Дакріоцистит (запалення слізного мішка)

Дакріоцистит — це запальний процес всередині порожнини слізного мішка, який розвивається внаслідок закупорки слізних каналів. У місці з'єднання верхньої та нижньої повіки поруч з носом знаходиться невелика порожнина, що називається слізним мішком. Слізними канальцями сюди зверху стікають сльози. Знизу слізний мішок плавно перетікає в носослізний канал, що виходить до носа.

Види дакріоциститу, причини його появи та розвитку

Запалення слізного мішка розвивається, коли з'являється перешкода на шляху проходження сліз в слізно-носовому протоці. Тут слізні шляхи дуже вузькі, тому навіть незначна перешкода може викликати їх перекриття. Коли канал заблокований, вміст накопичується в мішку, який є сприятливим живильним середовищем для розвитку бактерій. Це стає причиною інфекційного запалення.

Дакріоцистит становить 6–8 % з-поміж усіх офтальмологічних захворювань. Найчастіше патологія діагностується у пацієнтів у віці 30–60 років. Причому серед жінок хворих в 7–8 разів більше, ніж серед чоловіків. Причина цього дисбалансу – вужчі слізні канали, а також використання косметики для очей. Вірогідність захворіти на дакріоцистит також зростає у людей, які:

• мають знижений імунітет;
• страждають на цукровий діабет чи алергію;
• хворіють на дакріоцистит — хронічне запалення слизової слізних шляхів;
• працюють на шкідливих виробництвах, де використовуються їдкі та летючі речовини.

Розрізняють декілька видів дакріоциститу:

• гострий;
• хронічний:
• дакріоцистит новонароджених.

При появі цих причин слід негайно вдатися до лікарської допомоги, щоб уникнути неприємних ускладнень.

Симптоми та ознаки гострого та хронічного виду дакріоциститу

Гострий і хронічний дакріоцистит називають придбаним, а запалення слізного мішка у новонароджених — вродженим.

Гостра форма захворювання проявляється раптово. Основні ознаки дакріоциститу гострої форми: біль, набряк і почервоніння шкіри у внутрішньому куту ока. Відзначаються також і такі симптоми:

• появу фістули (свища), що закривається при застосуванні дренажу;
• кон'юнктивальну ін'єкцію (почервоніння на слизовій очного яблука).

Симптоми дакріоциститу хронічної форми схожі з симптомами захворювання в гострій формі, але розвиваються повільніше й менш виражені.

Наприклад, гострий дакріоцистит починається з появи почервоніння і болючої щільної припухлості з одного боку. Повіки набрякають, очі напівзакриті, а іноді й закриті повністю, спостерігається сльозотеча. Через декілька днів припухлість трохи пом'якшується, шкірні покриви набувають жовтуватого відтінку, йде формування абсцесу, схильного до самовикриття. Запалення поступово спадає.

При хронічному дакріоциститі спостерігається постійна сльозотеча, з'являється припухлість. При натисканні зі слізних шляхів виділяється рідина, що нагадує гній або сірчисте виділення. Без своєчасного лікування через деякий час спостерігається ектазія слізного мішка: його сильне розтягнення. Шкіра над ним стоншується, і крізь неї проглядається синюватий слізний мішок.

У людей похилого віку, зі зниженим імунітетом, а також у тих, хто нехтує лікуванням, можуть розвинутися ускладнення. Інфекція в такому випадку зачіпає тканини та органи, розташовані поруч. Результатом можуть стати целюліт шкіри, запальні процеси в оці. Найбільш моторошні та неприємні наслідки дакріоциститу — інфекційне ураження мозку або зараження крові (сепсис).

Наявність підтвердженого дакріоциститу є протипоказанням для хірургічних втручань на очах. Для запобігання гострих запалень операції проводять тільки після повного одужання.

Дакріоцистит новонароджених — особлива форма хвороби

Специфічна форма захворювання — дакріоцистит новонароджених (або вроджений). У плода існує перегородка-плівка, що перекриває слізно-носовий канал. Вона розривається під час пологів, або незадовго до них. Проте у 5–8 % новонароджених ця плівка зберігається. А у кожного десятого — вона зберігається з двох сторін. Нормальний відтік сліз неможливий, що й викликає розвиток хвороби. Дуже часто перебіг захворювання доповнюється кон'юнктивітом.

Лікування дакріоциститу у малюків першого року життя має свої особливості. Маму навчають робити масаж слізного мішечка, який легко прощупується під внутрішнім кутом ока. Кожен день по кілька разів легкими круговими рухами масажується ця зона. Це допомагає відділити гній. Після масажу ваткою зі слабким розчином фурациліну промивають око.

Після очищення від гною протягом двох тижнів промивають око антибактеріальними краплями.

Якщо ці методи не дають належного ефекту, подальше лікування повинен здійснювати дитячий офтальмолог. Лікар проведе зондування слізного каналу в новонародженого. Під час цієї процедури в слізний канал вводиться зонд, який використовується для введення антисептика. Процедура проходить під місцевою анестезією і дозволяє домогтися повного одужання. Після виконання зондування для профілактики дакріоциститу призначається масаж протягом одного тижня. Процедура запобігає утворенню спайок та виникненню рецидиву захворювання. За відсутності масажу у малюка може утворитися хвороблива флегмона, з'явитися набряк повік та зони над слізним мішком.

