Нервовий тик у дітей

Мимовільні посмикування м’язів у дитини, покашлювання, повторення звуків або часте моргання можуть серйозно турбувати батьків. В одних випадках такі прояви минають самостійно, в інших — можуть посилюватися на тлі стресу, перевтоми чи емоційного напруження. Нервовий тик у дітей належить до неврологічних розладів, які потребують уважного спостереження та правильної діагностики.

Тикові розлади найчастіше вперше з’являються у віці 3–11 років. У хлопчиків нервові тики діагностують частіше, ніж у дівчаток. Для оцінки стану дитини може знадобитися консультація дитячого невролога, психолога та психіатра. Лікування нервового тику у дітей у Києві проводять спеціалісти Клініки МЕДІКОМ у філіалах на Оболоні та Печерську.

Що таке нервові тики у дітей

Нервовий тик — це різновид гіперкінезу, що супроводжується раптовими мимовільними скороченнями м’язів або повторюваними рухами, які дитина не може контролювати. Тики можуть бути короткочасними або зберігатися тривалий час. Іноді вони майже непомітні для оточення, але можуть і суттєво впливати на навчання, спілкування та емоційний стан дитини.

У сучасній дитячій неврології виділяють:

• моторні тики — мимовільні рухи;
• вокальні тики — повторювані звуки, покашлювання, шмигання носом;
• локальні тики — залучення однієї групи м’язів;
• генералізовані форми — поєднання кількох видів гіперкінезу.
  
  

Окремою формою тикового розладу вважають синдром Туретта, при якому у дитини одночасно присутні моторні та вокальні тики.

При генералізованих формах ознаки нервового тику у дитини можуть нагадувати усвідомлені рухи, але дитина не здатна повністю їх контролювати. Вокальні тики іноді супроводжуються ехолалією — повторенням слів або фраз. У тяжких випадках можливе виникнення копролалії — мимовільного вигукування лайливих слів.

Інтенсивність симптомів змінюється. Нервові тики у дітей можуть посилюватися під час стресу, втоми, емоційних переживань і зменшуватися, коли дитина захоплена грою, спортом або цікавим заняттям. При виражених формах гіперкінезу дитині стає складніше концентруватися, писати, читати, виконувати дрібні рухи та адаптуватися в колективі.

Діагностика нервового тику у дітей у МЕДІКОМ

Діагностика тикових розладів потребує комплексного підходу. Важливо не лише підтвердити наявність гіперкінезу, а й виключити інші неврологічні та психоемоційні порушення.

Під час консультації дитячий невролог:

• оцінює характер нервових тиків у дитини;
• аналізує частоту та тривалість симптомів;
• уточнює обставини появи тиків;
• оцінює неврологічний статус дитини;
• вивчає особливості розвитку та емоційного стану.
  
  

За потреби дитину додатково консультують психолог і психіатр. Для уточнення діагнозу можуть призначатися:

• МРТ головного мозку;
• електроенцефалографія (ЕЕГ);
• лабораторні дослідження;
• додаткові обстеження за показаннями.
  
  

Нервовий тик у дитини важливо відрізняти від компульсивних дій, дискінезій та інших неврологічних порушень.

Профілактика нервового тику у дітей

Повністю виключити ризик розвитку тиків неможливо, але деякі заходи допомагають знизити ймовірність загострень і зменшити навантаження на нервову систему дитини.

Лікарі рекомендують:

• дотримуватися режиму сну та відпочинку;
• обмежувати емоційне перенапруження;
• зменшувати час використання гаджетів;
• підтримувати спокійну атмосферу вдома;
• контролювати навчальні навантаження;
• своєчасно лікувати неврологічні та соматичні захворювання;
• забезпечувати достатню фізичну активність;
• частіше бувати на свіжому повітрі.
  
  

Для дітей із підвищеною тривожністю особливо важливо зберігати передбачуваний режим дня та уникати хронічної перевтоми.

Батькам важливо розуміти, що дитина не контролює прояви гіперкінезу повністю. Зауваження, тиск або постійні спроби зупинити тики можуть лише посилити симптоми.