Алергічний риніт: симптоми, лікування, профілактика

Алергічний риніт — це запалення слизової оболонки, що спричиняється алергенами. Причиною поширеного захворювання є пилок, домашній пил або інші чинники. Запальний процес зачіпає слизову носа, очей, євстахієву трубу, середнє вухо, пазухи та горлянку. Майже кожна четверта людина планети страждає на алергічний нежить. Дослідження вказують на відмінності в частоті появи симптомів риніту залежно від місця проживання. В екологічно чистих районах алергія трапляється рідше, а у великих, забруднених містах ймовірність розвитку цього захворювання збільшилася майже вдвічі.

Класифікація алергічного риніту

Існує два види риніту алергічного характеру:

Сезонний.
Цей тип повторюється щороку в певні місяці. Здебільшого виникає в сезон цвітіння рослини, на яку в пацієнта алергія. Алергеном може бути пилок трави, бур'янів і дерев.

Цілорічний.
Пацієнт перебуває в постійному контакті з алергеном. Найчастіше це подразники з побутового середовища.

Класифікація алергічного риніту за тривалістю симптомів:

• періодичний — тривалістю до 4 днів на тиждень або менш як 4 тижні;
• хронічний — тривалістю від 4 днів на тиждень і більш як 4 тижні.

Етіологія риніту

Алергічний нежить є результатом взаємодії двох груп чинників: генетичної схильності до захворювання і провокуючою ланкою, що спричиняє небажані ознаки.

Причини алергічного риніту:

• рослинний пилок;
• алергени кліщів і тарганів;
• спори цвілі;
• алергени домашніх вихованців: шерсть, епідерміс, екскременти та виділення деяких хребетних.

Симптоми захворювання також можуть бути спричинені тютюновим димом, забрудненим повітрям і миючими засобами.

Патогенез

Алергічним ринітом вважається аномальна, надмірна реакція імунної системи людини, яка страждає на алергію, на контакт із білками та іншими речовинами, які називаються алергенами. На здорових людей алергени не діють. Цей запальний процес пов'язаний зі слизовою оболонкою носа.

Патологія виникає, коли алерген у вигляді пилку рослин з'єднується з імуноглобулінами класу IgE, секретованими організмом алергіка. У результаті утворюється комплекс, який прикріплюється до хмарних клітин, що продукують гістамін. Під дією гістаміну і з'являються ознаки алергічного риніту.

Тривалий вплив алергену може спричиняти гіпертрофію слизової носа, звузити або навіть заблокувати придаткові пазухи.

Симптоми алергічного риніту з'являються через кілька хвилин після впливу подразника. Пацієнти скаржаться на проблеми зі сном, які заважають нормальному функціонуванню організму.

Характерні очні симптоми: сльозотеча, почервоніння, свербіж, набряк. Вони можуть супроводжуватися зудом у вухах і горлі. Ознаки алергічного риніту, викликаного побутовими джерелами, менш виражені. Пацієнти скаржаться на постійну закладеність носа, подразнення задньої стінки горлянки та на ослаблений нюх.

Одночасно виникає порушення концентрації уваги, що ускладнює роботу або навчання. З'являється стомлюваність, сухість у роті, хропіння й навіть підвищення температури тіла.

Особливості перебігу захворювання під час вагітності

Алергічний риніт у період вагітності частіше вражає жінок, які страждали захворюванням до перебудови гормонального фону. Клінічна картина під час вагітності не відрізняється від типових ознак. Як лікувати алергічний риніт у цій ситуації? Якщо є можливість, насамперед потрібно використовувати немедикаментозні методи. Однак, якщо вони не діють, призначаються відповідні препарати. У разі легкої форми нежитю можуть бути введені препарати з групи кромонів. При важких симптомах лікар-алерголог може призначити назальні кортикостероїди. Вони дуже ефективні та, що важливо, безпечні для вагітних. Необхідно проконсультуватися з лікарем-гінекологом про препарати, які можна використовувати в період гестації.

Особливості алергічного риніту в дітей

Алергічний риніт у дітей — явище поширене. Захворювання часто виникає одночасно з вірусною інфекцією або сприяє їй. Це ускладнює швидку діагностику. Дітям старше 4 років дитячий алерголог проводить шкірні проби. У деяких випадках лікар-педіатр може призначити аналіз крові на алергію. Захворювання в дитини може виникнути через харчові алергени. Будь-який продукт, який спричиняє реакцію, прибирають із раціону майже на 3 тижні. Якщо після його виключення стан поліпшується, а при повторному включенні погіршується, продукт вважається алергеном.

