Ознаки синуситу

Синусит – це запальне захворювання слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, яке зачіпає одну або кілька додаткових пазух носа. Хвороба, найчастіше, з'являється як ускладнення при різноманітних інфекційних патологіях. Синусит може бути викликаний попаданням в організм як вірусів, так і мікробів. Хвороба, найчастіше, діагностується у дітей у віці від 3 до 15 років.

Види захворювання

Синусит класифікують за:

• стадіями перебігу (гострий, хронічний);
• видом патологічного процесу (серозний, катаральний, гнійний, пристінно-гіперпластичний, поліпозний);
• причиною розвитку захворювання (травматичний, інфекційний, грибковий, змішаний, алергічний, лікарський);
• місцем розташування патологічного процесу (гайморит, фронтит, етмоїдит, сфеноїдит).

Крім цього, захворювання буває септичним і асептичним.

Гайморит

Гайморит – це запалення додаткової пазухи носа, розташованої в верхньощелепній зоні. Дуже часто гайморит є ускладненням поширених вірусних і бактеріальних інфекцій та ін.

За причиною розвитку гайморит буває інфекційним, алергічним, а також викликаним порушенням тонусу судин слизової оболонки.

За способом потрапляння патогена на слизову оболонку виділяють гематогенний, назальний, одонтогенний і травматичний гайморит.

Етмоїдит

При етмоїдиті, крім слизових оболонок, може страждати і кісткова тканина. Дуже часто захворювання розвивається при скарлатині. При порушенні виходу слизових виділень через набряк слизової може утворитися значне скупчення гною в придаткових пазухах. При ускладненому відтоку гною запалення зачіпає тканини ока, через що набрякають повіки, а очне яблуко змінює своє положення (випинається, відхиляється назовні).

Хронічні етмоїдити бувають гнійними і катаральними. Потовщення тканин слизової супроводжується зростанням полипозної тканини і розвитком рубцевої тканини не тільки в пазухах, але і в носових ходах.

Сфеноїдит

Ця патологія зустрічається досить рідко і, як правило, викликана поширенням запалення з решітчастого лабіринту (його задніх відділів).

Головний біль, частіше за все, зосереджується в області тімені, в глибині голови, в зоні потилиці, очницях. При односторонній формі патології діагностують односторонній бічний фарингіт. Іноді, зустрічається зниження гостроти зору через поширення запалення на зорові нерви.

Фронтит

Фронтит – це запальна патологія лобової додаткової пазухи носа. Причинами патології є ті ж фактори, які викликають гайморит. При недостатньому звільненні лобних пазух від виділень, гострий фронтит переходить в хронічну форму. Захворювання більш поширене серед чоловіків, що обумовлено впливом на його виникнення травматизації носової перегородки.

Для захворювання характерний сильний біль в лобовій зоні, особливо вранці. Біль часто набуває неврологічного характеру, а у важких випадках з'являється біль в очах, зниження гостроти нюху, світлобоязнь. Інтенсивність головного болю залежить від ступеня спорожнення пазухи.

Коли запальний процес переходить на тверді тканини, може розвинутися їх некроз, утворитися свищі. При відмиранні тканин задньої стінки пазухи можуть розвинутися скупчення гною між кістковими структурами черепа, абсцес головного мозку, менінгіт.

Гаймороетмоїдит

Гаймороетмоїдит є патологією слизової оболонки, яка може протікати і в гострій, і в хронічній формах. Захворювання вражає одночасно лабіринт решітчастої слизової і гайморову пазуху. Хронічна форма має більш згладжену симптоматику і складніше піддається лікуванню. Ця патологія вимагає комплексної терапії.

Можливими причинами розвитку захворювання є:

• вірусна патологія;
• попадання на слизову оболонку мікробів;
• грибкові ураження;
• алергія;
• травми.

Етіологія захворювання

Гострий синусит у пацієнтів зі зниженим імунітетом зазвичай буває вірусної етіології (риновірус, коронавірус, вірус грипу). У деяких пацієнтів під час перебігу захворювання приєднується бактеріальна інфекція (пневмококи, стрептококи, стафілококи та ін.).

