Лікування нетримання сечі

Інконтиненція або нетримання сечі — це будь-яке мимовільне виділення сечі. Таке захворювання має досить велику поширеність. Згідно зі статистикою, приблизно 30% населення страждає від цієї проблеми та лише 1 з 25 хворих звертається за допомогою до фахівців. Причина — той факт, що дана патологія практично не викликає хворобливих відчуттів і не позначається на тривалості життя.

Однак, якщо не звертати увагу на цю медичну проблему, нетримання сечі може істотно погіршити якість життя пацієнта, спровокувати розвиток комплексів, замкнутості, відчуженості. Терапія захворювання починається зі з'ясування причин розвитку патології.

Класифікація патології

Перші ознаки нетримання сечі — це капання або витікання сечі, при яких потреба в сечовипусканні може відчуватися або не відчуватися. У низки пацієнтів розвивається особливо складна ситуація — сильний позив до сечовипускання, який практично не відчувається ними заздалегідь, і який не можна утримати навіть для того, щоб дістатися до туалетної кімнати.

Встановлення причини розвитку патологічного процесу може принести користь, але часто причини розвитку захворювання перетинаються та в багатьох випадках рекомендований один і той же підхід до лікування.

Нетримання сечі буває:

Імперативне. 
Неконтрольоване сечовипускання середніх або значних обсягів, яке відбувається відразу ж після гострого імперативного позиву до сечовипускання. Гостре нетримання — найбільш поширена патологія серед людей похилого віку, але воно також іноді зустрічається й у більш молодих людей. Найчастіше така проблема спровокована прийомом діуретиків. Також, вона розвивається у жінок після клімаксу на тлі атрофічного вагініту, який призводить до витончення та подразнення слизової оболонки уретри.

При напрузі. 
Витікання сечі відбувається через різке підвищення внутрішньочеревного тиску через сміх, кашель, чхання, підйом важких предметів тощо. Обсяг сечі при цьому варіюється від малої до середньої кількості. У жінок цей тип патології розвивається як ускладнення після пологів, а у чоловіків — після операції на простаті. Більш гостро цей вид захворювання протікає у пацієнтів із зайвою вагою: через підвищений тиск внутрішніх органів на сечовий міхур.

Інконтиненція через переповнення сечового міхура. 
Капання сечі. Обсяг сечі в такому стані невеликий, але витікання може бути постійним і призводить до втрати сечі у великій кількості. Такий тип нетримання другий за поширеністю у чоловіків.

Функціональне нетримання. 
Мимовільне сечовиділення через фізичні або когнітивні порушення (наприклад, після інсульту або при хворобі Альцгеймера), а також зовнішні фактори, які впливають на процес сечовипускання.

Змішане. 
Є поєднанням будь-яких з перерахованих вище видів захворювання. Дуже часті випадки імперативного нетримання в поєднанні з функціональним і нетриманням напруги або імперативного з нетриманням напруги.

Етіологія захворювання

У різних вікових групах нетримання сечі має різні прояви. У людей старшого віку можливості сечового міхура знижуються, відбуваються мимовільні його скорочення, порушується скоротливість. Це призводить до неможливості відкласти сечовипускання або завершити його повністю.

У жінок після менопаузи знижується рівень естрогену, що призводить до атрофії слизової оболонки уретри, зниження уретрального опору, тривалості та максимального тиску закриття.

У чоловіків при збільшенні простати частково закривається просвіт уретри, що призводить до неповного випорожнення сечового міхура. Такі зміни можуть спостерігатися й у здорових людей похилого віку, які здатні стримувати процес сечовипускання, можуть вплинути на розвиток патології, але не є його причиною.

У пацієнтів більш молодого віку захворювання розвивається несподівано, може спровокувати невелике витікання сечі. Найчастіше, проблема швидко вирішується за допомогою нескладних лікувальних заходів або самостійно.

За типами захворювання ділять на дві групи — тимчасовий і постійний стан, але причини та механізми патології найчастіше поєднуються та перетинаються.

Лікування нетримання сечі призначається залежно від типу патології, поточного стану пацієнта, наявності супутніх порушень.

Розвиток і перебіг хвороби

Нетримання сечі набагато частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків. Дуже часто захворювання мимовільне сечовипускання у жінок розвивається на тлі важких пологів, які призводять до розриву м'язів тазового дна.

Також захворювання може виникнути після гінекологічних операцій у жінок та урологічних у чоловіків.

Енурез, як правило, зустрічається у дітей молодшого віку, у яких не в повній мірі виробилося рефлекторне стиснення сфінктера сечовипускального каналу. Велику поширеність має нічний енурез.