Залежно від інтенсивності алергічної реакції можна використовувати різні методи лікування. Найпростіший і найефективніший спосіб — уникати алергенів, тому дуже важливо визначити їх за допомогою аналізів. Крім спеціалізованих препаратів, дитячий лікар-отоларинголог може порадити промивання носа ізотонічним розчином морської солі.

Неконтрольований процес захворювання знижує здатність керувати автомобілем, що може збільшити ймовірність ДТП.

Діагностика захворювання

При діагностиці алергічного риніту обов'язково проводиться ЛОР-обстеження. Лікар оглядає порожнину носа і виявляє набряклість слизової носа та її гіперемію.

У разі підозри на алергічний риніт призначається риноцитограма (мазок на еозинофілію). Мікроскопічне дослідження з порожнини носа дає змогу відрізнити риніт алергічного походження від інфекційного. Лікар-отоларинголог інтерпретує результати, оцінюючи співвідношення кількості клітин лейкоцитів, еозинофілів, нейтрофілів, лімфоцитів, макрофагів, еритроцитів. Дослідження назального секрету також може виявити також дріжджові гриби та патогенну флору. Отримані результати дають можливість призначити правильне та ефективне лікування риніту.

Діагностика алергічного риніту передбачає проведення специфічних аналізів. Це шкірні проби, які роблять у кабінеті лікаря-алерголога. Дослідження передбачає нанесення на шкіру або введення в неї різних речовин, що викликають алергію. Потім за допомогою тестів оцінюють реакцію на гістамін і розмір змін у місці нанесення алергену.

Визначити причину алергічного риніту легко, адже при контакті з речовиною, що викликає реакцію, з'являється почервоніння або волдир. У разі сумнівів лікар може призначити КТ придаткових пазух носа.

Лікування алергічного риніту

У період лікування алергії дуже важливо уникати контакту з алергенами. Щоб лікування алергічного риніту було ефективним, необхідно якомога раніше ідентифікувати алергени, які викликають небажані симптоми.

Особливу роль у симптоматичній терапії відіграють антигістамінні препарати: пероральні, назальні, кон'юнктивальні. Крім цього, використовуються ліки, що знімають застій у кровоносних судинах слизової оболонки носа. Однак ними можна користуватися не довше тижня.

Процес лікування алергічного риніту передбачає десенсибілізацію. Вона полягає у введенні щоразу більших доз алергенів для підвищення порогу чутливості до цих речовин. Завдяки десенсибілізації полегшуються симптоми захворювання.

Контроль виліковності

У більшості пацієнтів після продуктивного алергічного риніту (частіше це стосується полінозу) симптоми зменшуються. Пацієнт, який пролікував алергію, може працювати ефективніше та відвідувати школу. Медичне спостереження за пацієнтом ґрунтується на оцінці симптоматичного лікування. Хворому обов'язково треба уникати контакту з алергенами.

Профілактика алергічного риніту

Специфічних профілактичних заходів при цій патології немає. Грудне вигодовування протягом як мінімум 4–6 місяців дає деякий захист. Вагітній жінці та дітям треба уникати впливу сигаретного диму. Важливо не контактувати з алергенами за наявності захворювання в близьких родичів.

Поради та рекомендації

Усім пацієнтам з алергічним ринітом рекомендується промивати ніс фізіологічним розчином. Якщо можливо, уникати контакту із симптоматичними алергенами.

Як це зробити:

1. Алергічний нежить вимагає обмеженого перебування на відкритому повітрі в період цвітіння пилку, оскільки це провокує захворювання. Також доведеться зачинити вікна у квартирі. Після тривалого перебування на вулиці необхідно переодягнутися і прийняти душ, оскільки пилок осідає на одязі, шкірі та волоссі.
2. Водії з подібною патологією мусять тримати вікна й дах машини зачиненими. Потрібно запустити в автомобілі замкнуту циркуляцію повітря.
3. Людям з алергією на домашній пил треба прибрати килими, м'які меблі та інші предмети. Важливо також часто прати постільну білизну при температурі вище 60 ° С.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.