Хронічний синусит розвивається за відсутності своєчасного належного лікування гострої форми захворювання. До розвитку хронічного захворювання призводять також хронічне алергічне запалення, несприятливі фактори навколишнього середовища (наприклад, шкідливе виробництво), порушення функції мукоциліарного транспорту та ін.

Алергічний грибковий синусит є різновидом хронічної форми патології, для якої характерні назальна обструкція, в'язке виділення з носа і, найчастіше, поліпоз. Цей процес є алергічною реакцією на грибкове ураження і не викликається інвазивною інфекцією.

Інвазивний грибковий синусит є агресивною формою захворювання, яка часом призводить до летального результату. Хвороба у пацієнтів з ослабленим імунітетом викликається попаданням в організм грибків Аспергіллус і Мукор.

Чинниками, що призводять до розвитку хвороби, є проблеми, які перешкоджають нормальній вентиляції пазух і блокують природне сполучення, а також імунодефіцитні стани (ВІЛ, діабет і т.п.). До інших чинників відносять тривале перебування в реанімації, сильні опіки слизових, муковісцидоз, дискінезія циліарного епітелію.

Виникнення і перебіг хвороби

При попаданні інфекційного агента в дихальні шляхи, розвивається запальне захворювання, яке призводить до блокування каналу носової пазухи, після чого кисень, що потрапляє всередину пазухи, всмоктується в кровоносні судини слизової оболонки, що вистилає пазуху.

В результаті цього процесу в пазусі виникає негативний тиск, що є причиною больового синдрому (так званий, вакуумний синусит). Під впливом такого процесу пазухи заповнюються транссудатом.

Транссудат, в свою чергу, є сприятливим середовищем для розмноження бактерій, які потрапляють в пазуху через дихальні шляхи. Це є причиною масової міграції лейкоцитів, які забезпечують протизапальну відповідь, що призводить до зростання тиску в заблокованій пазусі і провокує сильний біль. Слизова оболонка стає набряклою і почервонілою.

За відсутності своєчасного і належного лікування захворювання переходить в хронічну форму, поширюється на органи зору, може призвести навіть до розвитку менінгіту і смерті.

Біль інтенсивніше виражений в гострій формі захворювання. Шкіра і м'які тканини в зоні проекції пазухи, в якій локалізовано запалення, можуть набрякати, бути почервонілими і болючими при пальпації.

Інші часті ознаки синуситу – це:

• біль в зоні верхньої щелепи, зубний і головний біль, локалізований в передніх відділах голови (виникає при запаленні верхньощелепних пазух);
• болісність в області чола і головний біль (при запаленні лобових пазух);
• біль за очима і між ними, "розколюючий" головний біль, сльозотеча, периорбітальна флегмона (при етмоїдальному синуситі);
• біль з нечіткою локалізацією, який іррадіює в лобову і потиличну області (при сфеноїдальному синуситі).

Крім цього, загальний стан людини сильно погіршується, підвищується температура тіла, з'являється озноб, що свідчить про поширення інфекції за межі пазух.

Слизова оболонка носа значно набрякає і червоніє, спостерігається гнійне виділення жовтого або зеленого кольору. В середньому носовому ході і медіально від середньої носової раковини можуть візуалізуватися слизові виділення (можливі гнійні включення).

Запущена форма супроводжується набряком і почервонінням периорбітальних тканин, випинанням очного яблука, офтальмоплегією. Можуть з'являтися сильний головний біль і сплутаність свідомості.

Особливості перебігу хвороби у дорослих

У дорослих патологія виникає через попадання інфекційного агента в пазухи носа. В результаті розвитку хвороби запалення може торкнутися як однієї пазухи, так і відразу декількох.

Симптоми синуситу ділять на локальні (закладеність носа, ускладнене дихання, болючість при пальпації над ураженою пазухою, набряклість повік і зони в області носа) і загальні (слабкість, підвищення температури, головний біль).

