Лікування пієлонефриту в Києві

Пієлонефрит — інфекційно-запальне захворювання нирок з великим ураженням чашечно-мискової системи та канальців, яке поступово переходить в патологічний процес клубочкового апарату. Пієлонефрит — це одна з найбільш поширених патологій серед мікробних уражень нирок у світі.

Типи пієлонефриту

Як і багато інших захворювань, пієлонефрит має кілька класифікацій, головним чинником формування яких є якість неприродного процесу, взята за основу. Це інфекційно-запальне ураження нирок підрозділяється на групи за:

• характером перебігу — гострий (з'являється раптово, має чіткі симптоми), хронічний (процес млявий, часто з симптоматикою, що важко виявляється), рецидивний;
• кількістю уражених органів — запалення в нирках може бути як одностороннім, так і двостороннім;
• прохідністю сечовивідних шляхів — обструктивний (розвивається при закупорці чашок нирки, миски та сечоводів) і необструктивний (утворюється без таких провісників як структурно-функціональні зміни);
• шляхами проникнення інфекційного агента (збудника): спадний і висхідний;
• умовами прояви неприродних процесів — первинна (поява хвороби без передумов) і вторинна (хвороба виникає на тлі наявних уражень нирок і сечовивідних шляхів) форми.

Причини, умови виникнення, фактори та групи ризику захворювання

Пієлонефрит може виникнути й сам по собі, і як ускладнення інших неприродних процесів, що відбуваються в організмі. Це — поліетіологічна патологія, яку викликають різноманітні мікроорганізми, але найбільш часто захворювання викликає бактеріальна флора (облігатна та факультативна), що має відношення до мікрофлори кишечника. Основні інфекційні агенти пієлонефриту — представники сімейства ентеробактерій, велика частина яких — кишкова паличка.

Але, для розвитку захворювання попадання патогенних мікроорганізмів в ниркову тканину недостатньо. Хвороба виникає тільки при наявності збігу кількох факторів — прояв патогенності мікроорганізму, порушення імунної відповіді організму, збої у внутрішньониркових процесах руху крові та виведення сечі з організму.

Основні причини пієлонефриту:

• інфекційні захворювання (гайморит, тонзиліт, пневмонія, запалення в черевній порожнині, репродуктивних органах та ін.);
• патології, які перешкоджають фізіологічному виведенню сечі з нирок (СКХ, полікістоз нирок, аденома передміхурової залози, новоутворення сечовивідних шляхів, запалення придатків, вроджені дефекти сечостатевої системи).

Порушення виведення сечі з організму в результаті функціональних або органічних змін створює сприятливі умови для впровадження та розмноження мікроорганізмів, значно підвищує ймовірність розвитку запалення в нирках.

Фактори, наявність яких впливає на розвиток хвороби:

• сечовивідно-мисковий і везико-уретеральний рефлюкси;
• цукровий діабет з ускладненою діабетичною нефропатією та іншими хворобливими станами, пов'язаними з сечостатевою системою;
• глистяні інвазії;
• гіпо- й авітаміноз;
• хронічна перевтома;
• переохолодження;
• стресовий стан і емоційне перенапруження;
• вагітність;
• метаболічні порушення;
• інструментальна діагностика сечовивідних шляхів;
• прийом деяких ліків (цитостатики, сульфаніламідні препарати та ін.);
• вплив токсичних речовин;
• використання внутрішньоматкових контрацептивів і діафрагм;
• імуносупресивна терапія.

Групи ризику:

• жінки (через фізіологічні особливості організму та при прийомі засобів контрацепції, що містять сперміциди);
• особи, у яких спостерігаються порушення функціонування та/ або структури сечовидільної системи;
• люди, які практикують анальний секс;
• особи з ослабленим місцевим імунітетом;
• особи з ослабленим загальним імунітетом (в т.ч. носії вірусу імунодефіциту людини та люди, що проходять хіміотерапію);
• хворі, у яких встановлено сечовий катетер;
• пацієнти, які пройшли через медичні маніпуляції, які пов'язані з проникненням в сечовидільну систему (в т.ч. цистоскопія);
• хворі на цукровий діабет;
• наркозалежні.

Результат

У гострого та хронічного пієлонефриту різні можливі результати.

У гострого пієлонефриту, при своєчасному зверненні за допомогою, — одужання, а при відсутності лікування або неефективному листку призначень — хронізація процесу.

Хронічний пієлонефрит розвивається протягом 10-15 років.

Результати хронічної форми — вторинне зморщування нирки та піонефроз.

