Целіакія: симптоми та ознаки

Целіакія — це аутоімунне захворювання, при якому у генетично схильних людей відбувається пошкодження слизової оболонки тонкої кишки у відповідь на вживання глютену. Цей вид білка міститься в злаках. Симптоми целіакії яскраво виражаються у ранньому дитинстві, з часом проявляються менше.

Целіакія вважається спадковим захворюванням, яке розвивається через високий рівень чутливості організму до білків пшениці. У людей з целіакією глютен, що потрапляє у просвіт кишечника, модифікується ферментом тканинна трансглутаміназа (tTG). Далі модифікований глютен запускає Т-клітинну реакцію імунної системи. Запальний процес викликає атрофію ворсинок тонкої кишки.

Класифікація целіакії: види і стадії

Виділяють такі види целіакії:

• типова целіакія — характеризується розвитком синдрому мальабсорбції (ураження тонкого кишечника);
• атипова целіакія — проявляється симптомами позакишкових захворювань;
• прихована целіакія — симптоми відсутні, тому поставити точний діагноз можна тільки після проведення лабораторних та інструментальних досліджень;
• рефрактерна — це рідкісна форма, при якій симптоми зберігаються, незважаючи на суворе дотримання безглютенової дієти протягом мінімум 12 місяців. Цей вид глютенової ентеропатії вимагає виключення злоякісних лімфом.
  
  

При будь-яких проявах симптомів целіакії потрібно звертатися до гастроентеролога. Для підтвердження точного діагнозу лікар може призначити консультацію генетика, алерголога.

Стадії целіакії

Розвиток целіакії проходить такі стадії:

• латентну — відсутня клінічна картина целіакії;
• активну (клінічна маніфестація) — починають проявлятися ознаки глютенової ентеропатії;
• неповну ремісію — зникнення симптомів і поліпшення самопочуття, яке спостерігається після підтвердження діагнозу і переходу пацієнта на сувору дієту;
• ремісію повну — стадія настає тільки після того, як людина протягом 2–2,5 років дотримувалася суворої дієти, у результаті структура кишечника повністю відновлюється, а ознаки целіакії слабшають або повністю зникають.
• декомпенсацію — прояв симптомів хвороби і погіршення стану, яке спостерігається, якщо пацієнт не дотримується безглютенової дієти.
  
  

Щоб патологія не розвивалася, при появі будь-яких симптомів целіакії у дитини або дорослого потрібно отримати первинну консультацію педіатра, терапевта або сімейного лікаря. Після огляду при необхідності вас направлять до гастроентеролога.

Причиною целіакії (а скоріше, тригером) у немовлят є раннє введення прикорму у вигляді каш.

Патогенез целіакії

Патогенез глютенової ентеропатії полягає в ураженні тонкої кишки. Це один з найдовших органів травної системи. Його головною функцією є засвоєння поживних речовин. Цей процес відбувається у слизовій оболонці, яка складається з великої кількості складок.

У здорової людини слизова тонкої кишки при попаданні глютену повністю його розщеплює і засвоює. Якщо існує генетичне порушення, то організм сприймає глютен як чужорідний елемент. Під час контакту зі слизовою оболонкою активуються імунні комплекси, що викликають запальну реакцію.

Токсичний вплив порушує структуру слизової оболонки, внаслідок чого площа для всмоктування корисних елементів зменшується. Таким чином, кількість поживних елементів, які повинні потрапляти в організм, знижується. Цей процес порушує обмін речовин, призводить до дефіциту вітамінів і мікроелементів. При цьому спостерігається діарея, зниження маси тіла, з'являються больові відчуття в животі, блювота.

Імунні комплекси можуть паралельно уражати інші внутрішні органи людини. Переміщаючись по крові, вони потрапляють в шкірні покриви, нервову систему і головний мозок. З цих причин клінічна картина глютенової ентеропатії настільки різноманітна, що патологію часто плутають з іншими захворюваннями. Тому її важко діагностувати.

