Мікроінсульт: симптоми, лікування

Транзиторна ішемічна атака (ТІА) або мікроінсульт – це гостре минуще ішемічне порушення кровообігу головного мозку, епізод неврологічних відхилень, спровокованих ішемією ділянки головного або спинного мозку, а також сітківки ока без переходу в стан гострого інсульту. Тривалість симптомів зазвичай менше 1 години (іноді симптоми можуть тривати до 24 годин). На відміну від інсульту, при мікроінсульті клінічна картина не супроводжується розвитком інфаркту мозкових тканин (незворотного пошкодження області мозку ішемічного характеру), в іншому випадку діагностують інсульт.

По тяжкості мікроінсульт буває:

• легким (тривалість нападу не більше 10 хвилин);
• середньої тяжкості (до декількох годин, але не більше доби, відсутня органічна симптоматика після нормалізації функції);
• важким (може тривати годинами, після нормалізації функції мозку залишаються легкі органічні порушення).

Етіологія захворювання

Найбільш часті причини мікроінсульту:

• кардіогенна емболія (джерела високого і помірного ризику мозкових судин);
• атеросклероз сонної або хребетної артерії й великих відгалужень цих артерій (артеріо-артеріальна емболія, симптомний каротидний стеноз і зниження більш, ніж в 2 рази просвіту артерії, який призводить до розвитку недостатнього руху крові по судинах);
• коагулопатії;
• ангіопатії;
• патології розвитку сонної або хребетної артерії (перегин, подвоєння, гіпо- і аплазія церебральних артерій), сегментарні звуження просвіту аорти;
• екстравазальна компресія хребетних артерій при патологічних змінах шийних хребців;
• розшарування стінок сонної або хребетної артерії;
• вживання речовин, що збільшують вироблення норадреналіну (наприклад, кокаїну).

Патогенез мікроінсульту

Ключовим фактором розвитку ТІА є локальна ішемія мозку (місцева недостатність кровопостачання мозкової тканини), яка розвивається при зниженні пропускної здатності церебральних судин нижче 18-22 мл на 100 г/ хв (нормою є 50-60 мл на 100 г/ хв), що є функціональним порогом ішемії.

Прогресуюче падіння кровотоку в проблемній зоні артерії та розвиток ішемії у відповідних ураженим артеріям зонах мозкової тканини є причиною розвитку зворотних вогнищевих ознак. При нормалізації кровопостачання ураженої зони спостерігається відновлення функціональності тканин і завершення нападу мікроінсульту. Якщо ж кровопостачання все далі знижується аж до обсягу 8-10 мл на 100 г/ хв розвивається інфаркт мозку.

Крім цього, патологія може розвиватися за кількома механізмами, які залежать від етіології.

Більшість випадків мікроінсульту розвиваються за атеротромболічним механізмом, при якому відбувається утворення тромбу в області атеросклеротичної бляшки, що є причиною звуження просвіту артерії.

Рідше патологія розвивається за принципом кардіоемболії. Це процес, при якому відбувається закид матеріалу з структур серця в церебральні судини.

При емболічній формі відбувається відрив тромбу з наступним закидом емболічного матеріалу в церебральні артерії.

Гемодинамічні форми мікроінсульту розвиваються внаслідок різкого падіння артеріального тиску при симптомних стенозах понад 50% просвіту великих церебральних артерій, що призводить до різкого зниження кровопостачання мозку.

Клінічна картина

Симптоми мікроінсульту залежать від локалізації патологічного процесу.

Ознаки мікроінсульту при каротидних формах:

• раптові сліпота або амбліопія на стороні ураженої судини (зазвичай, проходить через кілька хвилин);
• оптико-пірамідний синдром (сліпота або амбліопія супроводжуються слабкістю та онімінням в протилежних кінцівках);
• брахіофаціальний парез (оніміння мускулатури в нижній частині обличчя на одній стороні з онімінням кінцівок на протилежній);
• при стенозуючому процесі в лівій внутрішній сонній артерії у правшів спостерігається короткочасне порушення мови (коркова дисфазія);
• значно рідше з'являються короткочасні судоми в кінцівках, протилежних стороні патологічного процесу.

При вертебробазилярній формі спостерігаються:

• системне запаморочення, яке може посилюватися при зміні положення тіла, що супроводжується блювотою, нудотою, підвищеною пітливістю;
• роздвоєння предметів, що потрапляють в поле зору;
• розлад мовлення, процесу ковтання, зниження гучності голосу;
• поява перед очима точок, мушок та інших зорових дефектів;
• транзиторна амнезія;
• мимовільні рухи очима;
• мозочкова атаксія.

Іноді, обидві патології супроводжуються дроп-атаками, ізольованим запамороченням, короткочасною втратою свідомості, падінням, минущим потемнінням в очах.

Особливості перебігу хвороби при вагітності

Ризик патології мозкового кровопостачання і розвитку мікроінсульту у жінок в період гестації, навіть при вагітності, що нормально протікає, підвищується приблизно в 13 разів. Особливо високий ризик появи симптомів мікроінсульту відзначається з кінця 2-го триместру вагітності та триває аж до закінчення післяпологового періоду.

