Уреаплазмоз (уреаплазма): симптоми та лікування

Печіння та біль під час сечовипускання, виділення з уретри — ключові фактори при проблемах із сечостатевою системою. Зіткнувшись із появою таких симптомів, категорично не можна сподіватися, що все минеться самостійно. Ці симптоми можуть вказувати на розвиток запалень, серед яких особливо небезпечний уреаплазмоз. У такому разі обов'язково потрібна консультація лікаря! Так у Клініці МЕДІКОМ надається можливість провести урологічний огляд у досвідчених спеціалістів із застосуванням провідних медичних технологій. Уреаплазмоз — це захворювання запального характеру, яке спричиняється інфікуванням умовно-патогенними бактеріями та зачіпає переважно сечостатеву систему.

Зараження хвороботворними мікроорганізмами стає причиною розвитку уретриту у чоловіків. Серед жінок інфікування провокує появу симптомів парауретриту, вульвіту та утворення псевдоерозій шийки матки. Без ретельного лікування захворювання набуває хронічної форми. Надалі можуть страждати статеві органи та розвиватися безпліддя. Рідше уреаплазми спричиняють ураження шкіри, суглобів чи внутрішніх органів.

Уреаплазмоз належить до захворювань, що передаються переважно статевим шляхом. На них однаково часто хворіють представники обох статей. Найчастіше інфекція виявляється серед людей 15–30 років (під час підвищеної сексуальної активності).

Класифікація

Уреаплазмоз може розвиватися у вигляді гострої та хронічної інфекції або носія. При гострому перебігу він проявляється максимально та виявляється протягом 2 місяців. Носійство не супроводжується будь-якими симптомами, та уреаплазми виявляються лише під час проведення лабораторних досліджень.

Хронічний уреаплазмоз триває понад 2 місяці. Він буває:

• Рецидивуючий.
  До кінця лікування рівень лейкоцитів у мазках з уретри нормалізуються, але через 3 місяці їхня кількість знову збільшується.
• Персистуючий.
  Підвищення рівня лейкоцитів спостерігається і до кінця курсу терапії, і через 3 місяці.

Етіологія захворювання

Уреаплазмоз провокують два види уреаплазм — Ureaplasma urealyticum та Ureaplasma parvum. Уреаплазма не має клітинної оболонки та ДНК, живе на клітинних мембранах епітелію слизових оболонок переважно сечостатевого тракту, але може вражати і клітини дихальної системи, кишечника чи суглобів. Інфекцію сприяиняють переважно мікроорганізми виду Ureaplasma urealyticum.

Уреаплазма здатна передаватися від матері до плода внутрішньоутробно або під час проходження дитини родовими шляхами.

Патогенез

Після потрапляння в організм людини мікроорганізми закріплюються на клітинах слизової оболонки урогенітального тракту за допомогою цитоадгезинових протеїнів. Також вони можуть фіксуватися на еритроцитах, сперматозоїдах, макрофаги, фібробласти. Запалення розвивається у разі великої концентрації уреаплазми або на тлі зниження місцевого імунітету під впливом несприятливих факторів.

Мікст-інфекції або стимулюючі фактори створюють оптимальні умови для заселення сечостатевих органів уреаплазмами, і найчастіше розвиток запальних реакцій відбувається саме на їхньому тлі. Мікроорганізми починають активно розмножуватися, провокують посилене зростання анаеробних бактерій (гарднерелл, мобілункусу).

Від запального процесу у разі розвитку уреаплазмозу у чоловіків найбільше страждають уретра, сечівник, передміхурова залоза, яєчка та їхні придатки, у жінок — піхва та матка з придатками. Тривалий перебіг цієї інфекції може призводити до зміни сперматогенезу, збоїв овуляції та безпліддя. Також уреаплазмоз небезпечний під час вагітності та може спричиняти її ускладнення та невиношування плода.

Клінічні прояви

Ознаки уреаплазмозу визначаються місцем локалізації запального процесу. Вони можуть з'являтися через 2–3 тижні після інфікування або активуватись під впливом несприятливих факторів.

Часто безсимптомний перебіг цього захворювання призводить до його пізнього виявлення та розвитку ускладнень. Саме тому рекомендується обов'язкове проведення профілактичних оглядів із виконанням лабораторних аналізів, що допомагають виявляти збудника на ранніх стадіях.