Діагностика дакріоциститу

Встановити коректний діагноз і почати лікування, яке принесе полегшення й запобіжить ускладненню, можна тільки звернувшись до лікаря-офтальмолога. Діагностика дакріоциститу виконується шляхом візуального огляду, а також з використанням спеціальних лабораторних та інструментальних методів.

Візуальний огляд

Допомагає виявити наявність припухлості та підвищення сльозоточивості. Проводиться пальпація, під час якої відзначається виникнення хворобливості та наявність виділень гнійного характеру.

Кольорова проба Веста

Для проведення проби в око капають спеціальний розчин. Через 5 хвилин пацієнтові пропонують висякатися у вологу серветку. Іноді замість цього в ніс вводять зонд, обгорнутий ватою або марлею. Про розвиток захворювання судять за часом, який потрібен для фарбування серветки:

• 3–5 хвилин — відсутність запальних проявів в слізному каналі;
• 5–20 хвилин — наявність невеликої закупорки;
• 15–20 хвилин — ознака серйозного запалення.

Інсталяційна флюоресцеїнова проба

Під час виконання проби використовується флуоресцеїн, який крапельно вводять в око. Потім око оглядають із застосуванням щілинної лампи з синім фільтром. Здорові ділянки ока фарбуються барвником. За їх кількістю і розташуванням лікар робить висновок про хворобу.

Рентгенографія

Перед виконанням рентгена слізний канал заповнюють контрастним барвником. Метод дає вичерпну інформацію про стан носа і слізних каналів.

Зондування

Найчастіше використовується зонд Боумена із застосуванням місцевого знеболювання. Зонд обробляють маззю з дезинфікуючим ефектом.

Цей метод використовують тільки досвідчені фахівці. І тільки в тому випадку, коли інші діагностичні методи не були достатньо інформативними.

Біомікроскопія ока

Виконується із застосуванням щілинної лампи, яку використовують для огляду очного яблука. Проводиться як з повністю відкритою діафрагмою, так і з відкритою у вигляді щілини. Метод досить ефективний і безпечний. З його допомогою можна виявити на ранній стадії не тільки дакріоцистит, а й інші захворювання.

Пасивна нососльозова проба

На рогівку ока додають спеціальний розчин, який без зволікання видаляють і промивають око антисептиком. Лікар проводить огляд ока за допомогою спеціальних приладів, зазначає дефектні ділянки, пофарбовані жовтим кольором.

Цей метод можна застосовувати не тільки для діагностики дакріоциститу, але й для контролю під час лікування.

Посів виділень із слізного каналу

Дозволяє визначити вид бактерій, які інфікували слізний мішок, а також визначити чутливість до антибіотиків. Аналіз проводять вранці. Вмиватися або користуватися очисними засобами перед процедурою не можна. Стерильним інструментом фахівець бере мазок з внутрішньої поверхні повіки. Аналіз проводять протягом тижня.

Терапевтичне лікування та операції під час дакріоциститу

Лікування дакріоциститу зазвичай здійснюють в стаціонарі та використовують:

• медикаментозну терапію;
• хірургічні втручання;
• фізіотерапію.

Домогтися відновлення прохідності слізних шляхів і знищити осередок нагноєння під час лікування дакріоциститу можна за допомогою антибактеріальних і протизапальних препаратів.

Гостру форму захворювання лікують загальними та місцевими протизапальними препаратами в комбінації з антибактеріальними засобами. Для місцевого лікування використовують краплі та різні мазі. Щоб уникнути ускладнення, терапія повинна проходити під суворим лікарським наглядом.

При хронічній формі використовують хірургічне лікування дакріоциститу. Його мета — відновити прохідність слізного каналу.

Для цього розроблені два методи:

• бужування;
• дакріоцисториностомія.

Бужування виконують спеціальним зондом — бужем. Його обережно вводять в носослізний канал. Він розсовує стінки каналу і пробиває пробку. Процедуру проводять з використанням внутрішньовенної анестезії. Цей метод поєднують з лікарською терапією.

Дакріоцисториностомія — це складніше втручання. Його використовують тоді, коли інші методи лікування, у тому числі й бужування, не дали достатнього результату. Мета цього методу — формування нового каналу між носом і слізним мішком на заміну існуючого. Ця операція дає можливість не допустити важких ускладнень і виникнення гнійників.

Використовується загальний наркоз і ендоскопічна техніка. Хірург створює під час операції новий канал. Методи сучасної медицини дозволяють уникнути появи шрамів і рубців на обличчі. У післяопераційний період хворі впродовж 7 днів дотримуються щадного режиму і використовують для закапування в ніс масляні препарати. Після операції хворий 4–6 днів проводить в стаціонарі. В цей час пацієнтові проводять знеболення та промивання слізних каналів, щоб запобігти утворенню спайок.

Фізіотерапію застосовують як допоміжний метод під час лікарської терапії. Якщо у пацієнта немає гнійного запалення, йому показані терапія із застосуванням УВЧ, а також прогрівання сухим теплом слізної залози.

Для контролю лікування використовують рентгенографічне дослідження слізних каналів.

Профілактика дакріоциститу

На жаль, немає специфічних заходів, які змогли б запобігти цьому захворюванню. Слід уважно ставитися до свого здоров'я, виключити травми очей і носа. Також слід своєчасно лікувати офтальмологічні захворювання і захворювання ЛОР-органів.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.