Лікування лептоспірозу у людей

Лептоспіроз – це небезпечне інфекційне захворювання, викликане бактерією Leptospira (лептоспіра). Хвороба має свою відмінну рису – пошкодження капілярів в організмі зараженого. Досить часто в інфікованих Leptospirosis спостерігаються ураження печінки, нирок, м'язів, інтоксикаційний синдром, які супроводжуються постійною лихоманкою. Раніше цю хворобу називали іктеро-геморагічною лихоманкою, хворобою Васильєва-Вейля, хворобою Лансере-Мат’є, хворобою Фідлера, а також лихоманкою Форт-Брегга тощо.

Лептоспіроз поширений у всіх регіонах, крім Арктики. Рівень захворюваності високий. Перебіг більш ніж 50% випадків захворювання – важкі форми, які вимагають серйозного лікування, аж до реанімаційних заходів. В Україні рівень захворюваності на лептоспіроз сезонний – весна і літо.

Класифікація лептоспір

Збудники хвороби відносяться до геномовиду Leptospira interrogans sensu lato, роду Leptospira (грамнегативні спіралеподібні бактерії), родини Spirochaetaceae. Ці бактерії рухливі – для них типові поступальні, коливальні й обертальні рухи.

Рід Leptospira включає двадцять геномовидів, що підрозділяються на:

• патогенні;
• опортуністичні;
• непатогенні лептоспіри.

Хворобу викликає геномовид Leptospirae interrogans, який відноситься до комплексу патогенних лептоспір, і за антигенною структурою його поділяють на більш ніж двісті серологічних варіантів, що об'єднані у двадцять п'ять серогруп.

Велике значення в патології людини мають серогрупи Tarassovi, Bataviae, Icterohaemorrhagiae, Grippotyphosa, Hebdomadis, Canicola, Pomona.

В Україні реєструють лептоспіроз, який викликають збудники тринадцять серогруп лептоспір. Серогрупа Icterohaemorrhagiae несе в собі найбільшу небезпеку. Це збудник важких форм захворювання у людей. В Україні, найчастіше, виявляють два її сероваріанти – copenhageni й icterohaemorrhagiae.

Шляхи зараження

Бактерія, яка викликає лептоспіроз у людей, потрапляє в воду з сечею інфікованих тварин, найчастіше – гризунів (щури, миші). Але, це не єдині тварини, від яких може заразитися людина. Також, переносниками інфекції можуть стати й інші представники тваринного світу – бабаки, велика рогата худоба, собаки, свині, коні.

Найбільш частий механізм передачі – контактний. Захворіти на лептоспіроз можна під час купання в водоймах, при контакті з інфікованими тваринами. У тіло людини бактерія лептоспірозу потрапляє через тріщини, порізи або рани на шкірі або слизові оболонки (очі, ніс, рот). Також, можливий аліментарний шлях передачі. При ньому причина лептоспірозу – заражена їжа (молоко, м'ясо) і сира вода з природних джерел.

Від людини до людини захворювання не передається.

Варто пам'ятати й про професійні групи ризику – фермерські працівники, ветеринари, власники зоомагазинів, польові сільськогосподарські робітники, водопровідники, працівники м'ясопереробної та рибної промисловості, шахтарі, обслуговуючий персонал каналізації тощо.

Патогенез

Людина може захворіти на лептоспіроз в період від 2 днів до 4 тижнів після інфікування. Симптоми лептоспірозу варіюються від легких (головний біль, лихоманка, больові відчуття/ дискомфорт в м'язах, почервоніння очей, діарея, висип) до важких (ураження нирок, ураження печінки, менінгіт) і, навіть, смерті.

Фази захворювання:

• зараження (інкубаційний період) – лептоспіри проникають в кров через інфекційні ворота, проникаючи в печінку, нирки, селезінку і наднирники, в яких вони посилено розмножуються;
• генералізована інфекція (початкова стадія лептоспірозу у людей) – повторна лептоспіремія з подальшим потраплянням до нирок, печінки, надниркових залоз, оболонки мозку: лептоспіри паразитують на поверхні клітин;
• токсинемія (розпал захворювання) – ушкоджується ендотелій капілярів, розвивається геморагічний синдром, розвивається ураження печінки, нирок і надниркових залоз;
• формування нестерильної стадії імунітету (згасання неприродного процесу) – у крові з'являються антитіла;
• формування стерильної стадії імунітету (клінічне одужання).

Клінічні прояви

У 90% випадків початкова стадія лептоспірозу має неспецифічні симптоми – підвищена температура тіла, запалення склери ока, кон'юнктивіт. Але є і більш характерна симптоматика – виражені больові відчуття в м'язах (особливо, литкових), що посилюються при пальпації, і геморагічний синдром (від петехій до різних крововиливів). Подальший розвиток подій залежить від того, наскільки адекватним було лікування лептоспірозу у людей.

Температура триває до 10 днів, потім знижується і, в більшості випадків, настає одужання хворого. Але, приблизно у 30% хворих після затихання хвороби спостерігаються рецидиви, які є найбільш небезпечною стадією лептоспірозу. У цей період відбувається ураження найбільш важливих, життєзабезпечуючих, систем організму – в т.ч. печінки та нирок. Крім ниркової, печінкової, а також комбінованої нирково-печінкової недостатності, можуть розвинутися менінгіт, увеїт, міокардит і т.п.

Варто враховувати, що у цього інфекційного захворювання існує 2 клінічні форми – жовтянична і безжовтянична.

