Причини та симптоми езофагіту

Турбують симптоми езофагіту? Потрібно якісне лікування у перевіреного лікаря? Езофагіт — це захворювання стравоходу, процес запального характеру, локалізований на його слизовій оболонці. Поширеність цієї хвороби оцінюється в 40–60 % (серед дорослого населення). У дітей патологія діагностується набагато рідше. На початковій стадії запалення слизової оболонки стравоходу легко і досить швидко виліковується, не даючи ускладнень. Головне — вчасно звернутися за кваліфікованою медичною допомогою у клініку МЕДІКОМ.

У групі ризику знаходяться також люди, чиї фізичні навантаження супроводжуються підвищенням тиску в черевній порожнині, тобто часто піднімають тяжкості.

Виникнення, перебіг та можливі ускладнення при езофагіті

Запалення слизової стравоходу з'являється внаслідок тривалого контакту його стінок із середовищами зі шлунка. Механізми виникнення різні:

• опік;
• зараження патогенними мікроорганізмами;
• ускладнення інших захворювань.

Спровокувати виникнення захворювання може:

• потрапляння чужорідного тіла (особливо часто в дитячому віці);
• травма;
• помилка у проведенні ендоскопічних процедур.

Захворювання протікає з різним ступенем активності:

• легкий перебіг (1–2 загострення на рік);
• середня тяжкість (3 і більше рецидиву);
• з млявою течією, повільним розвитком;
• важкий, яскраво виражений, з ускладненнями.

Так, еритематозний езофагіт швидко призводить до розладу ковтання, коли прийом їжі стає неможливим.

Інфекційна форма, спровокована кандидою, герпесом, цитомегаловірусом або ВІЛ, здебільшого протікає безсимптомно. Ознаки езофагіту можуть супроводжуватися сепсисом, виснаженням, лихоманкою, кашлем, викликати стоматологічні проблеми. У разі катаральної форми захворювання проявляється почервонінням і набряком слизових оболонок. При ерозивній утворюються дефекти під впливом термічних або хімічних подразників. Для ексфоліативного характерне зрощення плівки зі слизової стравоходу, що утворилася, на протилежність псевдомембранозному, коли плівка не зростається з підслизовими тканинами.

Гострий стан зберігається до трьох місяців, хронічний — триває більш як шість. Якщо немає істотних ускладнень, то прогноз на одужання сприятливий (90 %).

Хронічний езофагіт симптоми може мати безсимптомний характер, а може супроводжуватися слабкою печією. Біль також слабовиражений, з локалізацією за грудиною і можливим іррадіюванням в шию і спину.

Особливості перебігу езофагіту під час вагітності

Багато жінок вперше стикаються з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) у період вагітності. Причиною стає підвищення внутрішньошлункового тиску, що в поєднанні з іншими факторами (недостатність сфінктера, аксіальні грижі та інші ситуації) призводить до шлунково-стравохідного рефлюксу. Тому в разі вираженої печії або інших симптомів слід звернутися до лікаря. Фахівці клініки МЕДІКОМ проведуть ретельну діагностику та призначать адекватну терапію.

Особливості езофагіту у дітей

У новонароджених причиною езофагіту може служити незрілість нервово-м'язової системи, а у дітей 7–11 років (школярів) і підлітків — нерівномірний ріст стравоходу і збої нейроендокринної регуляції. Первинний езофагіт у дітей зустрічається у 0,3 % випадків. Найчастіше дитячий гастроентеролог діагностує вже вторинне ураження, зумовлене хворобами органів шлунково-кишкового тракту. В основному це поверхневий езофагіт, рідко — виразковий або ерозивний езофагіт.

До п'яти років діти рідко можуть описати, що їх турбує. Найчастіше підозра на езофагіт у дитини виникає під час непокоєння після годування, нічного кашлю. Дітей турбують болі під час або після прийому їжі. При цьому горизонтальне або похиле положення тіла сприяє посиленню больових відчуттів. Малюків може нудити, можлива блювота. Діти старші скаржаться на печію, відрижку. Ознакою езофагіту є симптом «мокрої подушки» — безбарвні або блідо-жовті вологі патьоки на наволочці, зумовлене зворотним плином рідини по стравоходу (регургітацією).

Немовля або дитину перших років життя можуть турбувати наполегливі зригування — термінальний езофагіт.

Лікування езофагіту

Езофагіт стравоходу вимагає комплексного лікування. Після виявлення причин розробляється план терапії:

• видалення за наявності чужорідного тіла;
• усунення алергену;
• заміна медпрепаратів;
• боротьба з інфекцією (інфекційний езофагіт) та інші першочергові заходи.

При гострому перебігу рекомендовано 1–2 денне утримання від прийому їжі. У важких випадках застосовують парентеральне харчування.

Консервативний метод лікування езофагіту складається з таких заходів, як:

• прийом антисекреторних препаратів, прокінетиків, антацидів;
• фізіотерапія;
• ендоскопічна лазерна терапія.

Основний інструмент лікування — це дієта при езофагіті та зміна способу життя. Показані також санаторій і питні мінеральні води.

Хірургічне лікування призначається також у разі неефективності консервативної терапії.

Профілактика езофагіту

Профілактичні заходи полягають у дотриманні простих правил:

• виключення тютюнопаління;
• щадний температурний режим страв;
• контроль кількості та якості їжі;
• вживання продуктів, що не травмують слизову.

Всі заходи з профілактики націлені на усунення причин езофагіту. При хронічному перебігу захворювання, профілактика загострень і рецидивів проходить в рамках диспансерного спостереження.

При езофагіті з раціону прибираються гострі, гарячі, кислі, жирні страви, копчення, гриби і хліб з житнім борошном, шоколадні ласощі, кава, томати, цитрусові. Небажані смажена їжа, спеції, напої з газом, овочі з грубою клітковиною. Дієта при езофагіті стравоходу включає:

• дроблені каші;
• страви у відвареному вигляді: м'ясо, овочеві гарніри;
• білий хліб;
• обволікаючі продукти: вівсяний кисіль, олія.

Зазвичай при незначній печії цих заходів достатньо. У будь-якому випадку не варто відкладати відвідування лікаря до нових віників. Запис на консультацію до фахівця центру МЕДІКОМ доступний за телефоном або через коротку онлайн-форму на сайті клініки.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Medscape
• Українська Вікіпедія