Лікування та профілактика остеопорозу

Остеопороз — це системне захворювання кісткової системи, характерними проявами якого є зниження кісткової маси, зміна її структури на мікрорівні, підвищена крихкість кісток.

В результаті прогресування остеопорозу можливий прояв остеопоротичних переломів, які виникають при невдалому русі, падінні, кашлі, без будь-якого видимого зовнішнього втручання.

Класифікація

Види остеопорозу:

• первинний остеопороз розвивається як самостійна патологія в період постменопаузи та в літньому віці;
• вторинний остеопороз розвивається в результаті супутніх соматичних захворювань (ендокринної та травної систем, крові, нирок тощо) або внаслідок прийому деяких ліків (кортикостероїдів, гепарину та ін.).

Первинний остеопороз кісток підрозділяється на 2 типи.

Перший тип (постменопаузальний остеопороз) характерний для жінок у віці від 50 до 70 років. Основними місцями переломів є тіла хребців, дистальні ділянки променевої кістки.

Другий тип (сенільний остеопороз) розвивається після 70 років. При сенільному остеопорозі, найчастіше, переломам піддаються тіла хребців і шийка стегна.

Також, до первинного остеопорозу відносяться ідіопатична і ювенільна форми захворювання.

Етіологія захворювання

Остеопороз — захворювання поліетіологічне, на розвиток якого впливають численні фактори: спадкова схильність, фізична активність, ендокринологічний статус, наявність соматичних захворювань, прийом ліків, вік.

Основні причини остеопорозу:

• зниження вироблення естрогену в період менопаузи;
• порушення процесів розсмоктування та формування кісткової тканини;
• порушення фосфорно-кальцієвого обміну;
• зміна гормонального фону (ПТГ, кальцитоніну, гормону росту, тиреоїдних гормонів, глюкокортикоїдів та ін.);
• гіповітаміноз вітаміну D;
• порушення процесів регуляції обміну речовин кісткової тканини (остеобласто- й остеокластогенеза).

Ювенільний (дитячий) остеопороз може розвиватися на тлі інших захворювань. Він може бути наслідком неправильного харчування, метаболічних порушень в кістковій тканині та інших причин нез'ясованої етіології.

Ідіопатичний остеопороз діагностується у жінок у віці до 50 років і чоловіків — до 60 років. Це — захворювання нез'ясованої етіології. Однак, окремі дослідження вказують на зв'язок між його розвитком і неправильним харчуванням, зловживанням спиртними напоями та патологіями вагітності.

Причиною розвитку вторинного остеопорозу можуть стати супутні хвороби:

• ендокринної системи — хвороба Іценко-Кушинга, тиреотоксикоз, акромегалія, цукровий діабет I і II типу та ін.;
• сполучної тканини та суглобів — системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, спондилоартрит;
• травної системи — захворювання печінки, целіакія, неспецифічний виразковий коліт, шлунок після резекції, мальабсорбція, панкреатит та ін.;
• нирок — синдром Фанконі, нирковий канальцевий ацидоз, хронічна ниркова недостатність;
• крові — мієломна хвороба, гемофілія, лімфоми, лейкози, системний мастоцитоз, серповидноклітинна анемія й ін.;
• нервової та кістково-м'язової системи — множинний склероз, епілепсія, хвороба Паркінсона, м'язова дистрофія, інсульт, пошкодження спинного мозку.

До розвитку захворювання можуть призвести такі спадкові патології та генетичні стани як: синдром Елерса-Дарно, синдром Марфана, хвороба Менкеса (або хвороба "сталевого волосся"), хвороби накопичення глікогену, недосконалий остеогенез, гемохроматоз, лізинурія та гомоцистинурія тощо.

Низько травматичні переломи мають виражені клінічні прояви, що відрізняє їх від остеопорозу. Симптоми переломів: гостра, виражений біль в місці пошкодження кістки, порушення функцій, деформація кінцівки, набряк і крововилив над місцем перелому, обмеженість рухів.