Жовтянична форма.
Має інкубаційний період від 1 до 2 тижнів, гострий початок хвороби з підвищенням температури тіла до 40 градусів, загальною слабкістю, ін'єкцювання склер. Вже з 2-3 дня захворювання збільшується печінка (завжди), селезінка (іноді), з'являються іктеричність склер і шкірних покривів, інтенсивна болючість в м'язах. З 4-5 дня спостерігається перехід олігурії в анурію, тахікардія (навіть може розвинутися інфекційний міокардит), анемія, геморагічний синдром, при якому найбільш часто страждають внутрішні органи.

Безжовтянична форма.
Має більш короткий період інкубації – від 2 до 10 днів. При такій формі лептоспірозу потрібно звернути увагу на наявність такої клініки як: підвищена температура тіла, слабкість, поява менінгеальних симптомів, олігоанурія, дисеміноване внутрішньосудинне згортання (так званий, ДВЗ-синдром), збільшення печінки.

Також, при ураженні організму лептоспірозом змінюється картина крові та сечі.

Особливості перебігу хвороби при вагітності

Вагітні та жінки, які планують вагітність, повинні пам'ятати, що ризик спонтанного аборту (викидня) в разі інфікування лептоспірозом становить 60%. Тому, ця категорія людей повинна бути особливо обережною.

Діагностика

Діагностика лептоспірозу часто ускладнена. Оскільки, клінічна картина захворювання має спільні риси з проявами інших захворювань – грип, гепатит B тощо. Для диференціальної діагностики лікар проводить ретельний огляд пацієнта зі скаргами, складає анамнез і аналізує інформацію, отриману шляхом лабораторної діагностики. Однак, необхідно враховувати, що деякий час після зараження захворювання може протікати безсимптомно. Тому, якщо у вас був контакт з потенційно інфікованими тваринами або водою – зверніться до лікаря.

Для ранньої клінічної діагностики захворювання (в перші 4-5 днів) велике значення надають таким симптомам лептоспірозу як: раптовий озноб, висока лихоманка, характерні міалгії, особливо литкових м'язів, поєднана патологія нирок, печінки, геморагічний синдром.

Лабораторна діагностика лептоспірозу полягає в:

• виявленні антитіл в парних сироватках;
• дослідженні крові шляхом посіву на культуральні середовища;
• клінічному і біохімічному аналізах крові;
• клінічному аналізі сечі;
• виявленні специфічних дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) або рибонуклеїнової кислоти (РНК) методом полімеразної ланцюгової реакції (PCR) або ОТ-ПЛР.

Іноді, додатково проводяться інструментальні дослідження:

• ЕКГ;
• ЕхоКГ;
• рентгенографія органів грудної клітини.

Також, крім консультації інфекціоніста, можуть знадобиться висновки інших вузьких фахівців – консультація невролога і консультація нефролога.

Лікування

Лептоспіроз лікують антибіотиками.

Але антибіотикотерапія (пеніцилін, тетрациклін, аміноглікозиди тощо) – не єдине лікування лептоспірозу. Щоб мінімізувати негативні ризики, терапія повинна включати цілий комплекс своєчасних дій. Серед них:

• використання протилептоспірозного гамма-глобуліну;
• детоксикаційна терапія (під контролем об'єму сечі, утвореної за певний проміжок часу);
• симптоматична терапія – використання гемостатичних засобів, корекція кислотно-лужного балансу.

Також, якщо у вас є ознаки лептоспірозу, і ви недавно контактували з потенційно зараженою водою або тваринами – своєчасно зверніться до лікаря; це дуже важливо! При підозрі на лептоспіроз, лікування необхідно почати в найбільш короткі терміни.

Профілактика

Ризики захворіти на лептоспіроз істотно зменшуються, якщо ви уникаєте перебування в потенційно зараженій воді та контактів з інфікованими тваринами. У регіонах з високим епідеміологічним ризиком проводяться такі превентивні заходи:

• боротьба з гризунами, охорона джерел водопостачання і продуктів харчування від забруднення виділеннями гризунів;
• заборона вживання води з відкритих водойм;
• використання захисного одягу при роботі в несприятливих умовах, при догляді за інфікованими тваринами;
• проведення ветеринарно-санітарних і меліоративних робіт;
• лабораторне обстеження всіх хворих з лихоманкою;
• термічна обробка продуктів тваринного походження;
• кип'ятіння води;
• ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ купатися у водоймах, біля яких є табличка, що попереджає про небезпеку;
• після купання в прісній воді обов'язково потрібно прийняти душ і обробити дезинфектантом будь-які ранові поверхні на тілі;
• власники собак повинні вакцинувати своїх улюбленців щорічно;
• санітарно-освітня робота з населенням.

Профілактика лептоспірозу – кращий захист здоров'я і життя від негативних наслідків, які несе з собою зараження небезпечною інфекцією.

Вакцинація

За епідемічними показаннями дорослих і дітей з 7 років імунізують інактивованою полівалентною лептоспірозною вакциною (вводиться підшкірно) одноразово, ревакцинацію проводять через 1 рік.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Сайт Всесвітньої організації охорони здоров'я / Інформаційні бюлетені - https://www.who.int/ru/news-room/fact-sheets
• Сайт Міністерства Охорони Здоров'я України / Здоров'я А-Я - https://moz.gov.ua/zdorovja-a-ja
• Довідник медичних препаратів - https://compendium.com.ua/