Вузловий зоб: види та лікування

Вузловий зоб — це група захворювань щитоподібної залози, для якої характерне утворення вузликів різного походження та морфології. Розвиток, перебіг і прогноз цих станів широко варіюються.

Виявили «вузол у щитовидці» на УЗД? Припускаєте, що у вас можуть бути проблеми зі щитоподібною залозою? Запишіться на консультацію ендокринолога в Клініку МЕДІКОМ (Оболонь, Печерськ). 

Наші досвідчені лікарі поставлять точний діагноз на основі результатів аналізів і діагностичних досліджень. Важлива перевага для пацієнтів — можливість пройти всі необхідні діагностичні процедури та лікування на базі одного медичного закладу.

Розрізняють нетоксичний і токсичний вузловий зоб. На відміну від дифузного токсичного зоба, вузловий токсичний розвивається за відсутності аутоімунного фону. При цьому він має аналогічну етіологію — надлишок тиреоїдних гормонів в організмі.

В окремих регіонах проживання вузловий зоб різного ступеня тяжкості діагностується частіше. З віком поширеність захворювання збільшується. Жінки страждають частіше за чоловіків, оскільки їхній організм протягом життя зазнає безліч гормональних змін (унаслідок процесів вагітності, лактації, менструації, клімаксу), тому більш схильний до ризику гормональних збоїв.

Колоїдна форма, здебільшого, діагностується у літніх людей. Вузловий зоб щитоподібної залози нерідко проявляється у підлітковому віці, коли відбувається активна гормональна перебудова.

Вузловий зоб може розвинутися на фоні інших захворювань. Так, при туберкульозі щитоподібної залози осередок запалення міститься в щільній оболонці (вузлі). Атеросклероз судин спричиняє застійні явища у щитоподібній залозі, внаслідок чого на деяких ділянках прискорюється поділ клітин.

При генетичній схильності до більш активної роботи щитоподібної залози прискорюється обмін речовин, а чутливість до гормонів падає. Це нерідко призводить до утворення вузлів. Порушення функції окремих нервових закінчень щитоподібної залози також супроводжується формуванням вузла.

Збільшує ризики виникнення вузлового зоба підвищений радіаційний фон, наявність нітратів у питній воді, токсичні речовини в їжі та повітрі. Несприятлива екологічна обстановка негативно позначається на здоров'ї щитоподібної залози, призводячи до мутації клітин.

Інші можливі причини вузлового зоба:

• травми;
• гормональні стрибки;
• ослаблення імунітету;
• психоемоційні розлади;
• генетичні порушення.
  
  

Запальні захворювання в області шиї та ушкодження нервової системи також здатні вплинути на активність росту клітин на окремих ділянках щитоподібної залози.

Чоловіки відзначають погіршення статевої функції. У жінок спостерігаються порушення менструального циклу (аж до аменореї) і безпліддя. У дітей відбувається затримка росту і розвитку.

Вузловий зоб під час вагітності

Вузли щитоподібної залози не належать до протипоказань під час планування вагітності. Винятком є види вузлового зобу, коли розмір новоутворень перевищує 4 см. Ризик розвитку захворювання у жінок у зв'язку з вагітністю невеликий. Однак потрібно ретельно стежити за рівнем гормонів і динамікою зростання вузлів. Як правило, пацієнткам призначають індивідуальні курси профілактики йодом, і вони перебувають на особливому контролі в ендокринолога.

Діагностика вузлового зоба

Первинна діагностика вузлового зоба проводиться на консультації ендокринолога під час фізикального огляду (пальпації). Необхідно диференціювати захворювання і з'ясувати природу вузлів. Для цього застосовуються такі діагностичні методи, як:

• УЗД щитоподібної залози;
• оцінка тиреоїдного профілю (аналіз на гормони);
• сцинтиграфія залози;
• рентгенодіагностика;
• МРТ м'яких тканин шиї.
  
  

Це дає змогу визначити вид, характер, ступінь вузлового зоба, локалізацію новоутворень, а також вплив патології на сусідні органи. КТ і МРТ потрібні для аналізу структури тканин. Також томографія допомагає оцінити розміри залози, її контури і величину лімфовузлів. За необхідності, призначаються аналізи на антитиреоїдні антитіла.

Вивчення зразків тканин утворень розміром понад 1 см у діаметрі проводиться за допомогою тонкоголкової біопсії. Багатовузловий зоб потребує дослідження кожного вузла. Біопсія — найбезпечніший та найінформативніший метод визначення їх морфології. За результатами цього аналізу необхідна консультація онколога.

Як лікувати вузловий зоб?

На підставі аналізів і досліджень формується терапевтичний план. Ендокринолог визначає, як лікувати вузловий зоб, за наявними показаннями. У більшості випадків достатньо консервативного підходу. Медикаментозне лікування включає прийом тиреоїдних гормонів і терапію радіоактивним йодом. Другий метод є альтернативою операції.

Колоїдна форма патології не несе загрози здоров'ю. У цьому разі обмежуються динамічним спостереженням і дієтою при вузловому зобі. Як правило, колоїдний зоб прогресує повільно. До видалення вдаються, якщо розмір вузла понад 3 см. Також показанням до хірургічного втручання стають результати біопсії.

Вузловий зоб: операція та реабілітація

Оперативне лікування показане в разі:

• виявлення злоякісних утворень;
• значного естетичного дефекту (великих розмірах вузлового зоба);
• компресії органів і здавлювання тканин; 
• стрімкого розвитку патології.
  
  

Після консультації хірурга та онколога обирається метод терапії вузлового зоба, що максимально знижує ризик рецидиву. Тривалість хірургічного втручання залежить від різновиду та обсягу операції на вузловому зобі. Існують такі методики:

• тиреоїдектомія — повне видалення щитоподібної залози;
• субтотальна резекція — видалення більшої частини тканин;
• гемітиреоїдектомія — видалення однієї частки залози;
• резекція перешийка щитоподібної залози — усунення вузла, який локалізується в цій ділянці.
  
  

Також існує малоінвазивний метод деструкції — склерозування вузлів, який поки що мало використовується на практиці. Крім того, за можливості застосовуються лазеродеструкція та діатермокоагуляція.

Після операції рекомендується перебування в стаціонарі не менше двох днів. Пацієнту підбираються гормонозамісні препарати. Як правило, після операції немає необхідності в спеціальній реабілітації. Індивідуальні заходи призначаються в разі високого ризику ускладнень.

Профілактика вузлового зоба

Щоб запобігти проблемам зі щитоподібною залозою, слід, насамперед, переглянути раціон. Харчування при вузловому зобі та для його профілактики має забезпечувати надходження в організм достатньої кількості йоду (чорниці, чорнослив, морепродукти, йодована сіль). Дуже важливо це в регіонах, де спостерігається дефіцит цього елемента в їжі.

Особам, старшим за 18 років, слід проходити профогляди не рідше одного разу на три роки (за індивідуальними показаннями — частіше). Для людей із групи ризику і з діагнозом вузловий зоб, рекомендації фахівців включають заборону на прийом інтенсивних сонячних ванн. Під час виходу на відкрите сонце слід захищати зону щитоподібної залози за допомогою шийної хустки.