Причини та симптоми езофагіту
Турбують симптоми езофагіту? Потрібно якісне лікування у перевіреного лікаря? Езофагіт — це захворювання стравоходу, процес запального характеру, локалізований на його слизовій оболонці. Поширеність цієї хвороби оцінюється в 40–60 % (серед дорослого населення). У дітей патологія діагностується набагато рідше. На початковій стадії запалення слизової оболонки стравоходу легко і досить швидко виліковується, не даючи ускладнень. Головне — вчасно звернутися за кваліфікованою медичною допомогою у клініку МЕДІКОМ.
Класифікація езофагітів
Езофагіт стравоходу може протікати гостро, підгостро або хронічно. Для гострої форми характерне поєднання з іншими захворюваннями, які знаходяться в нижній частині стравоходу. Хронічний перебіг запалення слизової стравоходу — це низка періодів ремісій і загострень.
За морфологічною формою виділяють:
- катаральний езофагіт;
- набряк;
- ерозивний (виразковий езофагіт);
- геморагічний;
- ексфоліативний;
- флегмонозний;
- псевдомембранозний (фібринозний езофагіт);
- некротичний.
Перша і друга форми захворювання зустрічаються найчастіше. Ерозивна прогресує на тлі інфекційного ураження, а геморагічна — вірусних і бактеріальних інфекцій. Псевдомембранозну та ексфоліативну провокують такі захворювання як дифтерія, скарлатина. Некротична форма супроводжується появою язв і відмиранням уражених ділянок. Флегмонозна — розвивається при впровадженні інфікованого стороннього тіла в стінку стравоходу.
Класифікація езофагітів за обширністю ураженої зони стравоходу така:
- дистальний езофагіт;
- проксимальний;
- тотальний.
Існує також поділ за походженням патології:
- аліментарний - захоплення занадто гострою і гарячою їжею, міцним алкоголем;
- застійний - спровокований харчовими залишками, що дратують стінки стравоходу;
- алергічний езофагіт - як реакція організму, пов'язана з алергіями або бронхіальною астмою;
- гастроезофагеальний (рефлюкс езофагіт або пептичний езофагіт) - виникає через вкидання шлункового соку в стравохід;
- дисметаболічний езофагіт, що розвивається внаслідок порушень обмінних процесів організму;
- професійний - придбаний на шкідливому виробництві.
Крім того, хронічний езофагіт має два особливих типи неясної етіології:
- ідіопатичний ульцерозний — схожий на виразковий коліт;
- неспецифічний регіонарний стенозуючий — гранулематоз.
Причини езофагіту, фактори ризику
Основною причиною появи захворювання є порушення функції нижнього стравохідного кардіального отвору, пов'язаного з низьким м'язовим тонусом. В результаті цього сфінктер постійно знаходиться в напіввідкритому або відкритому стані, що призводить до потрапляння вмісту шлунка в стравохід. До інших факторів відносять:
- грижу стравохідного отвору діафрагми;
- хімічні та харчові опіки;
- травми слизової стравоходу;
- порушення прохідності стравоходу;
- алергічні реакції;
- неправильне харчування;
- підвищений тиск у черевній порожнині;
- нервові перевантаження;
- патогенні мікроорганізми: грибок, бактерії, віруси (грибковий езофагіт);
- зниження резистентності до шлункового соку.
Гостра форма може виникнути під час або після інфекційних захворювань (кандидозний езофагіт). Причиною захворювання може стати також імунна відповідь на харчові антигени (еозинофільний езофагіт).
Факторами ризику розвитку езофагіту є:
- ожиріння;
- цукровий діабет;
- куріння та алкоголь;
- пристрасть до гострої їжі;
- виразка шлунка;
- вагітність;
- прийом деяких ліків;
- кардіоваскулярна хвороба;
- гормональне та променеве лікування;
- хвороба Крона;
- тривале перебування у вимушеній похилій позі.
У групі ризику знаходяться також люди, чиї фізичні навантаження супроводжуються підвищенням тиску в черевній порожнині, тобто часто піднімають тяжкості.
Виникнення, перебіг та можливі ускладнення при езофагіті
Запалення слизової стравоходу з'являється внаслідок тривалого контакту його стінок із середовищами зі шлунка. Механізми виникнення різні:
- опік;
- зараження патогенними мікроорганізмами;
- ускладнення інших захворювань.
