Що таке деменція?

Деменція – це комплексний розлад, стан, що характеризується зниженням когнітивних функцій (пам'яті, уваги, рухових навичок, інтелекту та інших процесів, керованих головним мозком), обумовлений інтоксикацією, порушенням обмінних процесів, інфекційно-запальним або травматичним ураженням мозку, призводить до побутової, суспільної та соціальної дезадаптації.

Судинна деменція зустрічається переважно в осіб похилого і старечого віку і розвивається внаслідок появи судинно-мозкової патології.

Дисциркуляторна енцефалопатія – це хронічне судинне захворювання головного мозку з розладом його функцій. Стареча деменція відповідає III стадії дисциркуляторної енцефалопатії.

Класифікація

Залежно від клінічної картини виділяють часткову і тотальну деменцію.

Часткова деменці або дисмнестичне слабоумство, – тип деменції, що найбільш часто зустрічається. Характеризується прогресуючим зниженням уваги та пам'яті. Інтелектуальні функції страждають в меншій мірі. Хворі зберігають здатність до суджень, вони критичні до свого стану.

Для тотальної деменції характерне стійке і генералізоване зниження мнестико-інтелектуальних функцій, втрата здатності до адекватних і послідовних суджень, відсутність критики до свого стану. У таких хворих спостерігаються важкі когнітивні розлади, порушення вищих психічних функцій.

При деменції за лобовим типом (ДЛТ) виділяють:

• ДЛТ I типу – в патологічному процесі задіяна кора лобових часток великих півкуль і базальних гангліїв;
• ДЛТ II типу – хвороба Піка;
• ДЛТ III типу – дегенеративні зміни лобно-скроневої області та нейронів головного мозку.

Залежно від переважної локалізації патологічних процесів в мозку виділяють кіркову і підкіркову (таламічну) деменцію.

Етіопатогенез

Основні причини деменції – значне зменшення або припинення кровопостачання окремих ділянок головного мозку, загальна інтоксикація організму, інфекції мозку. 

Важливу роль у розвитку деменції відіграє спадковий фактор.

До деменції може призвести гостре порушення мозкового кровообігу, що виникає в результаті перенесених ішемічного і геморагічного інсультів, транзиторної ішемічної атаки та гіпертензивної енцефалопатії, а також хронічна ішемія головного мозку, що виявляється недостатністю кровообігу відділів мозку.

При гострому порушенні мозкового кровообігу спостерігається розрив або тромбоз судин головного мозку, в результаті чого може виявитися, що "вийшли з ладу" окремі ділянки мозку. Характерним проявом хронічної ішемії головного мозку вважається розрідження білої речовини мозку (лейкоареоз), що виникає навколо шлуночків і під корою великих півкуль мозку.

Основні фактори ризику розвитку порушень мозкового кровообігу:

• літній і старечий вік;
• захворювання серцево-судинної системи (гіпертонія, атеросклероз, інфаркт міокарда, миготлива аритмія, ревматичне ураження серця, міокардіопатії, бактеріальний ендокардит, венозний тромбоз);
• гіперхолестеринемія;
• цукровий діабет;
• амілоїдна ангіопатія;
• гематологічні захворювання (еритремія, анемія, тромбоцитемія, лейкози, гемофілія);
• імунологічні порушення;
• прийом антикоагулянтів, тромболітиків, симпатоміметиків;
• куріння;
• наркоманія й алкоголізм тощо.

Найбільш частими основними захворюваннями при судинній деменції є артеріальна гіпертензія, церебральний атеросклероз і цукровий діабет.

Стареча деменція найбільш часто виникає після повторних інсультів, вираженого лейкоареозу або поєднання цих патологій.

Зрідка розвиток деменції можна спостерігати після одного інсульту з ураженням основних для когнітивних функцій частин мозку (лобова частка лівої півкулі, тім'яно-скронево-потиличний стик лівої півкулі, область обох зорових горбів та ін.).