Діагностика

Діагностика остеопорозу проводиться на підставі збору даних анамнезу, фізикального обстеження та лабораторних методів дослідження.

При опитуванні особливу увагу звертають на чинники ризику остеопорозу та переломів, фактори ризику падінь (поганий зір, низька фізична активність, прийом лікарських препаратів, що викликають порушення координації, порушення сну та ін.), а також на можливі причини розвитку вторинного остеопорозу.

При фізикальному обстеженні фіксують зниження зросту (на 2 і більше см в порівнянні з ростом у 25 років), наявність грудного кіфозу, вкорочення стовпа хребта.

Лікування

Медикаментозне лікування остеопорозу проводиться антирезорбтивними лікарськими препаратами, які пригнічують кісткову резорбцію, та анаболічними препаратами, що підсилюють кісткоутворення.

Клінічна ефективність такої терапії оцінюється за зниженням кількості переломів, за зміною мінеральної щільності кісток і маркерів кісткового ремоделювання.

До лікування остеопорозу медикаментами необхідно вдатися при виявленні компресійного перелому тіла хребця для попередження ризику появи переломів в майбутньому.

Окремі переломи (шийки стегна) передбачають обов'язкове хірургічне лікування. Після оперативного втручання рекомендована рання активізація пацієнта (на 1-2 добу після операції) та лікування остеопорозу за показаннями.

Немедикаментозне лікування остеопорозу:

• ходьба, фізичні вправи (вправи з навантаженням вагою тіла, тренування рівноваги), спеціальна гімнастика при остеопорозі (біг і стрибки протипоказані);
• дієта при остеопорозі (продукти, що багаті кальцієм);
• відмова від шкідливих звичок — куріння та вживання спиртних напоїв;
• тимчасове використання жорстких і напівжорстких корсетів для зниження вираженого больового синдрому при переломах хребців;
• носіння протекторів стегна особами, у яких є високий ризик розвитку перелому стегна.

Профілактика

Профілактика остеопорозу включає заходи, спрямовані на збільшення кісткової маси у молодих людей, підтримання необхідної кісткової маси у здорових людей старшої вікової групи, профілактику падінь і переломів у осіб з діагностованим переломом в анамнезі та з остеопорозом.

Профілактика остеопорозу:

• адекватні фізичні навантаження (ходьба, танці) — рекомендовані молодим людям для набору кісткової маси та для підтримки мінеральної щільності кісток у здорових літніх людей;
• помірне силове навантаження (пілатес, плавання й ін.) — рекомендовані для поліпшення координації та зміцнення м'язового корсета у літніх пацієнтів, що мають встановлений остеопороз або переломи в минулому;
• вживання достатньої кількості вітаміну D і перебування під сонячними променями; дефіцит вітаміну D можна компенсувати за допомогою застосування його нативних форм — колекальциферола й ергокальциферолу.

Харчування при остеопорозі — вживання достатньої кількості продуктів, що містять вітамін D (лосось, сом, сардини, макрель, риб'ячий жир, вершкове масло, яєчний жовток, сметана, сир та ін.) і кальцій (молочні та кисломолочні продукти).

Для профілактики остеопорозу у жінок в період постменопаузи (до 60 років) рекомендована менопаузальна гормональна терапія. Вона здатна значно полегшити вазомоторні симптоми та вульвовагінальну атрофію, асоційовану з менопаузою. Профілактика гормональною терапією повинна проводитися під постійним і регулярним контролем з поступовим зниженням дози гормонального препарату.

Пройти якісну діагностику й ефективне лікування остеопорозу в Києві можна в клініці МЕДІКОМ. Залишилися питання? Телефонуйте за номерами, вказаними на сайті, й оператор нашого колл-центру надасть всю інформацію, що вас цікавить.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Сайт Центру Громадського здоров'я МОЗ України / Контроль захворювань
• Сайт Всесвітньої організації охорони здоров'я / Інформаційні бюлетені
• Клінічні протоколи на засадах доказової медицини