Спровокувати виникнення захворювання може:
- потрапляння чужорідного тіла (особливо часто в дитячому віці);
- травма;
- помилка у проведенні ендоскопічних процедур.
Захворювання протікає з різним ступенем активності:
- легкий перебіг (1–2 загострення на рік);
- середня тяжкість (3 і більше рецидиву);
- з млявою течією, повільним розвитком;
- важкий, яскраво виражений, з ускладненнями.
Так, еритематозний езофагіт швидко призводить до розладу ковтання, коли прийом їжі стає неможливим.
Інфекційна форма, спровокована кандидою, герпесом, цитомегаловірусом або ВІЛ, здебільшого протікає безсимптомно. Ознаки езофагіту можуть супроводжуватися сепсисом, виснаженням, лихоманкою, кашлем, викликати стоматологічні проблеми. У разі катаральної форми захворювання проявляється почервонінням і набряком слизових оболонок. При ерозивній утворюються дефекти під впливом термічних або хімічних подразників. Для ексфоліативного характерне зрощення плівки зі слизової стравоходу, що утворилася, на протилежність псевдомембранозному, коли плівка не зростається з підслизовими тканинами.
Гострий стан зберігається до трьох місяців, хронічний — триває більш як шість. Якщо немає істотних ускладнень, то прогноз на одужання сприятливий (90 %).
Ускладнення езофагіту
У занедбаному стані уїдливо-ерозивний езофагіт ускладнюється кровотечами та рубцевими змінами, що може призвести до стенозу стравоходу (звуження просвіту), і навіть до пневмонії аспіраційного типу та анемії.
Геморагічний езофагіт може провокувати крововилив у стінку стравоходу. У хворого з'являється кривава блювота, чорний кал кольору дьогтю, що говорить про присутність в ньому крові.
При некротичному — утворюються глибокі виразки. Результатом може стати утворення стриктур стравоходу. Ця важка форма може призвести до флегмони стравоходу.
Гострий флегмонозний езофагіт має такі ускладнення:
- великі крововиливи;
- перфорація стінок стравоходу;
- абсцес;
- гнійний медіастиніт.
Тривалий перебіг захворювання може викликати дисплазію (передраковий стан) і дегенеративні зміни слизової тканини — атрофічний езофагіт. Можлива також поява ділянок, які починають продукувати соляну кислоту, провокуючи появу пептичних язв (синдром Барретта).
Осередки запалення слизового стравоходу можуть малігнізуватися, тобто перероджуватися в злоякісні новоутворення.
Своєчасний запис на прийом до фахівця МЕДІКОМ дозволить діагностувати патологію і провести лікування, щоб уникнути можливих ускладнень.
Клінічні прояви, симптоми, ознаки езофагіту
Симптоматика залежить від виду захворювання. Здебільшого езофагіт діагностують у вторинній формі, пов'язаній з іншими патологіями. Проте є загальні симптоми езофагіту:
- біль під час прийому їжі (одинофагія);
- печія, відчуття печіння за грудиною;
- ком у горлі;
- відрижка з кислим або гірким присмаком;
- нудота, блювотні позиви;
- хриплість голосу (рідко);
- підвищене нічне слиновиділення;
- галітоз;
- чутливість до їжі;
- виразки в ротовій порожнині.
До ознак езофагіту належать:
- підвищена температура;
- пітливість;
- загальний занепад сил;
- утруднене ковтання (дисфагія);
- болі в стравоході та грудному відділі (езофагодинія).
Хронічний езофагіт симптоми може мати безсимптомний характер, а може супроводжуватися слабкою печією. Біль також слабовиражений, з локалізацією за грудиною і можливим іррадіюванням в шию і спину.
Особливості перебігу езофагіту під час вагітності
Багато жінок вперше стикаються з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) у період вагітності. Причиною стає підвищення внутрішньошлункового тиску, що в поєднанні з іншими факторами (недостатність сфінктера, аксіальні грижі та інші ситуації) призводить до шлунково-стравохідного рефлюксу. Тому в разі вираженої печії або інших симптомів слід звернутися до лікаря. Фахівці клініки МЕДІКОМ проведуть ретельну діагностику та призначать адекватну терапію.
