огрядних людей може вникнути не як наслідок хропіння, а бути результатом ожиріння.

Хропіння стає небезпечнішим, коли воно є симптомом феномену колапсу гортані під час сну. Цей феномен лікарі називають синдромом апное сну (апное — зупинка дихання). Оскільки основна причина апное, зупинок дихання — це колапс або обструкція верхніх дихальних шляхів, то даний синдром найчастіше має назву синдром обструктивного апное сну.

Лікувати хропіння необхідно тоді, коли стає очевидним факт його впливу на ваше здоров'я або якщо воно заважає вашому партнерові.

Синдром обструктивного апное

"Хропіння та апное - брати-близнюки"

Феномен синдрому апное сну згадували протягом тисячоліть, від праць Гіппократа до яскравого опису «жирного хлопця» Джо у Чарльза Діккенса в «Посмертних записках Піквікського клубу». Однак перший детальний опис синдрому обструктивного апное сну в медичній літературі з'явилося в 1965 р.

Розрізняють два види апное сну: обструктивне (становить 90% всіх випадків апное) і центральне. Існує також поняття гіпопное - зменшення дихального потоку на 50%.

Синдром обструктивного апное сну (СОАС) - це захворювання, що характеризується наявністю хропіння, періодичним спаданням верхніх дихальних шляхів на рівні глотки і припиненням легеневої вентиляції, зниженням рівня кисню крові, грубої фрагментації сну і надмірною денною сонливістю (Guilleminault C., 1978).

Часто свідками цього захворювання є несплячі близькі, які з тривогою спостерігають, як раптово обривається хропіння і настає страшна зупинка дихання, потім сплячий голосно схропує і знову починає дихати. Іноді можуть відзначати до 500 зупинок дихання за ніч загальною тривалістю до 4 годин, що призводить до і гострого, і до хронічного браку кисню і може бути причиною прогресуючого ожиріння, імпотенції, артеріальної гіпертонії, порушень ритму серця, інсульту, інфаркту міокарда і раптової смерті вві сні.

Причини СОАС такі ж, що й у хропіння. Різниця полягає лише в мірі їх вираженості. Якщо при хропінні стінки дихальних шляхів тільки вібрують при проходженні струменя повітря, то при хворобі вони періодично повністю спадають, перекриваючи доступ повітря до легенів.

УВАГА!!! - якщо у вас відзначають:

• Гучне переривчасте хропіння;
• Зупинки дихання вві сні;
• Неспокійний сон, який не бадьорить;
• Часте нічне сечовипускання;
• Розбитість, головні болі вранці;
• Болісну денну сонливість;
• Хронічну втому;
• Зниження пам'яті та уваги;
• Підвищення артеріального тиску;
• Швидке наростання маси тіла;
• Зниження потенції.

Ймовірно, ви страждаєте на хворобу зупинок дихання вві сні або, медичною мовою, синдром обструктивного апное сну.

Порушення дихання у сплячої людини призводять до різкого погіршення якості сну. Головні болі, постійна сонливість, дратівливість, зниження уваги і пам'яті, потенції це лише деякі симптоми, що їх може відчувати той, хто хронічно недосипляє. Особливо небезпечні напади гострої сонливості під час кермування автомобілем, бо суттєво збільшують ризик дорожньо-транспортних пригод.

Як бачимо, захворювання проявляється безліччю симптомів, із приводу яких хворий може звертатися до терапевта, кардіолога, невролога, оториноларинголога і навіть сексопатолога і психіатра. Особливої ваги це захворювання набуває у літніх пацієнтів, по-перше, у зв'язку з високою поширеністю СОАС у цієї категорії осіб, по-друге, через часті помилки щодо його діагностики, коли симптоми СОАС інтерпретують як прояви церебрального атеросклерозу, деменції, дихання Чейна-Стокса і ряду інших захворювань. Більше того, в літньому віці наявність СОАС значно обтяжує перебіг ІХС, артеріальної гіпертонії, хронічного обструктивного бронхіту і бронхіальної астми. Ще однією важливою проблемою є значне збільшення споживання снодійних літніми людьми, а вони протипоказані при СОАС і можуть провокувати гіпертонічні кризи, інсульти й раптову смерть уві сні.

Поширеність СОАС становить 5-7% у людей, старших за 30 років. Важкі форми захворювання мають близько 1-2% із зазначеної групи осіб (Stradling J.R: і співавт. 1991; Young T. та співавт. 1993). У осіб, старших 60 років, частота СОАС значно зростає і становить близько 30% у чоловіків і близько 20% у жінок. У тих, кому за 65 років, частота захворювання може досягати 60% Ancoli-Israel S., 1991. Ці показники можна порівняти з поширеністю бронхіальної астми (Young T. та співавт., 1993).

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.