Сфеноїдит: симптоми та лікування

Сфеноїдит — це запальний процес слизової оболонки носа, який виникає через інфікування і вражає клиноподібну пазуху. Патологія досить рідкісна у світі, оскільки становить приблизно 2–3 % всіх синуситів. Хоча через неспецифічні симптоми деякі випадки залишаються невиявленими.

При сфеноїдиті виникає пряма загроза для структур мозку та зорового апарату. Патологія може стати джерелом багатьох ускладнень, а неправильне лікування закінчитися трагічно для пацієнта. До того ж захворювання представляє серйозні труднощі при діагностиці. 

Класифікація сфеноїдиту

Клініцисти розрізняють два типи сфеноїдиту, пов'язані з його плином: 

• Гостра форма.
  Причиною є бактеріальні або вірусні збудники. Клінічна картина супроводжується потиличними болями, постійними носовими виділеннями та наявністю ускладненого носового дихання. Іноді підвищується температура тіла.
• Хронічний варіант.
  Відрізняється нестабільністю і частим поверненням симптомів, як наслідок хронічного вогнища інфекції. Пацієнт відчуває зорові проблеми, носові виділення мають гнійний характер, відзначається сильний біль в голові та лихоманка. 

Запалення клиноподібної пазухи можна також класифікувати по розташуванню:

• правостороння поразка;
• лівостороння поразка;
• двосторонній варіант.

До цих провокуючих чинників додаються основні причини сфеноїдиту у вигляді різних збудників.

Шляхи зараження

Клиноподібні пазухи розташовані на рівні очей. Це найглибші з усіх пазух і тому класифікуються як вторинні пазухи. Щоб дістатися до них, бактерії та віруси повинні прорватися через досить потужну барикаду носової порожнини, озброєну густим слизом, волосками та віями. На шляху патогенів встає також перепона з більш дрібних пазух, які беруть на себе атаку запальних агентів. Таким чином клиноподібні пазухи уражаються рідко.

Виникнення сфеноїдиту в медичній практиці найчастіше розглядається як ускладнення при грипі, скарлатині або ангіні. При відсутності провокуючих захворювань запальний процес малоймовірний. Тому отримати цю патологію можна тільки від людини в гострій фазі описаних захворювань: спочатку розвивається основне захворювання, а потім запалюються клиноподібні пазухи.

Патогенез сфеноїдиту

Клиноподібні пазухи являють собою парні повітряні камери, з'єднані з носовою порожниною. Вони відносно невеликі, іноді навіть розміром з горошину, і мають складну форму метелика. При сфеноїдиті різного перебігу патогенез досить специфічний. Мікроорганізми, які проникають в клиноподібні пазухи, порушують цілісність епітелію структури та провокують запалення. В результаті відбувається набухання слизової оболонки, і закривається вихід пазухи. Як наслідок — припиняється відтік секрету, і слиз накопичується в замкнутому просторі, виникають головні болі та інші ознаки сфеноїдиту. При відсутності повітря проявляється дія анаеробної інфекції, яка характеризується гнійними виділеннями. 

Забивання отворів можливе і без наявності запального механізму. Провокуючим фактором виступає сильний набряк носоглотки. У цьому випадку також формується сфеноїдит, симптоми якого проявляються на тлі відсутності кисню і викиду вуглекислого газу.

У гострих станах у пацієнтів підвищується температура до 38 °C. Захворювання не обов'язково має бути пов'язане з відчуттям закладеності носа, тим паче, що носові пазухи, які залишилися можуть бути здоровими та не порушеними виділеннями. Однак можливе виникнення риніту. Іншим симптомом сфеноїдиту, що періодично з'являється є почервоніння слизової оболонки носа та горла. В більш тяжких випадках відзначаються парез і параліч черепних нервів.

Біль в області клиноподібної пазухи зазвичай має безперервний характер: триває довго і не купірується знеболювальними. Водночас, як і з іншими пазухами, може погіршуватися при нахилах і бічних рухах голови.

Особливості перебігу захворювання при вагітності

При ознаках сфеноїдиту в будь-якому періоді вагітності виникає небезпека для здоров'я жінки та плоду. У першому триместрі ще не сформувалася плацента, яка захищає ембріон від патогенного впливу запального процесу. Відповідно вагітність може закінчитись викиднем, або дитина народиться із вродженими аномаліями. Тому, коли виникають перші симптоми сфеноїдиту, обов'язково варто звернутися до лікаря. 

Що стосується другого триместру, то тут небезпека для дитини менша. Закладеність носа не провокує гіпоксію плода. А ось поява захворювання в третьому триместрі вимагає негайної госпіталізації, щоб уникнути серйозних ускладнень. Після грамотно проведеної діагностики призначають медикаментозну терапію, яку необхідно узгодити з гінекологом, який веде вагітність. Результатом помилки в діагнозі або відсутності лікування можуть стати слабка пологова діяльність або проведення кесаревого розтину в екстреному порядку.

