Як передається сказ?

Водобоязнь (застаріла назва за одним із симптомів) або сказ – це вірусна інфекція, яка передається через укуси й слину м'ясоїдних тварин, що характеризується руйнуванням нервових клітин головного та спинного мозку. Сказ викликає глибокі розлади нервової системи, які включають в себе агресивність, збудження, зниження когнітивних функцій – всі ці порушення призводять до паралічу й смерті.

Причини сказу

Захворювання викликає вірус сказу. Він відноситься до РНК-нейротропних вірусів сімейства рабдовірусів. В організмі вірус утворює специфічні тільця в клітинах спинного та головного мозку (мозочок й довгастий відділ мозку).

Види вірусу сказу:

• вуличний (дикий) вірус – поширений в природі серед тварин;
• фіксований вірус – використовується для виготовлення вакцин від сказу.

Ці віруси мають близьку антигенну будову. Тому, імунізація фіксованим штамом формує несприйнятливість до дикого вірусу.

Вірус сказу стійкий до впливу низьких температур. Але досить швидко гине при впливі температури вище 50 градусів за Цельсієм. А також, при висиханні, кип'ятінні, під дією ультрафіолету й антисептичних розчинів (лізол, сулема, хлорамін).

Як передається сказ?

Джерело сказу – інфіковані тварини. Найчастіше, це – собаки й лисиці. Також, передавати смертельне захворювання можуть вовки, кішки, гризуни, кажани тощо. Вірус сказу виділяється в зовнішнє середовище зі слиною носія вірусу, яка стає заразною вже за 8-10 днів до початку активної фази захворювання – появи перших клінічних проявів.

Основний механізм передачі сказу – контактний.

Зараження людини, найчастіше, відбувається при укусах, рідше – при ослиненні твариною, яка інфікована на сказ.

Також, у сказу шляхи передачі можуть бути аерогенними (при знаходженні в місцях, що населені летючими мишами, в біологічних лабораторіях), аліментарними (з продуктами, водою) і трансплацентарними (від матері до плоду).

Яка ймовірність заразитися сказом?

Природна сприйнятливість людей до сказу висока, але не абсолютна. Все залежить від тяжкості завданих ушкоджень і місцезнаходження укусу. Найчастіше зараження відбувається, якщо тварина вкусила людину в обличчя та шию. Вірогідність захворіти на сказ зменшується, якщо укуси прийшлися на кисті рук, ще рідше – на стопи ніг.

Хвора людина в природному середовищі для оточуючих небезпеки не представляє. Зараження може відбутися при пересадці органів від хворої людини до здорової.

Патогенез

Збудник вірусу сказу проникає в організм людини через пошкоджені шкірні покриви й слизові оболонки. Вірус поширюється нервовою системою, лімфатичними або кровоносними судинами. У сірій речовині мозку збудник фіксується та посилено розмножується, викликаючи розвиток вірусного енцефаліту.

У головному мозку утворюється набряк, відбувається крововилив, дегенеративні та некротичні зміни. Патологічний процес зачіпає кору мозку, зоровий бугор й підбугорну ділянку, мозочок, ядра черепних нервів.

Зміни в ЦНС викликають судомні скорочення дихальних та ковтальних м'язів, підвищення виділення слини й поту, серцево-судинні та дихальні розлади. З нервової системи вірус поширюється різними органами і системами, потрапляє в м'язи, серце, печінку, легені, нирки та наднирники.

Клінічні прояви і наслідки сказу у людей

Перші ознаки сказу починають проявлятися в період від 2 тижнів до 1 місяця після укусу й потрапляння вірусу в організм. Іноді, інкубаційний період сказу у людини буває довшим та становить від 1-3 місяців до 1 року.

У симптоматиці сказу виділяють такі періоди як:

• початковий (або, як його ще називають, період депресії);
• період збудження (відповідає стадії розпалу захворювання);
• паралітичний період.

Захворювання починається повільно, часто хворі не пов'язують появу у себе негативних проявів з попереднім укусом або ослиненням твариною. Іноді в місці укусу з'являються печіння, больові відчуття, що тягнуть, свербіж, набряклість та гіперемія. Температура тіла, зазвичай, нормальна або злегка підвищена.

