Лікування отосклерозу в Києві

За статистикою ВООЗ орієнтовно 10 % населення у світі страждає на втрату слуху. Приблизно в 1 % людей  діагностовано отосклероз. Найбільш схильні до цього захворювання жінки після вагітності та пологів.

Отосклероз — це прогресуюча дегенеративна патологія органу слуху. Виникає через порушення функціонування (рухливості) слухових кісточок у середньому вусі, фіксацію стремінця в овальному вікні вестибулярного апарату. Це обмежує передачу коливань звуку до структур внутрішнього вуха, що призводить до поступового зниження слуху. Іноді до повної глухоти. 

Консервативне та оперативне лікування отосклерозу в Києві проводиться в стаціонарі Клініки МЕДІКОМ на Оболонській набережній, 9. Загалом в Україні є не більше десяти ЛОР-хірургів, які виконують стапедопластику (хірургічна операція при отосклерозі). І тільки одна приватна клініка — наша, де проводять такі надскладні операції. 

Форми отосклерозу

Є кілька класифікацій отосклерозу.

Залежно від порушення звукопроведення (процесу доставлення звукових коливань від барабанної перетинки до слухового нерва) або звукосприйняття (реакції нервової тканини на звукове подразнення), отосклероз буває:

• кондуктивним (порушено лише звукопроведення);
• кохлеарним (значно порушено звукосприйняття вуха);
• змішаним (порушено звукопроведення та звукосприйняття).

За характером прояву симптомів:

• повільним (68 %);
• стрибкоподібним (21 %);
• швидкоплинним (11 %).

За стадією розвитку:

• початковим (триває приблизно 2–3 років, практично безсимптомно);
• вираженим (клінічні прояви стають очевидними);
• термінальним (глибока приглухуватість та сильні патологічні зміни органів слуху).

Причини отосклерозу

Зараз причини отосклерозу до кінця не вивчені.

Науковці вважають, що виникнення захворювання може бути зумовлене:

• спадковим чинником (27–40 % виявлених випадків);
• перенесеним інфекційним захворюванням (зокрема кором);
• гендерним чинником (найбільш схильні жінки, особливо під час статевого дозрівання, вагітності, менопаузи);
• хронічними запальними захворюваннями середнього вуха;
• ендокринними та метаболічними порушеннями;
• хворобою Педжета;
• аутоімунними захворюваннями.

Також на розвиток отосклерозу можуть вплинути аномалії розвитку органів слуху, регулярна фізична та психоемоційна перевтома, акустичні травми (зокрема спричинені професійною діяльністю).

Симптоми отосклерозу

Симптоми отосклерозу на початковому етапі можуть не мати яскраво вираженого характеру. Тому виявити захворювання в цей період найчастіше вдається випадково, за профілактичного огляду в лікаря-отоларинголога.

На пізніших стадіях з’являються такі прояви:

• зниження слуху, яке може поширитися на обидві сторони;
• уявне покращення слухової функції в шумному оточенні;
• нечітке сприйняття мовлення під час розмови кількох осіб;
• шум (частіше низькочастотний) та/або «шелест» в ураженому вусі (поступово вони можуть стати постійними);
• стабільне погіршення слуху (тобто без періодів покращення);
• відчуття тяжкості та/або тиску у вусі;
• погіршення сприйняття мовлення в разі накладанні інших звуків, що йдуть м’якими тканинами тіла (наприклад, під час ходьби або пережовуванні їжі);
• погіршення сприйняття низькочастотних звуків (краще сприймаються дитячі та жіночі голоси, ніж чоловічі) тощо.

У пацієнтів із великим «стажем» захворювання відзначається рівномірне погіршення сприйняття звуків низького та високого діапазону. Поступово зникають межі між сприйняттям мовлення звичайної гучності та шепоту.

Також можливі запаморочення, шум у голові та/або порушення рівноваги.

Методи діагностики отосклерозу

За первинної діагностики отосклерозу використовується отоскопія та аудіометрія (мовленнєва й тонально-порогова). Також обов’язково враховуються скарги пацієнта, давність симптомів, сімейний анамнез.

Для визначення ступеня пошкодження слухових кісточок використовується імпедансометрія (з консультацією сурдолога) та/або КТ скроневих кісток.

Для ідентифікації порушень повітряної та кісткової провідності отоларинголог може провести камертональне дослідження.

Також можуть бути проведені проби на зміну вестибулярних реакцій.

Обов’язково проводиться диференціальна діагностика з отитами (зовнішнім, внутрішнім, адгезивним та хронічним гнійним середнього вуха), нейросенсорною приглухуватістю, доброякісними та злоякісними пухлинами вуха, хворобою Меньєра тощо.

Лікування отосклерозу

Лікування отосклерозу може бути як консервативним, так і хірургічним.

Тактика лікування залежить від форми отосклерозу.

Консервативне лікування полягає в підтриманні функцій внутрішнього вуха. Може призначатися медикаментозне лікування та фізіотерапія. Також актуальним способом є слухопротезування. Без нього не обійтися за кохлеарної форми, коли оперативні методи лікування малоефективні.

Радикальні методи застосовуються за всіх форм захворювання. Водночас найкращий прогноз має кондуктивний отосклероз вуха. За нього операція часто призводить до повного відновлення слуху. За змішаного та кохлеарного можна відновити слух лише рівня кісткового звукопроведення.

Профілактика отосклерозу

Немає специфічної профілактики цього захворювання.

Єдина справді ефективна умова виключення ускладнень отосклерозу — регулярні профілактичні огляди отоларинголога.

Обслуговуємо всі райони Києва та передмістя: Оболонь, Печерськ, Поділ, Святошин, Дарниця, Голосіївський, Шевченківський, Солом'янський, Дніпровський, Деснянський.