Хвороба може розвиватися з виділення малої кількості сечі, яке не сильно турбує пацієнта, але є одним з перших симптомів нетримання сечі. У таких ситуаціях досить засобів особистої гігієни. Патологія має схильність до подальшого розвитку при відсутності належного лікування: збільшується кількість сечі, що безконтрольно виділяється, порушується функція сечового міхура.

Це призводить до обмеження пересування пацієнта. При нелікованому нетриманні для пацієнта практично стають неможливими тривалі поїздки, тривале перебування поза домом, відвідування культурних заходів.

На тлі захворювання розвивається тривожність, невпевненість в собі, комплекси, замкнутість.

При появі перших ознак патології рекомендовано звернутися за допомогою до фахівців і категорично відмовитися від самолікування.

Діагностика захворювання

Діагностика нетримання сечі починається з опитування пацієнтів не тільки про те, підтікає у них сеча, але ще чи є прискорене сечовипускання, утруднений початок сечовипускання, часте нічне сечовипускання.

При зборі анамнезу важливо визначати тривалість і характер сечовипускання, якість роботи кишечника, прийом лікарських препаратів, перенесені оперативні втручання в області органів малого таза.

Обстеження при нетриманні сечі включає:

• консультацію дитячого уролога та педіатра (якщо у дитини відбувається мимовільне сечовипускання у віці, коли дитина вже повинна вміти контролювати позиви до сечовипускання);
• огляд уролога для чоловіків і жінок;
• відвідування гінеколога, якщо нетримання спровоковано важкими пологами, атрофічними процесами після менопаузи;
• консультацію невролога, якщо патологія викликана когнітивними розладами.

Також, в ході діагностики проводять ректальне обстеження для визначення стану калових мас.

При діагностиці стресового нетримання сечі проводять сечове стрес-тестування.

Терапія нетримання сечі

Якщо в ході діагностики підтверджено нетримання сечі, лікування призначається відповідно до поточного стану пацієнта, складності випадку, причин, які спровокували захворювання. Зазвичай, для більшості пацієнтів, крім безпосереднього лікування патології, рекомендовані консультації психолога (психотерапевта) для поліпшення морального самопочуття.

При підтіканні сечі в невеликих обсягах і відсутності видимих фізичних порушень рекомендовані безопераційні методи лікування. Це можуть бути прийом препаратів (спазмолітиків, антидепресантів), фізіопроцедури, тренування сечового міхура, та комплекс вправ для зміцнення тазоваго дна.

У запущених випадках або коли безопераційні способи лікування не принесли бажаного результату, пацієнтові рекомендовано оперативне лікування нетримання сечі. Для лікування пацієнта поміщають в урологічний стаціонар для спостереження за пацієнтом після операції.

Ефективним і малотравматичним способом є лазерне лікування нетримання сечі. Методика добре зарекомендувала себе, але не в кожному стані вона принесе позитивний результат. У наші дні існує безліч різних методик оперативного лікування, кожна з яких показала високу ефективність у лікуванні патологічних станів нетримання.

Профілактика

Профілактика нетримання сечі передбачає дбайливе ставлення до власного здоров'я та комплекс рекомендацій:

• відсутність надмірних фізичних навантажень і підняття важких предметів;
• своєчасне звернення до лікаря при наявності проблеми;
• належне лікування інфекційно-запальних процесів;
• контроль ваги (надмірна вага ускладнює контроль над сечовипусканням);
• правильне харчування;
• фізична активність, зміцнення м'язів таза;
• своєчасне лікування закрепів;
• обмеження у вживанні кави й алкоголю.

Жінкам уникнути нетримання сечі після пологів, крім перерахованих вище рекомендацій, допоможуть вправи Кегеля. Сюди ж можна додати носіння спеціального бандажа на останніх термінах вагітності для зниження навантаження на м'язи.

Страждаєте від незручного захворювання та ніяк не можете зважитися звернутися до лікаря? Не варто соромитися проблеми! Ефективне лікування нетримання сечі проводять досвідчені лікарі медичного центру МЕДІКОМ. Оператори нашого колл-центру допоможуть вам дізнатися вартість консультацій фахівців, вибрати зручний для вас час для візиту в клініку. Досить миритися з дискомфортом і стисненням. Звертайтеся до нас і ми допоможемо вам повернути радість життя!

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Сайт Центру Громадського здоров'я МОЗ України / Контроль захворювань
• Сайт Всесвітньої організації охорони здоров'я / Інформаційні бюлетені
• Сайт Національної Академії медичних наук України / Новини медицини