Аритмія: види та лікування

Порушення серцевого ритму або аритмія – це група порушень виникнення й проведення імпульсу в серцевому м'язі. До аритмій відносяться зміни частоти серцевих скорочень, регулярності, джерела збудження м'яза серця, розлади проведення імпульсу, порушення послідовності між збудженням передсердь і шлуночків. Аритмія відчувається як виражене уповільнення або почастішання серцебиття, безладне серцебиття.

Класифікація

Залежно від того, яка саме функція серцевого м'яза була порушена, виділяють аритмії, види яких залежать від особливостей зміни автоматизму, збудливості й провідності.

Групи аритмій, обумовлені:

• порушенням автоматизму синусового вузла – синусові тахікардія та брадикардія, синусова аритмія, синдром слабкості синусового вузла;
• порушенням збудливості серцевого м'яза – екстрасистолія (передсердна, шлуночкова, з атріовентрикулярного з'єднання), пароксизмальна тахікардія (передсердна й шлуночкові форми, з атріовентрикулярного з'єднання);
• фібриляцією передсердь і шлуночків, тріпотінням передсердь;
• порушенням провідності – синоаурикулярна та атріовентрикулярна блокади, блокади ніжок пучка Гіса й гілок лівої ніжки.

Найбільш поширена фібриляція передсердь (миготлива аритмія). Вона спостерігається при розвитку хаотичної електричної активності в передсердях (верхніх порожнинах серця).

Етіологія і патогенез

У виникненні аритмій грають роль численні й різноманітні фактори, пов'язані як з патологіями серцево-судинної, нервової та інших систем, так і з впливом зовнішніх факторів.

Основні причини аритмії:

• патології серцево-судинної системи (гострий інфаркт міокарда, ІХС, кардіоміопатії, міокардити, вади серця, серцева недостатність, гіпертонічний криз);
• ураження ЦНС і ВНС;
• електролітні порушення (зміни вмісту іонів калію, кальцію, магнію);
• гіпоксемія (низький вміст кисню в крові);
• інтоксикація лікарськими препаратами (антидепресанти, серцеві глікозиди, діуретики, антиаритмічні засоби та ін.);
• соматичні захворювання (тромбоемболія легеневої артерії, тиреотоксикоз, вегето-судинна дистонія, синдром каротидного синуса);
• надмірне фізичне навантаження;
• стресовий стан;
• куріння;
• вживання спиртних напоїв, кави, міцного чаю;
• ідіопатичні форми аритмій;
• вроджені аномалії.

Розвиток порушення серцевого ритму може бути обумовлений структурними змінами в провідній системі серця. Також, аритмії можуть бути обумовлені посиленням нормального автоматизму, появою патологічного автоматизму, розвитком критичної активності. Аритмії виникають в результаті порушення утворення імпульсу, проведення імпульсу та поєднання обох механізмів.

Механізми аритмій серця:

• порушення утворення імпульсу – зміна нормального, фізіологічного автоматизму, поява патологічного автоматизму (ектопічна активність), тригерна активність;
• порушення проведення імпульсу – уповільнення проведення імпульсу й блокади, односторонні блокади та повторний вхід імпульсу, блокади проведення;
• комбіновані порушення утворення й проведення імпульсу – парасистолія, уповільнення фази 4 деполяризації, "рі-ентрі".

Порушення серцевого ритму проявляється блокадами різної локалізації, зумовленими запальними процесами в міокарді, некрозами міокарда, склеротичними змінами провідникової системи, іннерваційними впливами (підвищенням тонусу блукаючого нерва, крововиливом в ніжки пучка Гіса).

Особливості аритмії у дітей

Аритмія у дітей – це різні порушення серцевої діяльності, які проявляються у вигляді зміни частоти, послідовності й регулярності серцевих скорочень.

Спровокувати розвиток аритмії у дитини можуть численні фактори: зовнішні, внутрішні та змішані.

Причини аритмії у дітей:

• патологічний перебіг вагітності й пологів матері;
• народження раніше встановленого терміну;
• внутрішньоутробна гіпотрофія плода;
• пороки серця (й вроджені, й надбані);
• вроджені аномалії розвитку провідної системи;
• хірургічні втручання, що були здійснені на серці;
• патологічні стани серцево-судинної системи (в т.ч. міокардит, міокардіодистрофія, кардіоміопатії);
• перенесені васкуліти та ревматизм;
• інфекції, перенесені у важкій формі (в т.ч. дифтерія, ангіна, бронхіт, запалення легенів та ін.);
• функціональні розлади нервової системи;
• хвороби крові;
• ендокринні порушення тощо.

Синусова аритмія може виступати як природна фізіологічна реакція організму дитини на значне фізичне навантаження, спеку, сильні емоції й т.п.

В діагностиці та лікуванні аритмій у дітей використовуються ті ж методи та засоби, що й у дорослих.

Діагностика аритмії

Для виявлення можливих причин аритмій кардіолог проводить ретельний збір анамнезу, клінічне обстеження, призначає інструментальні методи діагностики.

Інструментальна діагностика аритмії:

• електрокардіографія (ЕКГ);
• добове моніторування ЕКГ (холтер);
• ехокардіографія (ЕхоКГ);
• внутрішньосерцеве електрофізіологічне дослідження (ЕФД);
• черезстравохідна електрокардіостимуляція (ЧСЕС).

Холтерівське моніторування ЕКГ є одним з основних методів контролю серцевої діяльності, що дозволяє об'єктивно оцінити ефективність антиаритмічної терапії. Холтер дозволяє отримати інформацію про максимальні, мінімальні та середні значення ЧСС, кількість і характер нападів за весь період запису.

Діагностувати аритмію допомагають проби з фізичним навантаженням і тести з нахилами.

Лікування

Лікування порушень серцевого ритму проводять за допомогою фармакотерапії та немедикаментозними методами.

Основні медикаментозні препарати – антиаритмічні лікарські засоби, серцеві глікозиди, препарати калію, солі магнію. Кардіолог призначає антиаритмічні препарати виходячи з:

• стану коронарного кровотоку й електролітного балансу;
• скоротливості міокарда, його гіпертрофії;
• індивідуальної переносимості ліків;
• функціонального стану травної та ендокринної систем, печінки, нирок та ін.

Немедикаментозне лікування аритмії:

• радіочастотна катетерна абляція (руйнування) АВ-з'єднання, аномальних шляхів проведення імпульсу та аритмогенних вогнищ;
• хірургічне лікування аритмії (перетин додаткових провідних шляхів, усунення вогнища ектопічної активності та ін.);
• серцева ресинхронізуюча терапія (СРТ);
• імплантація електрокардіостимулятора (ЕКС);
• імплантація портативних кардіовертерів-дефібриляторів (автоматичних пристроїв, які моніторирують серцевий ритм та завдають розряд електричного струму при появі фібриляції шлуночків або шлуночковій тахікардії).

Операції при аритмії на відкритому серці проводяться строго за показаннями, коли фармакотерапія не дає ніяких результатів.

Профілактика аритмії

Ризик виникнення аритмії можна набагато знизити, якщо:

• вести здоровий та активний спосіб життя;
• виключити смажені, жирні, копчені, солоні, консервовані продукти;
• ввести в щоденний раціон достатню кількість овочів, фруктів, круп, продуктів, багатих калієм і магнієм;
• уникати переїдання;
• стежити за нормальною вагою;
• обмежити вживання міцного чаю та кави;
• відмовитися від вживання спиртних напоїв;
• регулярно проходити профілактичні огляди у терапевта, педіатра й кардіолога.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Today on Medscape
• Mayo Clinic
• Centers for Disease Control and Preventions