Лікування синуситу в цьому випадку включає прийом медикаментів, які полегшують симптоматику і борються зі збудником (антибіотики призначають за наявності бактеріального агента після його визначення методом бакпосіва).

Особливості перебігу при вагітності

Симптоми синуситу у вагітних відповідають загальним клінічним ознакам. Однак, лікування синуситу при вагітності вимагає обережності. Антибактеріальні препарати призначаються вкрай рідко. Найчастіше використовується місцева терапія (назальні препарати проти набряків, аерозолі з кортикостероїдами). При високій температурі дозволяється приймати парацетамол. Але, в будь-якому випадку, схему лікування і точне дозування необхідно уточнювати у лікаря.

Особливості перебігу захворювання у дітей

Комплексне лікування синуситу у дітей залежить від віку пацієнта і стадії захворювання. Якщо тривалість патологічного процесу складає не більше 10 днів, допоможуть промивання носа сольовими розчинами і гарячі ванни для ніг. Крім цього, припустиме використання судинозвужувальних крапель (не більше 5 днів, за призначенням лікаря).

Також, застосовуються глюкокортикоїди місцевого застосування, муколітики (сприяють розрідженню виділень з пазух), антибіотики (при виявленні бактеріального агента в ході діагностики синуситу, застосування таких препаратів дозволено тільки під контролем лікаря).

Діагностика

При появі перших симптомів синуситу необхідно, як можна швидше, звернутися до терапевта або ЛОРа. Крім первинного огляду та збору анамнезу, для постановки діагнозу потрібна більш детальна діагностика синуситу, яка включає:

• комп'ютерну томографію (необхідна для діагностики ускладнень);
• рентген навколоносових пазух;
• риноскопію;
• рентгенографію верхніх зубів (для виключення периапікального абсцесу).

Мікробіологічний посів виконується вкрай рідко, оскільки для отримання матеріалу потрібно провести пункцію або ендоскопічний розтин пазухи. Посів виконується тільки в тих випадках, коли емпіричне лікування є неефективним, а також у пацієнтів з імунодефіцитними станами і при внутрішньолікарняній інфекції.

Лікування синуситу

Швидке лікування синуситу можливе при зверненні до фахівця на початкових етапах захворювання.

При гострій формі синуситу терапія заснована на таких принципах:

• зменшення набряклості та поліпшення відходження виділень;
• зняття запалення і усунення інфекційних агентів;
• попередження виникнення ускладнень і переходу патології в хронічну форму.

Неінвазивне лікування синуситу включає застосування:

• антибіотиків широкого спектру дії (для усунення бактеріальної інфекції);
• судинозвужувальних назальних препаратів (для зменшення набряклості і полегшення дихання);
• протиалергічних засобів (призначаються у випадках, коли синусит спровокований алергічною реакцією).

Хірургічне лікування

Якщо медикаментозне лікування не привело до одужання, щоб уникнути розвитку ускладнень пацієнтові проводять пункцію. За допомогою спеціального обладнання робляться проколи, які забезпечують відтік рідини, що накопичилася. Крім цього, пазухи промивають антисептичними розчинами.

Фізіотерапія

Високу ефективність в терапії синуситу показали такі фізіопроцедури як прогрівання, магнітотерапія, лазеротерапія, електроструми.

Профілактика патології

Профілактика синуситу вимагає своєчасного звернення до ЛОРа при появі перших ознак запалення верхніх дихальних шляхів. Крім цього, для попередження розвитку патології рекомендовано своєчасне лікування таких медичних проблем як ГРВІ, кір, грип, скарлатина, а також захворювань зубів.

Профілактика синуситу передбачає:

• своєчасну терапію риніту;
• зміцнення імунітету (здоровий сон, достатня кількість фізичної активності, повноцінне харчування, прийом вітамінних комплексів за показаннями);
• усунення викривлень носової перегородки, які перешкоджають відходженню слизу.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Centers for Disease Control and Preventions
• Today on Medscape
• Mayo Clinic