Уреаплазмоз у чоловіків

Симптоми уреаплазми зазвичай пов'язані з ураженням уретри, сечового міхура, передміхурової залози або яєчок із придатками. У хворого виникають різні скарги:

• виділення з уретри (зазвичай вранці);
• печіння та болі під час сечовипускання;
• часте сечовипускання;
• відчуття неповного вивільнення сечового міхура;
• біль у нижній частині живота.

Найчастіше вперше уреаплазмоз у чоловіків проявляється симптомами уретриту, які можуть спонтанно зникати на деякий час і знову з'являтися. Під час тривалого перебігу та відсутності лікування інфекція може призводити до розвитку простатиту, орхоепідідіміту та їхнього ускладненням (безпліддя, порушень потенції, хронічних болів).

Уреаплазмоз у жінок

Розвиток запалення у жінок призводить до появи таких симптомів уреаплазми:

• слизові оболонки молочного або жовтуватого кольору;
• дискомфорт та болі під час сечовипускання;
• часті позиви до сечовипускання;
• біль внизу живота;
• неприємні відчуття та болі під час статевого акту.

Прояви запалень можуть зменшуватись із часом або повністю зникати. Вони періодично загострюються та часто розвиваються довго.

На тлі уреаплазмозу у жінок часто розвивається хронічний цистит. При ураженні яєчників та маткових труб розвивається спайковий процес, який стає причиною безпліддя.

У жінок, у яких пологи пройшли на тлі уреаплазмозу, суттєво підвищується ризик подальших позаматкових вагітностей або розвитку безпліддя.

Для запобігання цим ускладненням пацієнткам, у яких виявлено уреаплазмоз, не рекомендується планувати вагітність до повного лікування цієї інфекції в себе та партнера. Для цього через 2 місяці після закінчення терапії проводять повторний аналіз, на підставі якого можна буде ухвалювати рішення щодо планування зачаття.

Якщо гестація розвинулась на фоні інфекції, вагітній рекомендується обов'язкове проведення її лікування. Препарати призначає лише лікар з урахуванням терміну гестації. Антибіотики рекомендуються після 22 тижнів.

При ураженні оболонок мозку у малюка можуть з'являтися сильні головні болі, нудота, блювання та епілептичні напади.

Прояви уреаплазмозу в ранньому віці дуже неспецифічні, та підтвердити діагноз можна лише за допомогою проведення лабораторних аналізів. Зазвичай діагностика виконується з допомогою аналізу ПЛР. Після підтвердження інфікування призначається лікування антибіотиками та прийом препаратів для підвищення імунітету (пробіотиків, імуностимуляторів та полівітамінних комплексів). Препарати лікар добирає з урахуванням віку дитини.

При тривалому перебігу інфекції можливе ураження нирок та розвиток ревматоїдного артриту.

Лікування

У разі необхідності лікування інфекції обом статевим партнерам призначається медикаментозна терапія.

Для усунення збудника інфекції застосовують різні антибіотики: тетрацикліни, лінкозаміди тощо.

Етіотропна терапія обов'язково доповнюється призначенням препаратів для нормалізації мікрофлори сечостатевої системи. Для цього можуть застосовуватися протигрибкові та протипротозойні засоби, пробіотики з лакто- та біфідобактеріями.

Медикаментозне лікування уреаплазмозу доповнюється препаратами підвищення імунітету. Для цього можуть застосовуватися імуностимулятори хімічного та природного походження. Додатково призначаються вітамінно-мінеральні комплекси (особливо з вітамінами групи В та С), сорбенти та гепатопротектори. Під час розвитку ускладнень медикаментозна терапія може доповнюватися фізіотерапією.

Під час лікування пацієнтам рекомендується утриматись від статевого життя. Для покращення результатів терапії варто обмежити або припинити прийом жирних, смажених, копчених, пряних та гострих страв. Прийом алкоголю повністю протипоказаний. У раціон варто долучати більше молочнокислих продуктів, овочів та фруктів.

Тривалість лікування уреаплазмозу зазвичай становить щонайменше 2 тижні. Препарати можуть скасовуватись тільки лікарем після проведення контрольних лабораторних досліджень, що підтверджують ефективність терапії.

Застосування рецептів народної медицини при уреаплазмозі є неефективним.

Контроль лікування

Після завершення терапії пацієнту призначають контрольні лабораторні аналізи. Якщо протягом 2 місяців після припинення прийому антибіотиків уреаплазма не виявляється, то захворювання вважається вилікуваним. Зазвичай ПЛР аналіз виконується через 4–6 тижнів.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.