Як розпізнати хвороби нирок?

Нирки відносяться до життєво важливих органів, основна функція яких – підтримання гомеостазу організму. Хвороби нирок – це патології, викликані порушенням інфільтраційної і інкреторної функцій, процесів утворення сечі, підтримання необхідної кислотності біологічних рідин.

Нефрологія – це розділ медицини, який займає особливе місце серед всіх терапевтичних напрямків, що обумовлено значною поширеністю захворювань нирок, затяжним характером їх перебігу, неухильним зростанням числа хворих, які потребують довічного діалізного лікування.

Класифікація хвороб нирок

Єдиної класифікації захворювань нирок сьогодні не існує. В основі різних класифікацій можуть лежати такі критерії як: причини розвитку патології, локалізація ураження, характер захворювання, морфологічні, патогенетичні, клінічні особливості тощо.

За переважанням ураження виділяють наступні хвороби нирок:

• гломерулопатії (ураження клубочків);
• тубулопатії (ураження канальців);
• інтерстиціальні, або стромальні (ураження строми і судин нирки).

Всі хвороби нирок можуть бути первинними (вродженими або спадковими) або вторинними (набутими).

Серед первинних патологій нирок виділяють:

• аномалії розвитку;
• тубулопатії (зміни структури мембранних білків – нирковий діабет, спадкова остеодистрофія; ензімопатії – синдром Фанконі; дефекти систем канальцевого транспорту – цистинурія, хвороба Хартнупа, глюкозурія, аміноацидурія; зміна чутливості рецепторів – нефрогенний нецукровий діабет та ін.);
• генералізовані ураження нирок, викликані спадковою схильністю (сімейна ниркова дистрофія, хвороба Вільсона, цистиноз і ін.).

Етіологія захворювання

Нефропатії представляють собою порушення роботи нирок внаслідок ураження клубочкового апарату і паренхіми органів різної етіології.

Причини хвороби нирок:

• механічні пошкодження органу;
• камені, пухлини, що викликають порушення відтоку сечі, підвищення внутрішньониркового тиску, атрофія паренхіми;
• інтоксикації лікарськими препаратами або хімічними сполуками (свинцем, сулемою, миш'яком, ртуттю, золотом, міддю і ін.);
• порушення ниркового кровообігу при шоці, гіпотензії, кровотечах, ішемії і атеросклерозі нирок;
• інфекційні агенти (мікроби – стрептококи, кишкова паличка, віруси кору, краснухи, герпесу, збудники малярії, шистосоми, ехінокок, грибкові ураження);
• аутоантитіла, які пошкоджують базальну мембрану ниркових клубочків;
• обмінні порушення;
• спадкова патологія.

Спровокувати захворювання нирок можуть численні зовнішні і внутрішні чинники.

Клінічні прояви

Існують основні ознаки хвороби нирок, до числа яких відносяться: біль різної інтенсивності, порушення утворення і виділення сечі, зміна кольору сечі і набряки.

Біль при захворюваннях нирок може проявлятися як:

• ниючий, з почуттям тяжкості з обох сторін в області попереку (гломерулонефрит);
• інтенсивна на стороні ураження (гострий пієлонефрит, гострий паранефрит);
• різка в області попереку з іррадіацією в сечовипускальний канал по ходу сечоводу, в статеві органи;
• ниркова колька.

Патологічні процеси в нирках супроводжують порушення сечоутворення і виділення. Діурез може бути позитивним, якщо протягом доби пацієнт виділяє сечі більше, ніж випиває рідини, і негативним, якщо спостерігається зворотнє співвідношення.

Позитивний діурез спостерігається при сходженні набряків, прийомі діуретиків тощо. Негативний діурез може стати наслідком затримки в організмі рідини або при надмірному виділенні її через шкіру і легені.

Симптоми хвороби нирок, що супроводжуються порушенням сечоутворення і виділення:

• поліурія – збільшення сечовиділення: більше 2 л сечі на добу;
• олігурія – зменшення виділеного обсягу сечі до 500 мл на добу;
• анурія – зменшення виділеного обсягу сечі менш ніж до 50 мл (аж до їх повної відсутності);
• полацисурія – часте виділення сечі малими порціями;
• полакіурія – дуже часте сечовипускання (до 15 разів на годину);
• ніктурія – нічне сечовипускання переважає над денним;
• дизурія – поєднання полакіурії і странгурії (хворобливе сечовипускання, що супроводжується різями).

При хворобах нирок пацієнти часто скаржаться на зміну кольору сечі, появу в ній каламуті, домішок крові, зміну запаху.