Перші ознаки целіакії можна спостерігати у віці 10–18 місяців — період, коли немовля починає пробувати прикорм у вигляді злаків. Стілець стає рідким і частим. Дитина не набирає вагу і повільно розвивається.

Симптоми целіакії також проявляються порушенням роботи товстої кишки (діарея може змінитися запором), метеоризмом, постійним бурчанням в області живота. Хоч целіакія вражає в першу чергу тонкий кишечник. Вторинні зміни в товстій кишці відбуваються через запалення, дисбіоз або синдром подразненого кишечника.

Якщо організм не переносить глютен, то симптоми целіакії проявляються у характеристиках дефекації:

• випорожнення відбувається більше 6 разів на день;
• кал має рідку консистенцію, може пінитися, у ньому видно залишки неперетравленої їжі.
  
  

Якщо розлад не проходить тривалий час, то у людини проявляються ознаки зневоднення організму:

• сухість шкірних покривів і слизових оболонок;
• сухий язик, на якому спостерігається білий наліт;
• часта мігрень;
• більш рідкісне сечовипускання, знижується кількість сечі.
  
  

За статистикою, у 15% пацієнтів з целіакією часто спостерігаються неврологічні патології: нейропатія, церебральна атаксія, епілепсія, депресія, постійний головний біль.

При больовому синдромі живота діти вказують на область навколо пупка. Основною проблемою глютенової ентеропатії вважається неможливість відрізнити симптоматику від інших захворювань. Ризик виникнення патології — наявність цукрового діабету, гепатиту, синдрому Дауна, виразкового коліту.

Якщо є будь-які ознаки непереносимості глютену, обов'язково необхідно відвідати педіатра. Це потрібно, щоб уникнути небезпечних наслідків целіакії. Лікар випише направлення до дитячого гастроентеролога, який допоможе точно діагностувати захворювання. 

Ускладнення целіакії

При неправильній діагностиці або несвоєчасному лікуванні у пацієнтів спостерігаються небезпечні наслідки целіакії в різних системах:

• травній — онкологія тонкої кишки, травного тракту або горла, лімфома тонкого кишечника;
• кровотворній — гіперспленізм, лімфома;
• сечостатевої — передчасні пологи і менопауза, безпліддя, постійні викидні;
• суглобово-кісткової — остеомаляція, остеопороз.
  
  

Якщо дієтолог призначив спеціальну дієту, і при її дотриманні стан людини не поліпшується, потрібно додаткове обстеження на целіакію у гастроентеролога. Коли безглютеновий режим харчування не допомагає, призначається додаткове лікування.

Діагностика целіакії

Діагностика целіакії здійснюється проведенням очного огляду, УЗД черевної порожнини, лабораторними аналізами. Пацієнту з непереносимістю глютену призначаються такі види обстежень:

• клінічний та біохімічний аналіз крові;
• аналіз сечі;
• загальний та мікробіологічний аналіз калових мас;
• серологічна діагностика (anti-tTG IgA, антиендомізіальні антитіла (EMA), загальний IgA).
  
  

Якщо після здачі аналізів на целіакію гастроентеролог все одно не може підтвердити діагноз, призначається ФГДС та аналіз на зонулін. У деяких випадках проводиться біопсія кишечника. Біопсія дванадцятипалої кишки — золотий стандарт при неясній діагностиці.

Профілактика целіакії

Профілактики целіакії, як такої, не існує. Після встановлення діагнозу пацієнт повинен суворо контролювати відсутність продуктів з глютеном в раціоні харчування. 

Поради та рекомендації

Що правильніше пацієнт буде дотримуватися безглютенової дієти при целіакії, тим кращою стане якість життя і збільшиться її тривалість.

Часто буває, що у дорослих людей целіакія не проявляє будь-яких симптомів. Тому важливим аспектом є регулярне відвідування гастроентеролога. Він своєчасно визначить наявність непереносимості глютену і допоможе правильно скорегувати режим харчування.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.