Чим небезпечний холецистит?

Холецистит – це захворювання жовчного міхура запального характеру, яке займає одну з лідируючих позицій за кількістю випадків серед численних хвороб травної системи. Найчастіше холецистит діагностується у жінок у віці від 40 до 60 років.

Класифікація

Холецистит можна розділити на типи за різними характеристиками: перебіг захворювання, етіологія, морфологічні зміни, стадії запального процесу та ін.

Холецистити поділяються:

• за клінічними ознаками – на гострі та хронічні;
• по виду – з інфекційним агентом, з порушенням моторики, з наявністю конкрементів;
• за морфологічними ознаками – із запаленням слизових оболонок, з гостро розлитим гнійним процесом, з некрозом тканин.

У свою чергу, тяжкість перебігу патологічного процесу теж може бути різною: легкої, середньої тяжкості та важкою.

Хронічні форми захворювання можуть як супроводжуватися ускладненнями (наприклад, панкреатит), так і без них. При наявності постійного запального процесу порушується тонус стінок та перистальтика жовчного міхура й жовчовивідних шляхів.

Фази хронічного процесу: загострення, згасаюче загострення, ремісія.

Причини та механізм розвитку

Холецистит – складне за своєю етіологією захворювання, на розвиток якого впливають різні зовнішні та внутрішні чинники.

До основних причин розвитку холециститу відносять інфекційні ураження та наявність конкрементів. Впровадженню патогенної мікрофлори сприяють збої в нейрорегуляції, роботі м'язових волокон жовчного міхура, гіпотонія або атонія органу. Інфекційні агенти проникають в жовчний міхур декількома шляхами: ендогенно – з кишківника; гематогенно – через кровоносні судини з віддалених вогнищ інфекції (карієс, інфіковані гланди і т.д.); лімфогенно – через лімфатичну систему. Запальний процес зачіпає не тільки слизову оболонку, а й інші структури органу.

Розвитку холециститу сприяють застійні явища в жовчному міхурі.

Спровокувати застій жовчі можуть:

• камені в жовчному міхурі;
• дискінезія жовчних шляхів, яка розвивається під впливом різних сильних емоційно забарвлених станів, порушень роботи залоз внутрішньої секреції та нервової системи, зміни провідності нервових імпульсів від органів травної системи та ін.;
• анатомічні особливості будови жовчного міхура та жовчних проток;
• вагітність;
• опущення органів черевної порожнини;
• гіподинамія;
• нездорове харчування та порушення режиму прийому їжі;
• порушення роботи кишкового тракту у вигляді закрепів та ін.

Розвиток безкам'яного холециститу часто пов'язаний з важкими травмами, опіками, з післяпологовим періодом після важких пологів, з великими операціями. Спровокувати холецистит можуть васкуліт, цукровий діабет, аденокарцинома жовчного міхура, саркоїдоз, туберкульоз, хвороби серця та судин, холера, сальмонельоз, лептоспіроз та ін.

З боку кровоносної системи спостерігається аритмія, порушення серцевого ритму, рефлекторна стенокардія. Артеріальний тиск трохи зменшений.

Для хронічної форми патології характерний монотонний та тривалий перебіг з періодичними загостреннями. Клініка загострень нагадує гострий холецистит, ознаки якого носять досить стертий характер. Біль виникає найчастіше через кілька годин після вживання шкідливої їжі й напоїв, може виникати після сильного фізичного навантаження. Біль часто поєднується з печією, відрижкою повітрям та їжею, нудотою. Іноді з'являються болючі відчуття в області серця. Температура при хронічному холециститі, як правило, субфебрильна.

Перебіг та ускладнення

Тривалість гострого холециститу різна і може складати від 2-3 тижнів до 2 місяців.

При катаральному холециститі одужання настає найчастіше досить швидко, але можливі переходи захворювання в хронічну форму.

Гострий гнійний холецистит протікає важко, з явищами загального отруєння, а також ознаками подразнення очеревини.

Гангренозний холецистит, наслідки якого найважчі, проявляється у вираженій інтоксикації всього організму й в ознаках перитоніту жовчного міхура.

Тяжким наслідком холециститу є утворення в стінках жовчного міхура дрібних абсцесів, виразок, вогнищ некрозу, які можуть викликати перфорацію його стінки або призвести до розриву жовчного міхура. Якщо пацієнту вчасно не надати необхідну медичну допомогу, настає смерть.

Діагностика

При постановці діагнозу ключове значення має збір анамнезу гастроентерологом, зовнішній огляд та різні дослідження, які призначаються за показаннями.

Про розвиток гострого запалення в жовчному міхурі свідчить наявність ряду позитивних симптомів холециститу, виявлених при фізикальному обстеженні. Всі симптоми вказують на сильну болючість в зоні жовчного міхура та прилеглих областях, хворобливість очеревини та обмеженість дихання.

Лабораторні методи:

• загальний аналіз крові;
• проби сечі;
• бакпосіви жовчі.

Значну роль в діагностиці холециститу грає забирання жовчі з жовчного міхура для дослідження її мікрофлори. Біоматеріал отримують за допомогою зондування або під час оперативного втручання.

Диференціальна діагностика проводиться з виразковою хворобою шлунка та 12-палої кишки, гострим апендицитом, перигепатитом, гострим панкреатитом, плевропневмонією, пієлонефритом, паранефритом, кишковою непрохідностю та іншими ураженнями.

Лікування

При нападі гострого холециститу обов'язкові госпіталізація та стаціонарне лікування.

Лікування холециститу передбачає:

• строгий постільний режим;
• фармакотерапію;
• фізіотерапевтичні процедури (аплікації озокериту, парафіну, індуктотермію, електрофорез та ін.);
• ЛФК;
• дотримання дієти;
• прийом слабомінералізованих сульфатних лужних вод;
• санаторно-курортне лікування.

У фазі загострення захворювання рекомендується частий та дробний прийом їжі зі зменшенням її об'єму та калорійності, з відмовою від смажених, жирних, копчених страв, яєчних жовтків, риби, м'яса, екстрактивних речовин.

Медикаментозна терапія холециститу:

• антибактеріальне лікування;
• симптоматична терапія (спазмолітики, знеболюючі, прокінетики);
• ферментні препарати;
• седативна терапія;
• підтримувальна терапія.

При гнійному та гангренозному процесі показано оперативне лікування холециститу – холецистектомія, операція з видалення жовчного міхура.

Профілактика

Профілактика холециститу передбачає заходи, які перешкоджають застою жовчі в жовчному міхурі й лікування осередкової інфекції.

Основні профілактичні заходи:

• фізична активність (гімнастика, піші прогулянки, плавання, йога і т.д.);
• часте вживання їжі;
• відмова від жирного, смаженого, копченого, рафінованих продуктів;
• відмова від шкідливих звичок (вживання алкогольних напоїв, куріння).

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Medscape
• Довідник медичних препаратів