Чи небезпечний стоматит?

Мукозит порожнини рота або стоматит — це запальне ураження слизової оболонки ротової порожнини. Стоматит об'єднує групу захворювань, що мають різне походження і прояви. Ураження слизових оболонок може бути самостійною хворобою або ускладненням інших патологічних процесів — грипу, скарлатини, кору тощо.

Етіологія

Основні причини стоматиту у дорослих пов'язані з патогенним впливом бактеріальних, грибкових, вірусних інфекцій. Однак, для посиленого розмноження і росту мікроорганізмів необхідні сприятливі фактори, які можуть спровокувати розвиток патології.

Інфекційні агенти, що викликають стоматит:

• бактеріальні — стрептококи, актиномікоз, гонорея, сифіліс, туберкульоз;
• вірусні — герпетичний вірус, вітряна віспа, цитомегаловірус, кір, грип та ін.;
• грибкові — кандидоз, бластомікоз, мукормікоз тощо.

Нормальне функціонування слинних залоз і середовище ротової порожнини захищають слизову ротової порожнини від впливу патогенних збудників. Розвитку стоматиту сприяє сухість у роті, яка може бути викликана різними чинниками.

Фактори ризику захворювання:

• захворювання шлунково-кишкового тракту;
• порушення функціонування серцево-судинної системи;
• глистяні інвазії;
• загальне зниження імунітету, анемія;
• незбалансований раціон харчування (нестача вітамінів групи В, цинку та заліза);
• алергічні прояви (на продукти або засоби для догляду за зубами);
• реакції на алкоголь і тютюновий дим;
• спадковість;
• погана гігієна порожнини рота та наявність нелікованих каріозних порожнин;
• низької якості й невірно закріплені зубні протези;
• видалення зуба;
• травми ротової порожнини механічного та хімічного характеру;
• прийом деяких ліків (антибіотики, хіміотерапевтичні препарати, сечогінні засоби);
• нервові порушення;
• сильне зневоднення організму (при сильних отруєннях, сильній крововтраті, лихоманці);
• хіміотерапія й опромінення.

Підвищеним ризиком захворіти на стоматит мають ВІЛ-інфіковані особи, вагітні, жінки в період менопаузи.

У хворих на цукровий діабет може розвинутися афтозний стоматит, а в осіб, які страждають від бронхіальної астми, — кандидозний стоматит.

Шляхи зараження

Не всі види стоматиту заразні. Так, афтозний, алергічний, хімічний і деякі інші форми стоматиту розвиваються самостійно, під впливом несприятливих чинників.

Передача повітряно-крапельним і контактним шляхом характерна для вірусного і бактеріального стоматиту. Через предмети побуту або гігієни передається грибковий стоматит, розвиток якого викликає грибок Кандида.

У дітей найчастіше зустрічається вірусний стоматит. Зараження відбувається через іграшки, брудні руки, фрукти, столові прилади, предмети побуту тощо.

У немовлят дріжджовий стоматит (молочниця) може розвинутися після користування необробленою соскою, при взятті в рот брудних брязкалець та інших предметів.

Бактеріальний стоматит викликає утворення в роті гнійної висипки, яка швидко розкривається з подальшим утворенням ерозій і виразок. Для грибкового стоматиту характерно утворення щільного, білого нальоту на слизовій ротової порожнини, на мигдалинах спостерігаються хворобливі ерозії.

Іноді до загальних симптомів стоматиту можуть додатися: підвищення температури тіла, збільшення лімфатичних вузлів, погіршення загального стану організму та головні болі.

Особливості перебігу стоматиту при вагітності

Стоматит при вагітності зустрічається досить часто. Основна причина розвитку захворювання — зміна гормонального фону і, як наслідок, зниження захисних сил організму. Процес запалення запускається при наявності сприятливих для виникнення стоматиту факторів.