Особливості езофагіту у дітей
У новонароджених причиною езофагіту може служити незрілість нервово-м'язової системи, а у дітей 7–11 років (школярів) і підлітків — нерівномірний ріст стравоходу і збої нейроендокринної регуляції. Первинний езофагіт у дітей зустрічається у 0,3 % випадків. Найчастіше дитячий гастроентеролог діагностує вже вторинне ураження, зумовлене хворобами органів шлунково-кишкового тракту. В основному це поверхневий езофагіт, рідко — виразковий або ерозивний езофагіт.
До п'яти років діти рідко можуть описати, що їх турбує. Найчастіше підозра на езофагіт у дитини виникає під час непокоєння після годування, нічного кашлю. Дітей турбують болі під час або після прийому їжі. При цьому горизонтальне або похиле положення тіла сприяє посиленню больових відчуттів. Малюків може нудити, можлива блювота. Діти старші скаржаться на печію, відрижку. Ознакою езофагіту є симптом «мокрої подушки» — безбарвні або блідо-жовті вологі патьоки на наволочці, зумовлене зворотним плином рідини по стравоходу (регургітацією).
Немовля або дитину перших років життя можуть турбувати наполегливі зригування — термінальний езофагіт.
Діагностика езофагіту
Діагностика починається з прийому у гастроентеролога. Лікар ретельно вивчає анамнез пацієнта, проводить фізикальний огляд, вислуховує скарги. Якщо це не перше звернення до лікаря, краще взяти з собою результати попередніх аналізів та обстежень.
Діагностувати езофагіт лікар може вже на першій консультації. Однак щоб визначити ступінь, форму і причини виникнення, згідно з клінічними рекомендаціями, призначаються додаткові дослідження:
- езофагогастродуоденоскопія з біопсією;
- рентгенографія;
- ендоскопія;
- езофагоманометрія;
- моніторна pH-метрія стравоходу;
- аналіз калу на приховану кров;
- загальний аналіз сечі та крові;
- УЗД.
Лікування езофагіту
Езофагіт стравоходу вимагає комплексного лікування. Після виявлення причин розробляється план терапії:
- видалення за наявності чужорідного тіла;
- усунення алергену;
- заміна медпрепаратів;
- боротьба з інфекцією (інфекційний езофагіт) та інші першочергові заходи.
При гострому перебігу рекомендовано 1–2 денне утримання від прийому їжі. У важких випадках застосовують парентеральне харчування.
Консервативний метод лікування езофагіту складається з таких заходів, як:
- прийом антисекреторних препаратів, прокінетиків, антацидів;
- фізіотерапія;
- ендоскопічна лазерна терапія.
Основний інструмент лікування — це дієта при езофагіті та зміна способу життя. Показані також санаторій і питні мінеральні води.
Операції при езофагіті
Нині існує кілька методик, як лікувати езофагіт оперативним шляхом. У процесі операції вичерпуються виразки, усуваються пошкодження стравоходу. При лапароскопічній фундоплікації створюється манжета, що захищає стравохід від зворотного викиду. Також безпечні й ефективні, але менш інвазивні ендоскопічні техніки.
Хірургічне втручання використовується тільки у важких випадках:
- стравоході Барретта;
- об'ємних утвореннях у стравоході;
- кровотечах;
- ризику розривів;
- високому ступеню дисплазії епітелію;
- пептичних стриктурах;
- некрозі тканин.
Хірургічне лікування призначається також у разі неефективності консервативної терапії.
Профілактика езофагіту
Профілактичні заходи полягають у дотриманні простих правил:
- виключення тютюнопаління;
- щадний температурний режим страв;
- контроль кількості та якості їжі;
- вживання продуктів, що не травмують слизову.
Всі заходи з профілактики націлені на усунення причин езофагіту. При хронічному перебігу захворювання, профілактика загострень і рецидивів проходить в рамках диспансерного спостереження.
Поради та рекомендації
Для полегшення стану та блокування загострення езофагіту існує низка рекомендацій. Рекомендується:
- піднімати головний край ліжка для сну;
- не носити тісний одяг;
- дотримуватися дієти, що виключає запори;
- уникати вправ, які напружують черевний прес;
- розбивати денне меню на 5-7 прийомів;
- не переїдати;
- відмовитися від куріння;
- не їсти перед сном;
- виключати або максимально обмежувати час перебування в похилому стані;
- не лягати після прийому їжі.
