Стрептодермія: Лікування у дорослих і дітей

Стрептодермія – це інфекційне захворювання шкіри, яке викликається гнійними хвороботворними бактеріями та відноситься до піодермій. Для стрептококової піодермії характерним, в більшості випадків, є ураження ніжних ділянок шкіри і їх складок з вираженою схильністю до периферичного росту.

Класифікація

Єдиної класифікації стрептодермії не існує.

Види стрептодермії:

• за глибиною ураження – поверхневі та глибокі;
• за тривалістю перебігу – гострі та хронічні;
• за походженням – первинні (виникають на неураженному шкірному покриві) і вторинні (формуються як ускладнення при різних дерматозах);
• за перебігом – неускладнені та ускладнені.

До поверхневих стрептодермій відносяться імпетиго, запалення нігтьового валика, папуло-ерозивна та інтертригінозна стрептодермія, бешиха, простий лишай, синдром стрептококового токсичного шоку (ССТШ), стрептодермія гостра дифузна.

Форми глибокої стрептодермії – целюліт (ліподистрофія) і ектима звичайна.

Причини стрептодермії

Збудник стрептодермії – стрептокок. Це – грампозитивна анаеробна бактерія, яка проникає в організм через мікротравми шкіри (порізи, садна, подряпини, укуси), при опіках і обмороженнях, при мацерації шкіри, викликаної виділеннями з носа, вуха тощо.

Розвитку стрептококової інфекції сприяють такі чинники, як:

• хронічні захворювання травної системи, печінки, хвороби щитоподібної залози, цукровий діабет, гіперкортицизм та ін.;
• ожиріння;
• загальне виснаження організму;
• гіповітаміноз;
• хронічні інтоксикації;
• імунодефіцити (вроджені та надбані);
• тривале і неправильне використання антибактеріальних препаратів;
• розлади шлунково-кишкового тракту;
• вік (діти та люди похилого віку – група ризику).

Стрептокок посилено розвивається при себорейних явищах, змінах водневого показника шкірного покриву, водно-ліпідного балансу. Найчастіше у дітей і підлітків стрептодермія розвивається при поганому догляді й ухиленні від санітарно-гігієнічних норм.

Захворювання посилено розвивається при впливі деяких факторів зовнішнього середовища:

• забруднення навколишнього середовища і масивне інфікування хвороботворними організмами;
• фізичні фактори (висока або низька температура, підвищена вологість тощо).

Патогенез

Виникнення стрептококової інфекції потрібно розглядати як результат взаємодії трьох складових – мікроорганізму (стрептокока), макроорганізму (людини) і зовнішнього середовища.

Стрептокок виділяє токсини (стрептокиназу, стрептолизин, ерітрогенний токсини та ін.), які підвищують проникність судин і сприяють виходу плазми у міжклітинний простір. Підсумком неприродного процесу є набряк і утворення з серозним вмістом.

Особлива роль у розвитку стрептодермії належить зміні сприйнятливості організму до хвороботворності збудника і несприятливого впливу зовнішніх факторів.

Стрептодермія має високу контагіозність. Особливо вона є заразною для маленьких дітей.

Клінічні прояви

Стрептококова інфекція, найчастіше, розвивається навколо носа і рота.

Морфологічним елементом висипань при стрептодермії є плоска пустула, наповнена каламутною рідиною (фліктена). Міхуроподібне утворення має в'ялу поверхню і серозно-гнійний вміст. Стінки утворення дуже тонкі, тому воно легко розкривається, а його вміст зсихається й утворює медово-жовті шаруваті скоринки. При цьому можливе перенесення кірочок на здорові ділянки шкіри та розвиток там неприродного процесу.

Зазвичай, стрептодермія у дорослих проявляється у вигляді бешихи.

Бешиха (рожа) – це гостре, іноді з рецидивами, ураження локальної ділянки шкіри та підшкірної клітковини, своєрідна реакція організму на стрептококову інфекцію, яка пов'язана з ураженням лімфатичних судин і трофічними ураженнями шкіри. Таке запалення може приймати еритематозну, бульозну і змішані форми.

Час від зараження до появи перших симптомів при бешиці становить від декількох годин до 2 діб.

При бульозній формі утворюються структурні утворення різної форми та величини (везикули та булли).

Особливості захворювання у дітей

Дитячі дерматологи відзначають, що у дітей і підлітків велика кількість шкірних захворювань викликана стрептококами.

У дітей поширені різні види імпетиго. Захворювання є заразним. Тому, відвідування дітьми освітніх установ при імпетиго заборонене до повного одужання.