Клінічна картина хронічного пієлонефриту залежить від форми захворювання. Якщо при латентній формі симптоматика змазана та може проявлятися загальними недугами (головний біль, слабкість, швидке стомлення тощо, хоча, можливе й посилене утворення сечі з низькою питомою вагою), то рецидивна, гіпертонічна, анемічна, азотемічна та гематурична форми мають чітку картину.

Симптоми пієлонефриту (хронічної стадії) за формами:

рецидивна:
постійні неприємні відчуття в попереку, порушується сечовипускання, може підвищитися температура тіла;

гіпертонічна форма хронічного пієлонефриту:
підвищується артеріальний тиск, присутні періодичні гіпертонічні кризи, часті головні болі, запаморочення, задишка, серцеві болі;

анемічна форма:
блідість, запаморочення, непритомність, підвищена стомлюваність;

азотемічна форма:
має всі симптоми хронічної ниркової недостатності — набряки, збільшення об'єму сечі, артеріальна гіпертензія, анемія, запах аміаку з рота, відчуття нудоти, блювання, надмірне скупчення газів в кишечнику, схильність до інфекційних захворювань;

гематурична форма хронічного пієлонефриту:
наявність еритроцитів в сечі в значній (під час нападів) або незначній (постійно) кількості.

Діагностика

Діагностика пієлонефриту заснована на аналізі характерної симптоматики, фізикальному обстеженні, інформації, отриманої під час опитування пацієнта, а також на найбільш об'єктивних даних — результати лабораторних аналізів та інструментальних досліджень.

Також, поряд з традиційними дослідженнями можуть використовуватися експрес-тести для виявлення наявності бактерій і лейкоцитів у свіжо випущеній сечі.

Лікувальні заходи

Лікування пієлонефриту полягає в коригуванні патології уродинаміки чашок нирки, миски та сечоводів, правильній побудові терапії антибіотиками. Уролог призначає протимікробні препарати тільки після виявлення збудника інфекції та отримання результатів аналізів на чутливість організму до антибіотиків.

Комплексне лікування пієлонефриту включає:

• усунення виражених симптомів;
• дезінтоксикаційну й інфузійну терапію;
• дієтотерапію;
• використання в терапії лікарських засобів на основі рослинної сировини;
• імунокоригувальну терапію;
• фізіотерапію (електрофорез, ампліпульстерапія, магнітотерапія, внутрішньовенна лазеротерапія);
• озонотерапію.

Одним з важливих чинників успішного завершення лікування хронічної форми та гострого пієлонефриту є адекватне коригування раціону. При пієлонефриті дуже важливо дотримуватися правильного харчування. Це означає: помірне вживання нежирного м'яса та риби, включення в раціон молочних і кисломолочних продуктів, свіжих овочів і фруктів. Також, неприпустимо надмірне вживання солі. А, коли відсутні набряки обличчя, рук і ніг, немає гіпертензії, хворим також радять випивати близько 3 літрів рідини за 24 години.

Хірургічне лікування пієлонефриту показано у випадках, коли неінвазивні методи не принесли очікуваного ефекту. Метою операції є зупинка прогресування неприродного процесу, запобігання його розвитку в другій нирці (якщо спостерігається тільки одностороннє запалення), відновлення здорового відтоку сечі.

Контроль виліковності

Після закінчення лікування пієлонефриту спостереження за пацієнтом з щомісячною перевіркою показників сечі (здається ЗАС) здійснює уролог або терапевт протягом 6 місяців (іноді — контроль виліковності затягується на більш тривалі терміни).

Як не захворіти?

Профілактика пієлонефриту полягає в запобіганні можливості появи та своєчасному усуненні:

• карієсу;
• запальних захворювань органів дихання та травлення;
• СКХ;
• проблем з дефекацією;
• порушень природного виведення сечі.

Хронічний пієлонефрит розвивається не швидко, тому його профілактику слід починати ще в дитинстві, прищеплюючи дитині навички гігієни.

Необхідною умовою профілактики захворювання є регулярні профілактичні огляди у нефролога й уролога. При схильності до розвитку пієлонефриту рекомендується 2 рази на 12 місяців курс фітотерапії.

Пройти комплексну діагностику, встановити правильний діагноз і отримати ефективне лікування пієлонефриту в Києві (клініки МЕДІКОМ Оболоні та Печерська) можна вже сьогодні! Вам достатньо лише зателефонувати за номерами, вказаними на сайті, та записатися на консультацію до наших фахівців.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Сайт Центру Громадського здоров'я МОЗ України / Контроль захворювань
• Сайт Національної Академії медичних наук України / Новини медицини
• Сайт Всесвітньої організації охорони здоров'я / Інформаційні бюлетені