Що таке аденоїди?

Аденоїдит (аденоїди) – це патологія носоглоткових мигдалин, для якої характерне розростання лімфоїдної тканини. Захворювання може розвиватися в будь-якому віці, але, в основному, воно діагностується у дітей дошкільного віку. Така закономірність обумовлена тим, що імунітет дитини тільки формується й організм ще має досить високу чутливість до інфекцій.

Дуже часто, на питання: "Що таке аденоїди?" – можна почути у відповідь, що це гланди. Але це не одне і те ж саме.

Класифікація патології

За своїми розмірами аденоїдні вегетації бувають:

• аденоїди 1 ступеню (лімфаденоїдна тканина закриває приблизно до 1/3 хоан – отворів, які з'єднують порожнину носа з глоткою);
• аденоїдит 2 ступеню (тканина, що патологічно розрослася, закриває приблизно 2/3 отворів);
• патологія 3 ступеню (закрито понад 2/3 просвітів).

Залежно від ступеня закриття отворів між носовою порожниною і глоткою, зменшується потік повітря при носовому диханні.

Етіологія захворювання

Аденоїди складаються з лімфоїдної тканини та є органом місцевого імунітету для ЛОР-органів. Якщо вони не справляються з частими інфекціями, тканина органу реагує розростанням клітин, а регулярні запальні процеси роблять цей орган джерелом постійної інфекції.

Існує ряд факторів ризику, які можуть призвести до розростання тканин:

• хронічні інфекції;
• несприятлива екологічна обстановка;
• неповноцінне харчування;
• наявність алергії в анамнезі.

Причини аденоїдів багато в чому залежать від ставлення до здоров'я і харчування, своєчасного лікування захворювань і контролю хронічних патологій.

Патогенез аденоїдів

У наші дні аденоїдні вегетації розглядають як фізіологічну захисну реакцію одного з органів імунної системи, який активний щодо патогенів верхніх дихальних шляхів. Розростання лімфоїдної тканини виникає як реакція на респіраторну інфекцію, алергічні реакції. У тканині, що розрослася, мешкає велика кількість патогенів, це може призводити до місцевого запалення.

Запалення аденоїдів називається аденоїдитом. Запальний процес, в основному, обумовлений пневмококами, стрептококами, гемофільною паличкою та ін. Велике значення відіграє природа запального процесу (алергічна, бактеріальна, вірусна) і стадія його розвитку (гостра, хронічна, репаративна). Саме це і є підставою для вибору тактики лікування.

Особливості перебігу хвороби при вагітності

Симптоми аденоїдів у вагітних відповідають загальним ознакам патології. Під час діагностики вагітним протипоказані рентгенівські дослідження і КТ, тому перевага віддається інструментальним методам діагностики, які не передбачають опромінення. Також, проводиться лабораторна діагностика для виявлення причини захворювання. Аденоїди вимагають лікування, оскільки запальний процес може поширитись на інші органи. Крім цього, через плаценту віруси та бактерії можуть потрапити в організм плоду і викликати патології.

Особливості захворювання у дітей

Симптоми аденоїдів у дітей не відрізняються від загальної клінічної картини. Однак, одне з ускладнень, характерне тільки для маленьких дітей, – це деформація обличчя, якщо лікування аденоїдів не було розпочато вчасно і дитина тривалий час дихала тільки ротом. Усунути прояв такого ускладнення неможливо. З цієї причини, дитячі захворювання вимагають такої великої уваги.

Діагностика

Діагностика аденоїдів дає можливість з точністю визначити характер запального процесу, встановити причину, з якої аденоїди швидко ростуть і призводять до проблем зі здоров'ям.

При появі ознак аденоїдів, не потрібно затягувати з візитом до лікаря. Можна звернутися до педіатра або сімейного лікаря (в залежності від віку хворого). Також, можна відразу звернутися до дитячого ЛОРа (отоларинголога), оскільки саме він може підтвердити діагноз і провести терапію аденоїдів.

Використовуються такі методи діагностики:

• задня риноскопія (за допомогою спеціального дзеркала лікар оглядає мигдалини та носоглотку);
• пальцеве обстеження (обмацують ступінь збільшення мигдаликів і їх щільність);
• рентгенографія (рентген в бічній проекції дає можливість оцінити стан аденоїдів, не рекомендований вагітним і маленьким дітям);
• комп'ютерна томографія (досить безпечна процедура, яка дозволяє оцінити більш детально розміри та стан мигдалин);
• ендоскопія (ендоскоп дає можливість отримати детальну інформацію про стан носоглотки, оскільки камера передає збільшене зображення з камери на монітор);
• аудіометрія (перевірка слуху необхідна, оскільки аденоїди здатні знижувати гостроту слуху);
• лабораторна діагностика (запалення в носоглотці є причиною розвитку інших проблем).

Після того, як діагноз поставлений, лікар підбирає індивідуальне лікування аденоїдиту, яке допоможе позбутися проблеми найближчим часом.

Лікування

Існує кілька методів лікування аденоїдів. Найбільш популярні способи терапії – консервативний і оперативний. Кожен спосіб довів свою ефективність.

Консервативне лікування

Безопераційне лікування включає комбінацію спеціальних крапель, інгаляцій, фізіотерапії. Цей комплекс рекомендований на початкових стадіях розвитку патологічного процесу. В іншому випадку, такі заходи будуть неефективні – на пізніших стадіях потрібне оперативне лікування.

З лікарських препаратів рекомендовані антибіотики, антигістамінні, комплекси полівітамінів.

Серед фізіопроцедур велику ефективність показали УФ-лікування, озонотерапія, лазеротерапія.

Оперативне лікування

Видалення аденоїдів або аденотомія рекомендовані на 2 і 3 стадії захворювання. У маленьких дітей процедура проводиться під місцевою анестезією і дозволяє швидко відновити носове дихання. Підліткам роблять загальний наркоз. Операцію можна проводити й без анестезії, оскільки в аденоїдах немає нервових волокон, і при видаленні пацієнт нічого не відчуває.

Профілактика

Весь спектр рекомендацій для попередження аденоїдиту повинен бути рекомендований з метою зміцнення імунітету в боротьбі з вірусними патологіями.

Профілактика аденоїдів включає:

• дотримання режиму активності та сну;
• регулярне вологе прибирання в будинку, провітрювання;
• повноцінне харчування, яке містить весь спектр необхідних вітамінів і мікроелементів;
• відмова від шкідливої їжі (жирного, копченого, солодкого, смаженого та ін.);
• проведення достатньої кількості часу на свіжому повітрі;
• достатню кількість фізичної активності;
• вибір одягу по погоді, щоб не перегріватися і не переохолоджуватися;
• своєчасне лікування інфекційних патологій, не допускання їх переходу в хронічний стан.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.