Для початкового періоду більш характерними симптомами сказу є зміни психіки хворого. Він стає замкнутим, пригніченим, роздратованим, з'являються апатія, відчуття тривоги, страх, боязнь смерті. Хворий скаржиться на безсоння та "сни-жахи", відсутність апетиту, головний біль і загальне нездужання. Іноді, спостерігається відчуття здавлювання в грудях, диспепсичні розлади (найчастіше, при сказі формується схильність до закрепів).

Стадія розпалу хвороби починається через 2-3 доби і може тривати до 6 днів.

Для захворювання характерний розвиток різних фобій:

• гідрофобія – це боязнь води, болісний спазм мускулатури глотки й гортані, тяжке переривчасте дихання при спробі випити води;
• аерофобія (подразник – рух повітря);
• акустикофобія (шумобоязнь);
• фотофобії (подразник – яскраве світло).

Напади (пароксизми) нетривалі й тривають до декількох секунд.

Пароксизми супроводжуються болісними судомами лицьових м'язів, виразом жаху на обличчі, розширенням зіниць. Під час нападу хворий відкидається назад, його руки тремтять, дихання частішає, стає переривчастим, нерівним й свистячим, супроводжується глибокими гучними вдихами. У грудях з'являється почуття стиснутості. Хворий стає агресивним, збудженим, кричить та кидається, може вкусити, вдарити, плюнути. Спостерігається рясне слиновиділення.

Симптоми сказу в паралітичний період:

• збудження змінюється апатією, настає "зловісне заспокоєння";
• знижуються рухові функції та чутливість;
• пароксизми можуть повністю припинитися;
• підвищена температура тіла;
• збільшення частоти серцевих скорочень – понад 90-100 ударів в хвилину;
• відбувається падіння АТ;
• паралічі кінцівок.

Заключний період триває від 1 до 3 днів.

Наслідки сказу у людей вкрай негативні, що ведуть до прогресуючого ураження центральної нервової системи (енцефаломієліту) і подальшого летального результату. Смерть людини настає від паралічу дихального та серцево-судинного центрів.

Діагностика сказу

Спочатку діагноз "сказ" лікар-інфекціоніст ставить, виходячи з клінічної картини та анамнезу (чи був укус або ослинення твариною й коли це відбулося). При аналізі симптомів особливу увагу лікар приділяє наявності у хворого гідрофобії, аерофобії, акустикофобії та фотофобії.

Підтвердити наявність збудника в організмі може тільки лабораторна діагностика – аналіз на сказ.

Лабораторна діагностика:

• виділення вірусу із слини або спинномозкової рідини;
• аналіз крові на антитіла до сказу – біопсія шкіри з флюоресцентним дослідженням антитіл.

Можливе проведення додаткової консультації з лікарем-неврологом.

Диференціальна діагностика сказу проводиться з поліомієлітом, парезами й паралічами, що мають місце при інших захворюваннях, з правцем, енцефалітом, істерією, ботулізмом і "білою гарячкою".

Лікування сказу

Етіотропна терапія при лікуванні сказу ще не розроблена.

Всі лікувальні заходи спрямовані на полегшення стану хворого.

Профілактика сказу

Профілактичні заходи проти сказу включають планову боротьбу зі сказом серед тварин, включаючи масову профілактичну імунізацію, правильне утримання домашніх тварин, контроль за перевезеннями тварин тощо.

Заходи профілактики сказу:

• уникати контактів з дикими та бродячими тваринами;
• імунізація груп ризику (співробітники ветеринарних служб, собаколови, мисливці та ін.);
• імунізація домашніх тварин.

Вакцинація проти сказу

Введення препарату щеплення проти сказу здійснюється внутрішньом'язово.

Курс імунізації становить 3 щеплення.

Якщо людина перебуває в зоні високого ризику, то показана повторна одноразова імунізація через 1 рік і кожні наступні 3 роки.

Вакцинація, проведена після укусу, повинна початися не менше, ніж через 14 днів після укусу.

Антирабічні щеплення можуть проводитися з безумовних й умовних показань. Безумовними показаннями є укуси явно хворими тваринами або при відсутності відомостей про тварину. Щеплення за умовними показаннями проводять при укусах тваринами без ознак сказу, по можливості за твариною необхідно спостерігати протягом 10 днів.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Всесвітня організація охорони здоров'я
• Міністерство Охорони Здоров'я України
• Центр Громадського здоров'я МОЗ України