Клінічні прояви

Основні ознаки деменції – зниження пам'яті, уваги, здатності приймати рішення й інших когнітивних функцій, мнестико-інтелектуальні порушення (зниження здатності до навчання з одночасним порушенням пам'яті на події минулого і сьогодення).

Хворі деменцією поступово втрачають орієнтацію в просторі та часі, часто спостерігається неадекватність поведінки.

Клінічні прояви залежать від причин розвитку деменції, особливостей перебігу захворювання, інтенсивності процесу і початкової схильності до цієї медичної проблеми самої людини.

Також, симптоми деменції багато в чому визначаються локалізацією ураження структур мозку й особливостями розладів.

На ранніх етапах розвитку деменції хворі можуть зберігати критичність до свого стану, але при цьому починають проявлятися егоцентризм, тривожність, схильність до накопичення, недовірливість тощо.

Ознаки деменції на пізніх термінах розвитку:

• незв'язність мислення і мовлення;
• втрата здатності утворювати асоціативні зв'язки;
• нездатність до синтезу уявлень, сприйняття, понять;
• неможливість сприймати та відображати дійсність в її зв'язках і відносинах;
• втрата комунікабельності;
• періоди сплутаності свідомості;
• порушення свідомості, мислення, поведінки, відсутність самокритики;
• втрата контакту з оточуючими;
• синдром "заходу сонця" – наростання сплутаності свідомості та порушень орієнтації у вечірній час.

Наслідки деменції: прогноз

Наслідки деменції носять дуже серйозний характер. Хворі повністю втрачають здатність до самообслуговування, вони можуть повністю втратити знання про себе, розвивається слабоумство.

Деменція, будучи поширеною формою недоумства, має тенденцію до прогресування. Вилікувати захворювання не можна, але можна уповільнити процес і продовжити життя пацієнта, усунути деякі неприємні симптоми.

Неможливо дати точний прогноз з приводу того, скільки буде жити людина з деменцією. Деякі різновиди захворювання протікають повільно і плавно, а інші можуть прогресувати та швидко призвести до смерті. Багато що залежить від загального стану і віку хворого, його навколишнього оточення і лікування.

Діагностика

Діагноз "деменція" ставить невролог, ґрунтуючись на клінічній картині, наявності в анамнезі перенесених інсультів та транзиторної ішемічної атаки, факторів ризику. Обов'язково проводиться інструментальне обстеження хворого, нейропсихологічне дослідження і консультація у психіатра.

Диференціальна діагностика деменції проводиться з хворобою Альцгеймера, тривожним неврозом, депресивними станами, психоорганічним синдромом і іншими патологіями, які можуть проявлятися подібними симптомами.

Лікування і профілактика деменції

Лікування деменції перш за все спрямоване на лікування основних захворювань і станів, які спровокували патологічний процес, а також на профілактику інсультів, транзиторної ішемічної атаки тощо.

Медикаментозне лікування деменції залежить від етіології захворювання і наявності супутніх медичних проблем. Хворим призначають ноотропні препарати, полівітаміни, антидепресанти, барбітурати, кортикостероїди, гіпотензивні, дофамінергічні препарати, серцеві глікозиди, холінолітики.

Для поліпшення пам'яті, уваги, здатності концентруватися рекомендують розумове навантаження у вигляді заучування віршів, іноземних слів, рішення кросвордів і ребусів, а також багато інших вправ.

Позитивний вплив на профілактику деменції та перебіг клінічних проявів захворювання надає оптимальна психологічна обстановка, режим сну і неспання, адекватна психотерапія.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Сайт Всесвітньої організації охорони здоров'я / Інформаційні бюлетені - https://www.who.int/ru/news-room/fact-sheets
• Сайт Національної Академії медичних наук України / Новини медицини - http://amnu.gov.ua/category/novyny/novyny-medyczyny/
• Сайт Центру Громадського здоров'я МОЗ України / Контроль захворювань - https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan