Як лікувати флебіт

Як лікувати флебіт ефективно і безпечно, знають фахівці клініки МЕДІКОМ у Києві. Наші висококваліфіковані флебологи мають великий досвід лікування захворювань судин. Клініка оснащена сучасним обладнанням, яке дозволяє швидко і точно проводити діагностику та різні терапевтичні процедури.

Флебіт — це запальне захворювання венозних судин, що має гострий або хронічний характер. Це ціла група патологій венозного русла, які призводять до поступового руйнування стінок та інших медичних проблем із судинами. Запалення вен рідко буває ізольованим, і часто є провокатором або продовженням цілої низки патологічних станів.

Класифікації видів флебіту

У медицині застосовується кілька типів класифікацій. За місцем локалізації патології виділяють:

флебіт глибоких вен;
захворювання поверхневих судин.

Патологія глибоких вен розпізнається досить складно через розмиту симптоматику. Поверхневий флебіт легко визначити за характерними випуклостями уздовж венозного русла.

Захворювання розділяються за місцем протікання:

ендофлебіт — патологічний процес вражає внутрішній шар венозної стінки;
перифлебіт — запалення зовнішньої оболонки;
панфлебіт (хвороба Мондора) — запальний процес охоплює обидва шари.

Перебіг патологічного процесу буває гострим або хронічним. Гостра форма — це найбільш дискомфортний для пацієнта варіант. Вона супроводжується постійними болями та підвищеною температурою. Хронічна форма переноситься легше, але підступна — симптоми флебіту мають періодичний характер, і пацієнт може довго не звертатися з нею до лікаря.

Також існує класифікація патології щодо виду захворювання:

алергічний флебіт - виникає від контакту з алергеном;
мігрувальний - може вражати венозні судини та артерії;
постін'єкційний (кубітальний флебіт) - виникає при травмах судин в результаті постановки крапельниць, флебіт від катетерів або внутрішньовенного введення ліків з високою концентрацією або дозуванням;
больовий - діагностується переважно у жінок після пологів з локалізацією в нижніх кінцівках;
інфекційного генезу.

За місцем знаходження хворої вени:

церебральний - розвивається в судинах головного мозку, переважно інфекційного походження;
пилефлебіт - вражає воротну вену (флебіт воротної вени), запалення з гострим перебігом;
флебіти рук;
запалення вен на ногах;
ураження в басейні великої або малої підшкірної вени;
флебіт вен пеніса.

Окремим видом церебрального флебіту є патологія, яка проявляється ураженням вен на обличчі.

Флебіт буває первинним (запалення самих венозних судин) і вторинним, зумовленим системним запаленням. Прикладом є септичний тромбофлебіт, який розвинувся через інфекцію.

Тромбофлебіт вважають ускладненням або небезпечною формою флебіту. Найчастіше діагностується патологія судин кінцівок.

Флебіт: причини й фактори ризику

Основна причина виникнення флебітів — інфікування вен. Розвитку хвороби сприяють ослаблений імунітет, алергії, травмування судин, проблеми з коагуляцією.

Причинами виникнення патології можуть бути:

деякі захворювання серцево-судинної системи;
встановлення низькоякісного катетера або його використання занадто довгий час;
непрофесійна (в домашніх умовах) установка крапельниць;
порушення лімфотоку, операції з видалення лімфовузлів;
інфікування;
алергічні реакції;
індивідуальна особливість (підвищена чутливість судин);
спадкові та придбані проблеми з коагуляцією крові;
ослаблення імунітету;
схильність до тромбоутворення;
наркоманія;
застій крові;
травми судин, у тому числі опікові;
післяпологові ускладнення;
неправильно розрахована доза або концентрація препарату, що вводиться внутрішньовенно;
захворювання (варикоз, онкологія, туберкульоз), які провокують виникнення патології.

До непрямих причин також належить зайва вага і малорухливий спосіб життя. Мікротравми та забої також можуть бути причиною хвороби.

Пошкодження стінок судин викликає запальну реакцію. Таке травмування часто пов'язане з внутрішньовенними маніпуляціями:

розсіченням вени;
пошкодженням судин катетерами та голками;
впливом ліків.

Чим довше катетер знаходиться у вені, тим вища ймовірність виникнення флебіту і приєднання до нього бактеріальної інфекції, яка може перерости в гнійний венозний тромбоз.

Спровокувати хімічне запалення судинної стінки може застосування деяких ліків, коли навколо кінчика голки катетера з'являються тромби. Причиною виникнення тромбозу поверхневих вен може також стати вливання лікарських препаратів (або інших розчинів) у вени з уповільненим венозним поверненням.

Флебіт воротної вени, зазвичай є ускладненням гнійного процесу або запалення в порожнині очеревини. Мігрувальний флебіт буває зумовлений онкологією, але може бути виявлений за кілька років до постановки цього діагнозу.

Флебіт можна викликати штучно введенням у просвіт судини дратівливих препаратів, які провокують асептичний флебіт — метод склеротерапії. Ця процедура буває необхідна при лікуванні варикозу для склеювання венозних стінок.

Ризик розвитку захворювання підвищується за наявності таких факторів, як:

професійне заняття деякими видами спорту;
довготривале отримання ліків через катетер;
наркотики внутрішньовенно;
малорухливий спосіб життя;
варикозне розширення вен;
куріння;
використання високоактивних антибактеріальних препаратів;
генетична схильність до судинних захворювань;
вагітність.

Люди старшої вікової категорії більш схильні до захворювання.

Флебіт: виникнення, перебіг, результат

Флебіт може розвинутися як у зовнішньому (адвентиція), так і у внутрішньому шарі (інтима) венозної стінки. Механізм початку патології має одну з причин виникнення:

зовнішнє травмування;
ендотеліальне пошкодження;
запальний процес;
порушення згортання крові.

При травмі вена здавлюється, зменшуючи розміри просвіту, що сприяє уповільненню кровотоку. Це зумовлює виникнення флеботромбозу, а при довготривалому впливі — локального флебіту.

Уповільнення кровотоку — одна з умов виникнення флебіту. Це відбувається у випадку ослабленої венозної стінки, схильної до варикозного розширення. Розвиток захворювання може бути зумовлений тривалим здавлюванням судин тісним, незручним одягом або краєм сидіння стільця при тривалій сидячій роботі.

Хвороба може виникнути через брак рідини в організмі, що призводить до підвищеного згортання крові.

Під час прогресу флебіту патологічні прояви поширюються на стінки судини, вражаючи ендотелій і м'язовий шар. Водночас відбувається формування пристінкового тромбу і розвиток тромбофлебіту, а по закінченню процесу — флебосклероз. При туберкульозі запалення не йде далі зовнішнього шару стінки судини.

Прогноз результату флебітів сприятливий за умови своєчасного звернення до флеболога. Флебіт руки виліковується повністю досить швидко, патологія в системі глибоких вен вимагає значно більше часу.

Ускладнення під час флебіту

Флебіти серйозно знижують якість життя пацієнта зовнішніми («шнури», зміна кольору шкірних покривів) і внутрішніми (біль, обмежена рухливість) проявами.

Не виключені й ускладнення запалень:

хронічна венозна недостатність;
абсцес;
тромбофлебіт і тромбоз;
ТЕЛА (тромбоемболія легеневої артерії).

Найнебезпечнішим ускладненням патології є венозний тромбоз, який призводить до часткової або повної закупорки просвіту. Ризик ускладнення збільшується з віком. Тромбоз частіше вражає чоловіків, тромбофлебіт — жінок. Наслідком у цьому випадку стає повторне утворення тромбів, посттромботичний синдром, кровотечі. Можливий летальний результат. Тромбофлебіт гострого характеру стає причиною ТЕЛА, а у відсунуті терміни — венозної недостатності хронічного типу. У разі ендофлебіту на тлі туберкульозу може утворитися венозний поліп з некрозом у центральній частині. При не пролікованій постін'єкційній формі (флебіт після крапельниці) відбувається запалення лімфовузлів з нагноєнням венозних стінок.

Запущений флебіт вени може призвести до хронічної набряклості, трофічних порушень. Ця патологія провокує абсцес і флегмону, які стають причиною гнійного артриту і тендовагініту. Нерідкі випадки зі смертельними наслідками.

Посттромботична хвороба у 5–10 % пацієнтів призводить до інвалідності.

Клінічні прояви, симптоми, ознаки флебіту

Набір симптомів флебіту та ступінь їх вираженості залежить від форми патології.

Поверхневий гострий флебіт проявляється такою симптоматикою:

виникають червоні смуги вздовж уражених судин;
стає напруженою і болючою запалена вена;
з'являється почервоніння, на місці запалення підвищується температура і спостерігається шнуроподібне ущільнення;
спостерігається занепад сил.

Такі прояви можуть турбувати пацієнта навіть у стані спокою.

Для патології глибоких вен характерні:

болючі відчуття та набряки на місці запалення;
загальне підвищення температури (гіпертермія);
набуття шкірним покривом світлого відтінку (молочного тону).

Флебіт глибоких вен найчастіше прогресує в тромбофлебіт.

Церебральний флебіт визначається:

частим головним болем;
підвищеним артеріальним тиском;
неврологічними проявами (порушенням зору).

Пилефлебіт проявляється:

блювотою і загальною слабкістю;
жовтушністю шкіри;
головним болем або болями у місці правого підребер'я;
підвищеним потовиділенням;
гіпертермією.

Гнійна інтоксикація провокує печінкову та ниркову недостатність. Патологія поверхневих вен хронічної течії має згладжену, невиразну симптоматику. Хвороба Мондора проявляється хворобливою тяжкістю в зоні грудної клітини. Для флебіту спинної вени, крім почервоніння шкіри і ущільнень, характерні набряклість, а також синюшність статевого члена.

Особливості флебіту під час вагітності

Вагітність — серйозне навантаження для організму, що загострює всі наявні в ньому проблеми. Під час виношування дитини не виключені інфекції, травми судин, алергії та супутні фактори ризику:

забір крові на аналіз;
зниження фізичної активності;
збільшення маси тіла;
запори;
оперативне втручання;
крапельниці.

Захворювання може виникнути на будь-якому терміні. Але найбільш вірогідний період — останній триместр. Це зумовлюється збільшенням матки, яке провокує здавлення тазових вен. В результаті венозний тиск підвищується, порушується кровотік. Ускладнювальними факторами стають загальне збільшення маси тіла і мала рухливість.

Ігнорування проблеми може спричинити сумні наслідки флебіту як для мами, так і для дитини. Тому вагітна, що перебуває в групі ризику, повинна бути спочатку на контролі у флеболога, ангіолога, судинного хірурга і практикувати профілактику розвитку патології.

Флебіт у дітей

Це захворювання у дітей рідкісне через їх активність і не зношеність судин. Переважно, це «доросла» хвороба.

Особливістю флебіту в дитячому віці можна назвати те, що найчастіше хвороба розвивається через такі фактори, як:

механічне пошкодження;
укуси комах;
травми від крапельниць та ін'єкцій.

Але також пилефлебіт може виникнути у новонародженого при занесенні інфекції в пупкову вену.

Діагностика флебіту

Лікування флебіту починається з відвідування профільного фахівця для постановки діагнозу. Через вираженість симптоматики флебіт поверхневих вен діагностується на підставі візуального обстеження уражених вен. Інші форми патології потребують додаткових досліджень. Після огляду та збору анамнезу призначаються необхідні методи діагностики:

здача крові для розгорнутого аналізу;
аналіз на С-реактивний білок;
коагулограма;
дослідження на протромбіновий індекс;
КТ;
рентген;
УЗ ДГ вен (ультразвукова доплерографія);
флебографія;
дуплексне ангіосканування підшкірних судин.

УЗД допомагає визначити стан вен. Доплерографія покаже швидкість кровотоку в потрібному місці. Для оцінки ймовірності виникнення ТЕЛА і тромбозу використовується шкала Женевської класифікації.

При виявленні гіперкоагуляції призначається консультація гематолога. Може також знадобитися експертна думка кардіолога, хірурга, терапевта, травматолога–ортопеда, щоб розробити ефективний план, як лікувати флебіт.

Лікування флебіту

Схема лікування флебіту призначається індивідуально на підставі результатів діагностики та з урахуванням причини виникнення. Хворим прописують:

протизапальні ліки (НПЗП);
препарати, що розріджують кров;
венопротектори;
антигістамінні препарати;
антитромботичні засоби;
антибіотики;
знеболюючі засоби;
антикоагулянти.