Особливості сфеноїдиту у дітей

При сфеноїдиті в дитячому віці необхідно звертати увагу на симптоми та прагнути до швидкої діагностики й проведення відповідного лікування. Будь-які затримки можуть мати серйозні наслідки для здоров'я дитини. На додаток до анамнезу, фізичного огляду та лабораторних досліджень при постановці діагнозу допомагає комп'ютерна томографія або МРТ голови. Лікування включає агресивну терапію антибіотиками або, в обґрунтованих випадках, хірургічне втручання.

Часті рецидиви інфекцій верхніх дихальних шляхів у дітей з лихоманкою, нежитю, особливо в осінньо-зимовий період, свідчать про необхідність відвідати дитячого отоларинголога. Іноді остаточний діагноз ставиться при наявності ускладнень сфеноїдиту — зазвичай офтальмологічних та неврологічних.

Консервативне лікування зазвичай ефективне і, безумовно, є найкращим для дитини, якщо його розпочато на ранній стадії захворювання і проводиться належним чином.

Ускладнення

Запалення клиноподібної пазухи, яке починається, викликає значні діагностичні та терапевтичні труднощі. Окрім цього, захворювання пов'язане з високим ризиком серйозних ускладнень, які зачіпають тканину мозку та зоровий апарат. Важливо знати, що в безпосередній близькості від клиноподібної пазухи знаходиться до 13 важливих неврологічних і судинних структур, таких як спинний мозок, зорові та черепні нерви та ін.

Сфеноїдит, ускладнення якого в окремих випадках поширюється на сусідні органи, викликає проблеми із зором, мозковими оболонками або самим мозком. Також можливе подальше поширення інфекції на вуха. Вторинний середній отит особливо часто зустрічається у дітей.

Щоб не пропустити серйозні наслідки захворювання, необхідно пройти консультацію у невропатолога та офтальмолога. 

Лікування сфеноїдиту

Лікування клиноподібної пазухи вимагає серйозних консервативних заходів, а в обґрунтованих випадках необхідно вдаватися до хірургічних методів. Найчастіше при лікуванні сфеноїдиту призначаються антибіотики. Зважаючи на характер захворювання їх необхідно вводити внутрішньовенно. На жаль, рівень антибіотиків, який може бути досягнутий шляхом введення ліків в клиноподібну пазуху, завжди нижче, ніж в решті частини тіла. Проте при підозрі на бактеріальну інфекцію лікування антибіотиками є початковим вибором. Додатково необхідно застосовувати пробіотики для нейтралізації негативного впливу антибіотиків. 

Другою складовою медикаментозної терапії є знеболювальні, жарознижувальні та судинозвужувальні препарати. Крім того, спреї для носа, що містять кортизон, діють локально проти запалення.

Добре зарекомендували себе фізіотерапевтичні методи в лікуванні сфеноїдиту. До них відносять застосування УВЧ-терапії та озокериту для мінімізації запального процесу. Максимальна ефективність в лікуванні досягається комплексним підходом.

Операції при сфеноїдиті

У разі марних спроб лікування наступним кроком в концепції терапії є операція при сфеноїдиті.Зазвичай це робиться ендоскопічно через ніс (трансназальний доступ), тому немає потреби у великих розрізах. В ході операції видаляються гній і надлишкова секреція, промивається клиноподібна пазуха разом з іншими підрядними пазухами носа та усуваються анатомічні перешкоди, які можуть сприяти запаленню. 

При хронічному сфеноїдиті рекомендується почати хірургічне втручання з катетера для синуса JAMIC. Це мікроендоскопічний варіант розтину клиноподібної пазухи. У випадках, коли захворювання супроводжується хронічним синуситом, хірургічний доступ до клиноподібної пазухи здійснюється через гайморову пазуху. При сфеноїдиті операція дозволить відкрити пазухи через медіальну стінку в задньому верхньому відділі. Потім ця стінка руйнується і патологічний вміст видаляється з пазухи. Операція завершується введенням тампона з йодом, який виводиться в порожнину носа через верхню пазуху. Якщо мікроендоскопічний доступ неможливий і показано обмежене хірургічне втручання, виконується ендоназальний розтин клиноподібної пазухи.

Останнім часом все більше популярності в даній області набирає лазерна ЛОР-хірургія.

Контроль вилікуваності

Завжди залишається небезпека переходу гострого запалення в хронічну форму сфеноїдиту. Щоб уникнути цієї проблеми, необхідно не тільки виконувати призначення лікаря, а й проходити інструментальну діагностику в терміни, встановлені фахівцем. Періодичне відвідування кабінету отоларинголога, дозволить уникнути серйозних ускладнень. Що стосується реабілітації після оперативного втручання, то необхідно відвідувати хірурга та проводити подальшу діагностику за графіком призначеного лікарем.

Спосіб сякання також грає важливу роль, особливо для носових пазух. Важливо не тиснути одночасно на обидві ніздрі та докладати великі зусилля, оскільки це може призвести до порушення відтоку секрету. Злегка висякатися з невеликим тиском є найкращим методом. Чхання не слід придушувати.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Medscape