Рак жовчного міхура

Рак жовчного міхура – це досить рідкісне та агресивне злоякісне новоутворення, яке утворюється з перероджених клітин жовчного міхура.

Серед усіх видів раку жовчного міхура найчастіше зустрічається аденокарцинома.

Причини раку жовчного міхура

Встановити точно причину розвитку злоякісної пухлини жовчного міхура майже неможливо, але є низка чинників, наявність яких підвищує ризик захворювання. Серед них можна назвати такі:

• камені в жовчному міхурі, або жовчнокам’яна хвороба – каменеподібні утворення з холестерину та жовчних солей, найпоширеніший чинник ризику розвитку раку;
• поліпи жовчного міхура – нарости, що утворюються при зануренні невеличких каменів у стінку жовчного міхура або при запаленні, та випинаються в бік порожнини міхура;
• вік – зазвичай захворювання діагностують у людей старше 70 років;
• стать – жінки хворіють майже у два рази частіше аніж чоловіки;
• куріння – розповсюджений чинник ризику багатьох злоякісних новоутворень, в тому числі, жовчного міхура;
• сімейна історія – наявність подібних захворювань у близьких родичів підвищує ризик розвитку раку жовчного міхура.

Ознаки досить неспецифічні, тобто можуть зустрічатися і при інших захворюваннях, тому варто звернутися до лікаря, який призначить необхідні діагностичні дослідження, щоб виявити причини хвороби.

Діагностика раку жовчного міхура

Який лікар діагностує та лікує рак жовчного міхура? Найчастіше це онколог-гастроентеролог або гепатолог. Але можна звернутися і до сімейного лікаря, який направить до потрібного спеціаліста.

Діагностика раку зазвичай починається з фізичного огляду та опитування щодо історії хвороби, скарг, попередніх захворювань та наявних чинників ризику.

Лікар ретельно оглядає живіт, шкіру, слизові оболонки, щоб виявити ознаки жовтяниці, сухості шкіри, будь-яких новоутворень та інших проявів хвороби. Щоб встановити точний діагноз, наступним етапом можуть бути призначені такі лабораторні та інструментальні дослідження:

• Клінічні та біохімічні аналізи крові – вимірювання рівня білірубіну, печінкових проб, гемоглобіну та інших показників для оцінки функцій печінки та жовчного міхура, виявлення запалення або будь-яких патологічних змін.
• Тести на онкомаркери (специфічних речовин, що виробляються пухлинами) – для захворювань жовчного міхура характерно підвищення рівня вуглеводного антигену 19-9 (CA19-9).
• Комп’ютерна томографія (КТ) – метод візуалізації пухлини чи будь-яких інших змін у внутрішніх органах, який будується на використанні рентгенівських променів, сканування проводяться з барвником або без.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ) – отримання серії знімків внутрішніх органів за допомогою потужного магнітного поля без опромінення, дозволяє виявити ознаки поширення раку за межі жовчного міхура та віддалені метастази, для більш чіткої деталізації може проводитися з контрастом.
• Магнітно-резонансна холангіопанкреатографія – спеціалізоване МРТ дослідження для детального обстеження внутрішньої структури жовчного міхура, жовчних протоків та руху жовчі.
• Ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини – пухлина за своєю структурою та щільністю відрізняється від нормальних тканин, отже її можна виявити за допомогою ультразвука та його відбиття.
• Ендоскопічне УЗД – проводиться за допомогою ендоскопа (тонкої освітленої трубки) з УЗД-датчиком на кінці, вводиться через ротову порожнину і сягає шлунку та тонкого кишечника, використовується для виявлення пухлини та, за необхідності, біопсії тканин.
• Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ) – через ендоскоп у жовчні протоки пропускають катетер, вводять контрастну речовину та роблять серію рентгенівських знімків; додаткова функція – встановлення стенту при закупорці жовчної протоки пухлиною.
• Черезшкірна холангіографія – призначається за неможливості ЕРХПГ для виявлення місця закупорки жовчної протоки, проводиться за допомогою голки та контрасту.
• Лапароскопія – діагностичне малоінвазивне дослідження з використанням лапароскопу, який вводиться через невеликий розріз, для огляду жовчного міхура та інших органів черевної порожнини; також підходить для біопсії.
• Біопсія – дослідження тканин органу та пухлини, відібраних різними методами, під мікроскопом, для виявлення раку та встановлення його виду і стадії.