Стоматит при вагітності необхідно негайно лікувати, тому що ураження являє собою інфекційне вогнище, яке може стати причиною ускладнень під час вагітності та пологів.

Під час вагітності стоматит проявляється почервонінням піднебінь, язика, внутрішньої слизової щік і ясен. На місці почервоніння утворюються ерозії й виразки. Виразки мають вигляд білих плям з червоною облямівкою.

Особливості захворювання у дітей

У дітей стоматит частіше носить вірусний або грибковий характер, часто виникає як супутнє захворювання при деяких хронічних хворобах. Іноді саме запалення слизової рота супроводжується герпесом або ангіною.

У хворих дітей підвищується температура, вони відмовляються від їжі. У порожнині рота з'являються білі виразки, покриті нальотом. При герпетичному стоматиті спостерігається утворення прозорих бульбашок, які лопаються з подальшим формуванням виразок.

Ускладнення

При правильно підібраному і вчасно розпочатому лікуванні стоматит не представляє великої небезпеки й не переростає в хронічну форму. Також, варто відмовитися від лікування захворювання в домашніх умовах, тому що тільки стоматолог може виявити справжні причини розвитку патологічного процесу і підібрати найбільш оптимальне лікування індивідуально для кожного пацієнта.

Неприємним наслідком стоматиту є кровоточивість ясен, розвиток вторинних інфекцій, ураження мигдалин в горлі. При тривалому перебігу стоматит викликає захриплість і осиплість голосу, переходить в хронічний ларингіт. У важких і запущених випадках можуть випадати зуби.

Діагностика

Ефективність лікування та швидкість одужання багато в чому залежать від ранньої діагностики стоматиту. Для постановки діагнозу стоматолога часто досить клінічних проявів захворювання, анамнезу та фізикального обстеження.

Лабораторна діагностика стоматиту включає:

• аналіз крові;
• бактеріальні та вірусні посіви;
• ПЛР-діагностику;
• цитологічні дослідження;
• гістологічне дослідження біоптату;
• внутрішньошкірні проби з дріжджовим алергеном.

Залежно від виду стоматиту можуть використовуватися додаткові методи діагностики:

• газова хроматографія для виявлення грибкових метаболітів;
• серологічні реакції;
• молекулярно-біологічні методи діагностики;
• імунологічні дослідження;
• метод імунофлюоресценції та ін.

Лікування

Лікування стоматиту комплексне і багато в чому залежить від етіології захворювання. Основні терапевтичні заходи спрямовані на усунення причини стоматиту, антибактеріальну та противірусну терапію, стимуляцію роботи імунної системи, поліпшення гігієни порожнини рота.

При актиномікозному запальному процесі терапія поєднує медикаментозні й хірургічні заходи: етіотропне лікування, імунотерапія, обробка вогнища ураження, вишкрібання грануляцій.

Оперативні методи лікування широко використовуються при травматичних стоматитах: видалення некротичних ділянок з подальшою аплікацією лікарськими засобами.

У лікуванні стоматиту (зокрема, вірусного і бактеріального) велика роль відводиться фізіотерапевтичним заходам — УФО-терапія, гелій-неоновий лазер, черезшкірна лазерна біостимуляція крові.

Профілактика стоматиту

Уникнути розвитку неприємного захворювання дозволяє дотримання простих і доступних правил.

Профілактичні рекомендації щодо попередження стоматиту:

• регулярний і ретельний догляд за ротом і зубами;
• дотримання правил експлуатації та обробки зубних протезів;
• дотримання елементарних правил гігієни ротової порожнини;
• полоскання рота після прийому рідких антибіотиків;
• своєчасне лікування інфекційних захворювань, патологій травної та серцево-судинної систем;
• регулярні огляди у стоматолога;
• зміцнення та підтримка імунітету.

Вакцинація

Специфічна профілактика коревого та вітряного стоматиту полягає в щепленні проти вітрянки та кору, які проводяться відповідно до календаря вакцинації.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.