Дивертикульоз товстого кишківника

Дивертикули — це вроджені або придбані випинання стінки шлунково-кишкового тракту. Серед дивертикулів всіх відділів шлунково-кишкового тракту найбільш поширені випинання товстого кишечника (сигмовидний відділ). Найчастіше, захворювання зустрічається в осіб похилого віку.

Дивертикулярна хвороба може проявлятися в наступних клінічних формах:

• безсимптомна;
• з клінічними проявами;
• ускладнена (з інфільтратом, дивертикулітом, перфорацією, кровотечею, свищами, абсцесом тощо).

Етіологія та патогенез

Дивертикульоз товстого кишківника формується в місцях проходження через стінку артеріальних судин, найчастіше, локалізується в сигмовидній кишці, рідше — в проксимальних відділах ободової кишки.

При вродженому дивертикульозі кишківника грижі розташовані на всю товщину кишкової стінки, при придбаному дивертикульозі спостерігаються тільки грижові випинання слизової оболонки через м'язові шари.

Фактори ризику розвитку дивертикульозу:

• низький вміст рослинних волокон в раціоні;
• ожиріння;
• зниження імунітету;
• застосування нестероїдних протизапальних препаратів;
• паління;
• регулярне вживання кави й / або алкоголю.

Наукові дослідження показали, що у формуванні дивертикулів і ускладнень дивертикульозу велику роль відіграють зміни співвідношення мікрофлори кишечника. Порушення роботи імунної системи та бар'єрної функції слизової кишечника ведуть до підвищення виникнення зв'язків між бактеріями та стінкою кишечника, сприяють хромосомним мутаціям, розвитку запального процесу і структурних змін стінки прямого кишечника.

Харчування з низьким вмістом рослинних волокон викликає інтенсивне бактеріальне зростання. Це створює всі умови для підвищення внутрішньокишечного тиску і провокує розвиток захворювання.

В основі формування дивертикульозу товстого кишківника лежить той факт, що м'язова оболонка кишечника складається з кругового і поздовжнього шарів. Найбільш сприятливим місцем для виникнення "випинання" є круговий шар.

Фактором розвитку дивертикулу є гіпертрофія циркулярного м'язового шару, що призводить до вираженого звуження просвіту кишки й підвищення внутрішньокишечного тиску. Високий тиск сприяє в проштовхуванні слизової оболонки через слабке місце кишкової стінки з формуванням мішкоподібних випинань.

Дивертикуліт може ускладнюватися перфорацією товстої кишки з переходом в перитоніт. Досить рідкісним ускладненням дивертикулів є утворення фістули, яка може дренувати в різні органи: сечовий міхур, статеві органи, в просвіт кишечника, через шкіру.

Діагностика

Діагноз "дивертикулярна хвороба" підтверджується за допомогою інструментальних та лабораторних методів дослідження.

Методи лабораторної діагностики:

• загальний аналіз крові;
• коагулограма;
• ідентифікація патогенної кишкової флори;
• аналіз на карциноембріональний антиген.

Цистоскопія і / або фістулографія призначається лікарем-гастроентерологом при наявності дизуричних явищ.

Інструментальні дослідження:

1. Оглядова рентгенографія (іригоскопія). Дозволяє виявити дилатацію кишечника, ознаки кишкової непрохідності, абсцес, що формується в вигляді м'якотканинних утворень, пневмоперитонеум.
2. Сигмоїдна колоноскопія. Дозволяє виявити дивертикул, виключити інші види патологій, провести прицільну біопсію.
3. Комп'ютерна томографія. Дозволяє оцінити стан кишечника, констатувати наявність дивертикулу, потовщення кишкової стінки, періколітичний абсцес, фістули та ін.

Ендоскопічні методи дослідження не проводять, якщо спостерігається помірна або сильна кровотеча при дивертикуліті через ризик перфорації стінки кишечника.

Дивертикульоз товстої кишки диференціюють з пухлиною товстого кишечника (карциномою), запальними патологіями кишечника, пієлонефритом, апендицитом, синдромом подразненого кишечника, ішемічним колітом, запальними захворюваннями органів малого тазу.

Лікування

Лікування дивертикульозу комплексне і, крім консервативного й оперативного лікування, включає профілактику і лікування ускладнень, підвищення якості життя.

Хворим з неускладненими формами дивертикульозу кишечника рекомендують дієтичне харчування, в яке входить регулярний прийом пшеничних висівок грубого помелу та вживання рослинної їжі, котра містить в собі багато клітковини. Може застосовуватися скорочена дієта (голодування під контролем лікаря).

Фармакотерапія включає використання антибіотиків широкого спектра дії, корекцію складу кишкової мікрофлори, симптоматичну терапію. Результати антибактеріального лікування необхідно оцінювати через 2-3 доби. При помірній кровотечі проводиться консервативне лікування, при об'ємних втратах крові, нестабільній гемодинаміці, відсутності ефективності проведеної терапії, показані термокоагуляція та оперативне лікування дивертикульозу.

При гнійних ускладненнях і ознаках гнійного живота, показана резекція ураженої ділянки кишки. При перфорації кишечника необхідно термінове хірургічне втручання.

Профілактика

Профілактика дивертикульозу і його ускладнень полягає в зниженні факторів ризику розвитку захворювання, збільшенні в раціоні харчових волокон, використанні ліків з протизапальною активністю.

Рекомендується обмежити прийом препаратів з високим ризиком розвитку кровотеч і перфорації (НПЗЗ, глюкокортикоїди, опіати), відмовитися від шкідливих звичок — паління і вживання алкогольних напоїв.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Сайт Національної Академії медичних наук України / Новини медицини - http://amnu.gov.ua/category/novyny/novyny-medyczyny/
• Сайт Центру Громадського здоров'я МОЗ України / Контроль захворювань - https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan
• Клінічні протоколи на засадах доказової медицини - https://guidelines.moz.gov.ua/