Холестеатома вуха

Холестеатома — це доброякісне скупчення ороговілого епітелію (омертвілих клітинок шкіри) в середньому вусі за барабанною перетинкою. Вона може вплинути на слух, рівновагу та роботу м’язів обличчя.

Існує два основних типи вушних холестеатом: вроджені та набуті.

• Вроджені холестеатоми виникають із залишків епітелію, які потрапляють за барабанну перетинку під час внутрішньоутробного розвитку.
• Набуті — через неконтрольований ріст клітин шкіри у вусі. Хоча такі патологічні зміни є доброякісними, вони можуть проникати в центральну нервову систему і викликати серйозні ускладнення. Особливо важко її вилікувати після інфікування. Оскільки утворення не має кровопостачання, системні антибіотики не можуть потрапити всередину маси. Місцеві антибіотики усувають лише поверхневу інфекцію, тому виділення з вуха продовжуються або рецидивують.

Причини холестеатоми

Серед причин виникнення холестеатоми можна вказати такі:

1. Повторні або хронічні вушні інфекції.
2. Погано функціонуюча євстахієва труба, яка в нормі дозволяє повітрю проходити через вухо та вирівнювати вушний тиск. Це може статися, якщо спостерігаються:
• інфекції носових пазух,
• часті простудні захворювання,
• алергія.
  
  

Якщо євстахієва труба не працює належним чином, у середньому вусі може виникнути частковий вакуум. Це може призвести до того, що частина барабанної перетинки буде втягнута в середнє вухо, утворюючи кісту, яка може перетворитися на холестеатому. З часом наріст стає більшим, оскільки заповнюється старими клітинами шкіри, рідиною та іншими відходами.

При відсутності лікування холестеатома може збільшуватися, інфікуватися та викликати такі важкі ускладнення, як: руйнування навколишньої кістки, пошкодження барабанної перетинки, кісток всередині вуха з постійною втратою слуху.

До інших можливих ускладнень при холестатомі включають: хронічні інфекції та набряк вуха, ураження нервів обличчя зі слабкістю або паралічем мімічної мускулатури, запалення мозку (менінгіт, абсцес).

Як діагностують холестеатому

Для діагностики холестеатоми лікар оглядає вухо за допомогою отоскопа, який дозволяє побачити розростання кісти. Може використовуватися і мікроскоп, в який можна розгледіти скупчення білих ороговілих уламків в задньоверхньому квадранті барабанної перетинки. Також проводиться фізичний огляд, який включає повний огляд голови та шиї, очей, носа, ротової порожнини, ротоглотки, шиї та вух.

Додатково призначаються:

1. Комп’ютерна томографія з тонкими зрізами скроневої кістки без контрасту — найбільш часто використовуваний метод діагностики. Візуалізація допомагає спланувати хірургічне втручання та надає отоларингологу значну кількість корисної інформації.
2. МРТ — використовується для діагностики набутих холестеатом середнього вуха. Більш корисна для спостереження за холестеатомою після операції.
3. Аудіометрія — завжди проводиться перед операцією для встановлення базового рівня. Визначають поріг сприйняття мови, повітряну та кісткову провідність і бали розрізнення мови.

Реабілітація після видалення холестеатоми

В післяопераційному періоді холестеатома може давати такі симптоми, як тимчасове запаморочення або порушення смаку. Ці побічні ефекти майже завжди минають самі собою протягом кількох днів. За станом пацієнта наглядає отоларинголог, тому що часто виникають рецидиви захворювання і може знадобитися повторна операція.

Профілактика холестеатоми

Запобігти виникненню холестеатоми можна шляхом ретельного лікування вушних інфекцій. Якщо вона вже з’явилася, її треба лікувати якомога раніше, щоб не допустити розвитку ускладнень.