Червоне забарвлення сечі різної інтенсивності вказує на наявність в сечі крові (гематурія), що спостерігається при сечокам'яній хворобі, раку нирки та інших захворюваннях. Сеча брудно-червоного кольору (кольору "м'ясних помиїв") характерна для гострого гломерулонефриту.

Гематурія є серйозним і грізним симптомом хвороб нирок. Навіть мікрогематурія може стати єдиною ознакою серйозного патологічного процесу. Гематурією супроводжуються: гломерулонефрит, інтерстиціальний нефрит, калькульозний пієлонефрит, туберкульоз нирки, новоутворення, сечокам'яна хвороба, травми нирок, вторинні ураження нирок.

Найбільш характерними ознаками хвороб нирок є набряки. При патологіях нирок набряки різноманітні за вираженістю, локалізацією і стійкістю. Найчастіше спостерігається одутлість обличчя і набряклість нижніх кінцівок.

При розвитку тромбоемболії, приєднанні важких інфекцій, розвитку порушень гемодинаміки і сепсису, уремічній комі можливий летальний результат.

Діагностика

Існуючі наразі методи діагностики хвороб нирок і їх комплексне використання в клінічній практиці дозволяють визначити нозологічну форму захворювання, виявити наявність і ступінь вираженості патологічних порушень.

На консультації у нефролога або уролога лікар ретельно збирає анамнез, проводить огляд, призначає необхідні лабораторні та інструментальні методи дослідження.

Одним з основних методів діагностики захворювань нирок є лабораторні методи аналізу сечі.

Лабораторні методи дослідження:

• загальний аналіз сечі;
• трьохстаканна проба;
• аналіз сечі за Зимницьким;
• проба Реберга;
• преднізолоновий тест;
• кліренсові методи;
• якісне визначення білка в сечі (проби з азотною та сульфосаліциловою кислотами);
• проба Гайнеса (якісне визначення глюкози);
• визначення відносної щільності сечі;
• визначення осмоляльності сироватки крові і сечі;
• загальний аналіз крові;
• мікроскопічне дослідження осаду сечі;
• бактеріологічне дослідження сечі;
• бактеріоскопічний аналіз сечі тощо.

У сучасній нефрології серед всіх діагностичних методів особливе місце займають візуалізуючі методи дослідження. Дуже часто вони відіграють домінуючу роль в постановці правильного діагнозу. Інструментальні дослідження дозволяють без порушення покривів організму і відчутного вторгнення в організм оцінити наявність, розташування, структуру, форму нирок, їх рухливість і функціональний стан, допомагаючи виявити патологічні зміни, характерні для конкретних захворювань навіть на початкових стадіях їх розвитку.

Для визначення функціонального стану нирок інформативними методами є радіоізотопні дослідження: радіоізотопна ренографія і сцинтиграфія.

Лікування

Схема лікування хвороб нирок залежить від особливостей захворювання, причин розвитку патології, тяжкості процесу і ряду інших чинників.

Лікування хвороб нирок – основні принципи:

• етіотропна терапія;
• антибактеріальне, противірусне, протигрибкове лікування;
• інфузійна терапія;
• призначення імуномодуляторів;
• лікування порушень обміну речовин;
• симптоматичне лікування;
• призначення препаратів, що розчиняють камені і пісок;
• лікування ускладнень;
• нефростомія;
• корекція патогенетичних факторів ризику розвитку захворювання;
• дієтотерапія;
• фітотерапія.

При неефективності проведених лікувальних заходів, в стаціонарі проводиться екстрений гемодіаліз, перитонеальний діаліз або хірургічні операції (стентування, нефротомія, видалення нирки або її частини).

Профілактика

Попередити розвиток багатьох хвороб нирок можна, дотримуючись доступних і простих профілактичних заходів.

Профілактика хвороб нирок:

• своєчасно лікувати інфекційні захворювання;
• регулярно проходити профілактичні огляди;
• уникати переохолодження;
• відмовитися від спиртних напоїв;
• харчуватися невеликими порціями досить часто;
• виключити з щоденного раціону: бульйони на основі м'яса, риби і грибів, бобові, жирне м'ясо, соління, маринади, шоколад, спеції, приправи, гострі соуси;
• в харчуванні віддавати перевагу нежирним молочним продуктам, сирим і приготованим на пару овочам, натуральному вершковому маслу і оливковій олії, сухофруктам, нежирному м'ясу на пару, натуральним сокам, овочевим бульйонам, ягодам, меду, яйцям, крупам, хлібу і макаронам з твердих сортів пшениці;
• пити не більше ніж 1,5 л рідини;
• регулярно приділяти час фізичній активності;
• дотримуватися інтимної гігієни;
• відмовитися від паління.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.