Що таке ринофарингіт?

Респіраторні захворювання верхніх дихальних шляхів є частою патологією, особливо в осінньо-зимовий період. Ринофарингіт (назофарингіт, епіфарингіт, риноназофарингіт) — це інфекційне захворювання носопролигу, що супроводжується характерними для застуди симптомами. Найчастіше назофарингіт розвивається у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Класифікація ринофарингіту

Розподіл назофарингіту за ступенем тяжкості захворювання залежить від вираженості неспецифічних симптомів і від температури.

Форми ринофарингіту

Ринофарингіт може протікати в 3 формах:

• гострий назофарингіт — виникає в результаті безпосереднього зараження від вірусоносія, внаслідок переохолодження та ін.;
• хронічна форма — розвивається на фоні ослабленого імунітету, при наявності осередків інфекції в організмі (бронхіт, синусит, тонзиліт, каріозні зуби та ін.);
• неспецифічний ринофарингіт — спостерігається при менінгіті або дифтерії.

На фоні алергічного компонента розвивається алергічний ринофарингіт.

Причини захворювання і шляхи зараження

Основні причини ринофарингіту — віруси. Захворювання можуть викликати близько 200 вірусів, найчастіше це риновіруси, аденовіруси, віруси парагрипу, грипу, ECHO-віруси, РС-віруси (респіраторно-синцитіальні), бокавірус, коронавіруси, метапневмовірус. Розвиток назофарингіту викликають також бактерії та найпростіші (стрептококи, стафілококи, мікоплазми, хламідії).

Фактори ризику розвитку ринофарингіту:

• переохолодження;
• епідемії гострих вірусних інфекцій в осінньо-зимовий період;
• хронічні осередки інфекції в організмі;
• запиленість, загазованість;
• професійна діяльність на підприємствах хімічної промисловості;
• куріння;
• знижений імунітет;
• гіпо- та авітаміноз, неповноцінне харчування;
• несприятливі житлові умови (антисанітарія, скупченість та ін.).

Шляхи зараження

Поширення вірусів найчастіше відбувається шляхом потрапляння і впровадження вірусу в слизову оболонку носової порожнини або кон'юнктиву ока.

Зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом від хворої людини або від носія інфекції, при безпосередньому контакті з хворим через рукостискання, через поверхні, на яких віруси можуть зберігати свою життєздатність, від декількох годин до доби.

Іноді спостерігається відчуття закладеності вух, зниження слуху у зв'язку з набряком слизової оболонки отворів євстахієвих труб.

Найчастіше всі симптоми назофарингіту проходять за 4-5 днів. Але хворий може бути носієм до 2 тижнів.

Особливості ринофарингіту у дітей

У дітей симптоми ринофарингіту розвиваються поступово. Клінічна картина може супроводжуватися підвищенням температури, загальною млявістю, втратою апетиту і порушенням сну.

У немовлят звичайні лихоманка, рясні виділення з носа, відзначаються занепокоєння, труднощі при годуванні та засипанні.

У дітей старшого віку типовими клінічними симптомами є: утруднення носового дихання і нежить, чхання, кашель, головний біль. В окремих випадках кашель може зберігатися до 10 днів.

Бактеріальні ускладнення виникають рідко і спостерігаються, як правило, вже на 2 день хвороби. Найчастіше приєднується стрептококова інфекція з подальшим розвитком пневмонії.

Діагностика

Діагностика ринофарингіту проводиться на основі аналізу клінічної картини та наявності ознак ринофарингіту.

Методи діагностики ринофарингіту:

• загальний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі;
• ПЛР-діагностика (полімеразна ланцюгова реакція);
• бактеріальний посів виділень з носа;
• рентгенографія;
• ендоскопічні методи дослідження (отоскопія, риноскопія, фарингоскопія);
• комп'ютерна томографія носопролигу і придаткових пазух.

Лікування

Лікування ринофарингіту проводять вдома під контролем ЛОР-лікаря або дитячого отоларинголога. Особи, які доглядають за хворим, повинні дотримуватися гігієнічних заходів, щоб не захворіти самим. Амбулаторне лікування показано при наявності хронічних патологій, розвитку ускладнень і важкому перебігу захворювання. 

При лікуванні ринофарингіту пацієнтам показано:

• вживати велику кількість теплої рідини;
• постільний режим;
• вживати їжу, яка легко засвоюється;
• інгаляції, промивання носа лужними розчинами та антисептиками, полоскання горла антисептичними засобами;
• медикаментозне лікування (противірусні та протикашльові препарати, судинозвужувальні краплі в ніс, муколітики, антигістамінні препарати, при високій температурі — жарознижуючі засоби);
• кортикостероїдні препарати (місцево); 
• фізіотерапію;
• вітамінотерапію.

Високо ефективними в лікуванні ринофарингіту у дорослих є фізіотерапевтичні процедури, для дітей деякі з них також можна застосовувати: електрофорез, лазерну терапію, УФ-опромінення.

Профілактика

Уникнути зараження і розвитку ринофарингіту допоможе дотримання особистої гігієни та санітарно-епідеміологічних вимог щодо інфекційних захворювань.

Профілактика ринофарингіту включає:

• ретельне миття рук після перебування на вулиці;
• регулярне провітрювання приміщення;
• щоденне вологе прибирання з дезинфікуючими засобами;
• вживання продуктів і біологічно активних добавок, багатих на вітаміни та мікроелементи, що сприяють підвищенню імунітету;
• уникнення переохолодження;
• заняття спортом;
• регулярні прогулянки на свіжому повітрі;
• вакцинацію проти грипу.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.