Види імпетиго й ознаки стрептодермії:

1. Стрептококове імпетиго.
Фліктена оточена зоною почервоніння (віночком) і має схильність до зростання. Вміст міхуроподібного утворення швидко зсихається в корочку солом'яно-жовтого кольору, під якою знаходиться волога ерозивна поверхня. Навколо первинної фліктени з'являються нові дрібні висипання, які об'єднуються в групи. Найчастіше, стрептодермія вражає шкіру щік, нижньої щелепи, навколо рота. Рідше висипання з'являються на шкірі тулуба. Весь процес висипань займає 1-2 тижні.

2. Бульозні імпетиго.
Вражає глибокі шари шкіри. Пустули містять серозно-гнійний вміст з домішками крові. Висипання поширюються на ноги. Захворювання супроводжується підвищенням температури, можливі септичні ускладнення.

3. Щілиноподібне імпетиго (заїда).
Стрептодермія утворюється в кутах рота, швидко розкривається і формує ерозію, яка оточена віночком клітин шкіри, що відшарувалися. У центрі ерозії в кутку рота розташовується радіальна тріщина, частково покрита корками медово-жовтого кольору.

4. Сифілоподібне папульозне імпетиго (післяерозивний сифілоїд або "пелюшковий дерматит").
Найчастіше, з'являється у дітей грудного віку на шкірі сідниць, статевих органів, стегон. Фліктени швидко розкриваються з утворенням інфільтрату (скупчення клітин і вмісту пустул).

Стрептококова попрілість (інтертригінозна стрептодермія) з'являється на поверхнях шкірних складок, що торкаються одна одної (пахово-стегнові та міжягодичні ділянки, в пахвових западинах, за вухами). До захворювання схильні діти з гіпергідрозом, ожирінням, атопічним дерматитом, а також хворі на цукровий діабет. Фліктени з'являються у великій кількості, зливаються, швидко розкриваються й утворюють великі мокнучі ерозійні поверхні яскраво-рожевого кольору з ділянками епідермісу, що відшаровується по периферії. У глибині складок утворюються болючі тріщини.

Поверхневий панарицій (запалення нігтьового валика) розвивається при наявності задирок, травм нігтів, оніхофагіі (звички "обкушувати нігті"). Запалення оточує нігтьову пластину, супроводжується болем. При хронічному перебігу шкіра нігтьового валика стає синюшно-червоного кольору, з епідермісом, що відшаровується, гнійними виділеннями. Нігтьова пластина стає тьмяною, деформованою, можливе відшарування нігтя від м'яких тканин (оніхолізис).

У дітей і підлітків часто виникає суха поверхнева стрептодермія – простий лишай. Висипання округлої форми, з чітко обмеженими вогнищами рожевого кольору, рясно вкриті сріблястими лусочками. Вогнища висипань найбільш часто знаходяться на підборідді, щоках, кінцівках і тулубі. Захворювання є тривалим, після зникнення висипу залишаються тимчасові плями.

Деякі стрептодермії (простий лишай, бешихове запалення) схильні до рецидивів. Рецидивуючий целюліт нижніх кінцівок може ускладнитися фіброзом дерми та лімфонабряком.

Діагностика

Діагностика стрептодермії проводиться на підставі клінічних проявів, симптомів стрептодермії та лабораторного дослідження.

Лабораторні методи діагностики:

• бактеріологічне дослідження гнійних виділень;
• визначення рівня глюкози в крові;
• ЗАК.

За показаннями дерматолог може призначити консультації у терапевта, педіатра, ендокринолога про можливі причини появи стрептодермії.

Стрептодермія: лікування

Основний метод лікування стрептодермії – антибактеріальна терапія.

Для призначення адекватного протимікробного лікування стрептодермії під час бактеріологічного дослідження проводиться аналіз на чутливість мікроорганізмів до антибіотиків.

Важливим терапевтичним заходом є зовнішнє лікування. Уражені ділянки шкіри обробляються антисептичними засобами, накладаються антибактеріальні мазі та пасти, що містять протимікробні компоненти.

При поширенні запального процесу на глибокі шари шкіри є можливим застосування хірургічного лікування стрептодермії.

Профілактика

Основний метод попередження розвитку стрептодермії – дотримання санітарно-гігієнічних правил догляду за тілом.

Профілактика стрептодермії:

• уважно ставитися до мікротравм шкіри, своєчасно обробляти пошкоджені поверхні антисептиками;
• уникати розчісування шкіри при укусах комахами та шкірних хворобах;
• приймати достатню кількість вітамінів;
• вести здоровий спосіб життя;
• своєчасно лікувати захворювання;
• треба ізолювати хворих на стрептодермію, гнійну ангіну, скарлатину.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.