Більшість випадків порушення кровопостачання мозку пов'язані з еклампсією і прееклампсією, хоча за деякими дослідженнями, причиною таких проблем стає прийом деяких психотропних препаратів (зокрема, наркотичних).

У зв'язку з підвищеним ризиком патології, жінка в період вагітності повинна контролювати свій артеріальний тиск, прислухатися до змін самопочуття, відзначати перші симптоми мікроінсульту й своєчасно звертатися в поліклініку.

Особливості захворювання у дітей

Тривалий час інсульт і мікроінсульт вважалися захворюваннями людей похилого віку. Але існує окрема форма, яка називається дитячим інсультом. Вона може бути діагностована у дітей з моменту народження до 18 років. Якщо у дорослих причинами патології є проблеми зі станом судин, то у дітей основні причини появи захворювання пов'язані з іншими захворюваннями і станами.

Симптоми мікроінсульту у дитини можуть з'явитися на тлі будь-якого інфекційного захворювання (близько 40% від усіх випадків дитячого інсульту). Через розмноження патогена в організмі та запалення судин розвивається порушення кровопостачання головного мозку в дитячому віці. Також, в перші роки життя ризик інсульту і мікроінсульту у дитини безпосередньо залежить від тяжкості перебігу вагітності у матері. Факторами ризику є відсутність у дитини режиму відпочинку й активності, повноцінного харчування.

Ускладнення

Мікроінсульт повторюється ще раз приблизно у 30% людей. У 10% пацієнтів протягом 3 місяців після ТІА розвивається інсульт. У деяких випадках інсульт розвивається протягом 2 діб після ішемічної атаки.

Кожен епізод мікроінсульту заподіює відчутну шкоду здоров'ю людини. Навіть, якщо ознаки мікроінсульту проходять самостійно, без спеціальної терапії, це є свідченням того, що нервові клітини відмирають внаслідок гострого дефіциту кисню.

Крім зазначених вище станів, наслідки мікроінсульту такі:

• погіршення пам'яті;
• розвиток ознак слабоумства;
• зміна характеру;
• "мовчачий інсульт" (симптоматика відсутня, але порушення кровопостачання залишається, завдаючи шкоди нервовим клітинам).

Перша допомога

Перша допомога при мікроінсульті передбачає швидке реагування. При найменшій підозрі на це захворювання слід негайно викликати бригаду швидкої допомоги. Навіть, якщо ознаки захворювання відступили і потерпілий впевнений, що відчуває себе добре, не варто ігнорувати епізод, що стався, – найближчим часом може статися повторення нападу у більш важкій формі.

До прибуття медиків слід полегшити стан хворого:

• перевернути потерпілого на бік;
• забезпечити приплив свіжого повітря;
• не турбувати без потреби.

Давати будь-які препарати не варто. Це може погіршити стан хворого. Якщо хворий страждає хронічними захворюваннями і приймає препарати на постійній основі – про це необхідно попередити лікарів перед госпіталізацією.

Діагностика

Діагностику мікроінсульту проводить невролог. Діагноз ставиться ретроспективно, оскільки симптоматика часто згасає до огляду лікаря. Цю патологію слід запідозрити при раптовому розвитку у пацієнта типової неврологічної картини тривалістю менше 1 години (але існують випадки тривалістю до доби) з подальшим повним відновленням після епізоду.

Завданнями діагностичних заходів є: виключення інфаркту мозку, інших захворювань, схожих за симптомами з мікроінсультом, встановлення етіології ТІА.

Лікування

Лікування мікроінсульту, в першу чергу, вимагає прийому препаратів, здатних нормалізувати артеріальний тиск. Терапія при мікроінсульті повинна бути розумною, зі строго вивіреним дозуванням і постійним контролем АТ хворого. Найпоширенішими препаратами для терапії мікроінсульту є дибазол, папаверин, магнезія з фізіологічним розчином і фуросемід.

Для поліпшення серцевої діяльності хворому рекомендований прийом кордіаміну, дигоксину та ін.

Для нормалізації мозкового кровопостачання рекомендований прийом цитиколіну, цинаризину і т.д.

Загалом, терапія захворювання передбачає тривалий курс: завдання лікаря не тільки зняти спазм і звуження судин, а й повною мірою відновити кровообіг.

Контроль вилікуваності

Лікування мікроінсульту може вважатися успішним при повному усуненні симптоматики, нормалізації кровопостачання головного мозку і підбору оптимального курсу препаратів для стабілізації і контролю артеріального тиску.

Профілактика

Профілактика мікроінсульту включає:

• контроль артеріального тиску (при регулярних скачках потрібно обстежитися у кардіолога, щоб отримати рекомендації з контролю і нормалізації тиску);
• контроль рівня холестерину;
• нормовані фізичні навантаження (рекомендовано більше ходити пішки, бігати, плавати);
• контроль маси тіла;
• відмова від куріння, зловживання алкоголю, вживання наркотиків;
• нормалізування режиму сну;
• зниження стресової напруги;
• дотримання рекомендацій лікарів;
• відмова від самолікування будь-яких патологій.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Medscape
• Mayo Clinic