Зовнішня терапія передбачає використання протизапальних мазей і гелів, вазодилататорів. При постін'єкційному флебіті допускається застосування різних напівспиртових і мазевих пов'язок як допоміжний засіб. Показана також фізіотерапія:

рефлексотерапія;
УВЧ, іонофорез;
голковколювання;
ЛФК.

Здебільшого достатньо лікування амбулаторно (протягом 1–2 тижнів), пацієнти з важкою формою підлягають госпіталізації в стаціонарі.

У першу чергу, кінцівки з ураженими венами забезпечують спокій, а для купірування патологічного процесу рекомендується компресійний трикотаж або еластичні бинти.

При деяких формах патології показано симптоматичне медикаментозне лікування флебіту, із застосуванням протизапальних ліків і компресів. Його мета — зняти больовий синдром, усунути запалення судинної стінки вени, не допустити загострення й ускладнень. Флебіти, викликані варикозом або катетером, спочатку лікуються консервативно. Під час прогресування застосовують антикоагулянти.

Хірургічне лікування флебіту

Хірургічні операції з видалення уражених вен роблять рідко. В основному це:

екстрені операції з високої перев'язки та перетину підшкірної вени (кросектомія);
планові — тромбектомія, видалення мінливої вени, ендовенозні втручання.

У разі гнійного запалення вени при постін'єкційній патології (постінфузійний флебіт) застосовуються заходи, що передбачають хірургічне втручання. При активному розвитку захворювання глибоких вен показана операція. Тромбофлебіт також зазвичай лікують хірургічно.

Профілактика флебіту

Запобігти захворюванню можна, застосовуючи профілактичні заходи:

уникати травм;
використовувати медичний трикотаж;
своєчасно пролікувати інфекційні та гнійні захворювання;
вести активний спосіб життя з помірним навантаженням (ходьба, плавання);
носити одяг, що не перетискає судини;
не палити;
у довгих поїздках приділяти 10 хв на годину на венозну гімнастику;
не вживати їжу та напої, що згущують кров.

І головне — не займатися самолікуванням.

Питання-Відповідь

Скільки проходить постін'єкційний флебіт?

Постін'єкційний флебіт — це запалення вен, що виникає через внутрішньовенні ін'єкції. Легкий поверхневий флебіт може самостійно пройти, в інших випадках необхідне комплексне лікування, яке передбачає медикаментозне лікування, зовнішню терапію та фізіотерапевтичні процедури.

Як лікувати флебіт народними засобами?

Лікування флебіту народними засобами не усуває причину, а тільки знімає симптоматику, тому може бути небезпечним і мати негативні наслідки. Якщо не звернутися вчасно до флеболога, може розвинутися гнійний флебіт, для якого потрібно хірургічне лікування флебіту.

Як уникнути флебіту верхніх кінцівок після крапельниці?

Щоб уникнути флебіту після крапельниці, потрібні профілактичні заходи. Профілактика флебіту передбачає ведення ЗСЖ і зміцнення імунітету. Не можна робити ін'єкції вдома та довіряти виконання уколів некомпетентним особам. При перших ознаках флебіту необхідна негайна консультація флеболога.

Як лікувати гострий флебіт глибоких вен ноги?

Гострий флебіт глибоких вен ноги переноситься найважче і потребує швидкого лікування. Усувають флебіт медикаментозно, без хірургічного втручання. Може призначатися ЛФК та носіння компресійної білизни. У разі важкого перебігу рекомендують лікування в стаціонарі.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

Українська Вікіпедія

Автор статті:

Гаврилов Григорій Олександрович

Завідувач хірургічним відділенням, лікар-хірург вищої категорії, пластичний хірург, хірург-проктолог, онкохірург

Експерт у напрямку:

Счастний Володимир Михайлович

Лікар-хірург вищої категорії, судинний хірург, флеболог, проктолог, спеціаліст з бариатричної хірургії

Який лікар лікує флебіт

Діагностують і розробляють курс лікування захворювань судин лікарі-флебологи. Якщо необхідна допомога грамотного фахівця, можна звернутися за консультацією і пройти лікування флебіту в Києві в медцентрі МЕДІКОМ. Необхідний досвід і профільна кваліфікація лікарів нашої клініки на Оболоні та Печерську гарантує максимально можливий позитивний результат.