При езофагіті з раціону прибираються гострі, гарячі, кислі, жирні страви, копчення, гриби і хліб з житнім борошном, шоколадні ласощі, кава, томати, цитрусові. Небажані смажена їжа, спеції, напої з газом, овочі з грубою клітковиною. Дієта при езофагіті стравоходу включає:
- дроблені каші;
- страви у відвареному вигляді: м'ясо, овочеві гарніри;
- білий хліб;
- обволікаючі продукти: вівсяний кисіль, олія.
Зазвичай при незначній печії цих заходів достатньо. У будь-якому випадку не варто відкладати відвідування лікаря до нових віників. Запис на консультацію до фахівця центру МЕДІКОМ доступний за телефоном або через коротку онлайн-форму на сайті клініки.
Питання-Відповідь
Як болить езофагіт?
Клінічні ознаки езофагіту початкової форми проявляються чутливістю до гарячої і холодної їжі, дискомфортом у шлунку, виникненням нудоти. При важчих формах з'являється біль, печіння за грудною кліткою, грудка в горлі, сильна печія аж до блювоти.
Скільки часу потрібно лікувати езофагіт?
Тривалість, лікування езофагіту, залежить від ступеня тяжкості та форми захворювання. Важлива умова для ефективного лікування — дієта, правильний режим дня, відмова від шкідливих звичок і суворе дотримання схеми прийому ліків. Згідно з протоколом, лікування триває від місяця до пів року.
Як лікувати горло при езофагіті?
Біль, печіння, кім у горлі при езофагіті провокують кашель. Для усунення больових відчуттів потрібно усунути причину. Для діагностики та визначення способів лікування необхідно звернутися за консультацією гастроентеролога або сімейного лікаря.
Чому не проходить езофагіт?
При лікуванні езофагіту важливо не тільки своєчасно приймати ліки, але й правильного харчуватися чи дотримуватися дієти. Якщо всі рекомендації консервативного лікування дотримані, а позитивної динаміки не спостерігається, це свідчить про необхідність хірургічного втручання. Потрібно звернутися за консультацією до гастроентеролога. Лікар за допомогою методу езофагоскопії виявляє патології.
Які ліки викликають езофагіт?
Езофагіт можуть викликати лікарські препарати, що знижують тонус стравоходу. Наслідки прийому таких препаратів з'являються через 4–12 годин. Подібну реакцію також дають ліки, які не дійшли до шлунка, а прилипли до стінок стравоходу, оскільки вони роз'їдають слизову.
Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.
Джерела
Який лікар лікує езофагіт
При симптомах езофагіту слід прийти на консультацію до терапевта або лікаря-гастроентеролога. Досить заповнити коротку форму на нашому сайті, і координатор підбере потрібного фахівця для лікування езофагіту в Києві, в медцентрі європейського рівня МЕДІКОМ на Оболоні та Печерську. Лікарі високої кваліфікації якісно проведуть діагностику, розроблять план, як лікувати езофагіт, щоб швидко прибрати дискомфорт і больові відчуття, перевести захворювання в стадію стійкої ремісії.
26
18
13
34
10
Сертифікати
Вiдгуки
Стаття гарна, але в ній нічого не сказано про вологий кашель при езофагіті, чи можливий закид шлункового вмісту в верхні та нижні дихальні шляхи
Спасибо, очень хорошая статья, придерживаюсь диеты, что помогает избежать приступов изжоги.
Отличная статья, все теперь стало понятно, что за диагноз поставили и как с этим жить.
Предупрежден значит вооружен, спасибо автору.
Спасибо автору за подробную информацию. Мучаюсь изжогой, появилась отдышка и все остальные симптомы. Записалась на прием.
У меня все началось с боли в желудке, я вовремя обратилась к врачу поэтому быстро восстановилось здоровье.
Спасибо, очень хорошая статья, понятна для обыкновенных людей, жаль, нет в статье способов лечения.
Эзофагит появился после длительного приема антибиотиков, после воспаления легких, теперь соблюдаю строгую диету, иначе сразу сильная изжога, порою даже до рвоты, в период обострения назначают электрофорез.
Показати ще 3
Всього 8 відгуків