Після проведення всіх діагностичних процедур встановлюється точний діагноз, стадія раку та тип раку, від яких залежить подальша тактика лікування. Також у клініці можна запросити «другу думку» та консиліум лікарів. В роботі консиліуму приймає участь лікар-онколог, хімієтерапевт, Кричевська Олена Іванівна.

Стадії раку жовчного міхура

Будь-який вид раку лікар може описати за допомогою системи TNM, як передбачає опис розміру злоякісного новоутворення, його поширення на сусідні органи, залучення лімфатичних вузлів та наявність віддалених метастазів. Всю цю інформацію також розподіляють на стадії, яких для раку жовчного міхура п’ять.

• Стадія 0 (рак in situ) – рак у межах слизової оболонки стінки жовчного міхура.
• Стадія I - пухлина знаходиться лише в жовчному міхурі і не поширюється.
• Стадія II - пухлина поширилася на м’язовий шар та сполучну тканину, але сусідні органи не задіяні.
• Стадія III поділяється на дві: IIIA, коли пухлина поширилася за межі жовчного міхура, але лімфатичні вузли, сусідні артерії та вени не залучені до процесу, та IIIB, коли в навколишніх лімфатичних вузлах виявлено метастази.
• Стадія IV: IVA - виявляється поширення пухлини на сусідні артерії, вени, лімфатичні вузли, IVB - метастази у віддалені лімфатичні вузли та/або інші органи.

Лікування раку жовчного міхура в Києві

Вибір методів лікування раку жовчного міхура залежить від багатьох чинників, таких як: стадія, тип раку, загальний стан здоров’я та вік пацієнта, можливі побічні ефекти та індивідуальні реакції. Чим раніше було діагностовано рак, тим успішнішим може бути лікування.

Частіше за все першим етапом призначають хірургічне лікування раку жовчного міхура. На другому та наступних етапах можливе призначення хіміотерапії та променевої терапії.

Операції, які проводять за наявності раку жовчного міхура

• Холецистектомія – видалення жовчного міхура з пухлиною.
• Розширена холецистектомія – видалення ураженого органу, навколишніх тканей печінки, всіх регіональних лімфатичних вузлів.
• Радикальна резекція жовчного міхура – оперативне втручання з видалення жовчного міхура, клиноподібної частини печінки поблизу жовчного міхура, загальної жовчної протоки, частини або всіх зв’язок між печінкою та кишечником, а також лімфатичних вузлів навколо підшлункової залози та прилеглих кровоносних судин, рекомендується для видалення пухлини, органу та потенційно ракових клітин навкруги.
• Паліативні операції – для полегшення симптомів, наприклад, усунення закупорки жовчних проток або кишечника:
• жовчний шунт (холецистоєюноанастомоз) – створюється новий шлях для жовчі з протоки до тонкої кишки навколо заблокованої ділянки;
• ендоскопічне встановлення шунта;
• черезшкірний черезпечінковий дренаж жовчі – коли ендоскопічний стент встановити неможливо.

Хіміотерапія – використання спеціальних препаратів, що припиняють ріст пухлини та знищують ракові клітини. Може бути системною, коли ліки вводяться внутрішньовенно та досягають усіх органів і тканин, та місцевою, коли лікарський засіб вводиться безпосередньо в уражену ділянку. При раку жовчного міхура призначають монотерапію (один препарат) або комбінацію препаратів.

Радіотерапія (променева терапія) застосовується до або після операції, може поєднуватися з хіміотерапією.

Імунотерапія або біологічна терапія передбачає підвищення імунітету та природного захисту організму для боротьби з раком за допомогою речовин, вироблених організмом або виготовлених в лабораторії.

Цільова (таргетна) терапія – тип лікування, який використовує ліки або інші речовини для виявлення та атаки конкретних ракових клітин. Особливо показаний пацієнтам із локально поширеним раком жовчного міхура, який не може бути видалений хірургічним шляхом або поширився на інші частини тіла.

Спостереження та профілактика раку жовчного міхура

По закінченню лікування пацієнт певний час залишається під наглядом лікарів. Йому призначають регулярні медичні огляди, аналізи та дослідження, метою яких є раннє виявлення рецидиву раку та вчасне призначення лікування.

Серед профілактичних заходів можна назвати контроль та попередження негативного впливу на організм існуючих чинників ризику.