Глистяні інвазії (глисти): симптоми та лікування

Глистяні інвазії — це група паразитарних захворювань, які викликаються круглими та плоскими (рідше кільчастими) хробаками, протікають хронічно і мають системний вплив на організм.

При зараженні глистами у людини розвивається хронічний токсикоз, виснаження організму і знижується імунітет. Саме тому проблема глистових інвазій актуальна не тільки для інфекціоністів, але й для педіатрів, терапевтів, гастроентерологів, алергологів, хірургів та інших профільних фахівців.

У медичній літературі можна зустріти ще одну назву цієї патології — «гельмінтоз». Для позначення конкретної інвазії застосовуються також окремі терміни: «аскаридоз», «ентеробіоз», «опісторхоз», «теніїдоз» та ін. До найчастіших гельмінтозів відносять аскаридоз, ентеробіоз, трихоцефальоз, анкілостомоз і токсокароз.

Класифікація глистових інвазій

Гельмінтози класифікують в залежності від біологічного виду паразитичних черв'яків, шляхів зараження, місця проживання в організмі людини, способу існування у зовнішньому середовищі.

Залежно від біологічних характеристик виділяють:

• нематодози (ентеробіоз, аскаридоз, трихоцефальоз, некатороз, анкілостомідозі) - виникають через круглих хробаків;
• цестодози (ехінококоз, теніоз, тениаринхоз, цистицеркоз, гименолепидоз) - провокуються плоскими стрічковими хробаками;
• трематодози (фасциолез, клонорхозу, опісторхоз, шистосомоз) - викликаються плоскими черв'яками з класу ссальників.

Залежно від місця локалізації гельмінти бувають:

• кишкові - паразитують в кишечнику;
• позакишкові - мешкають в печінці та жовчовивідних шляхах, судинах, підшкірній клітковині, головному мозку, сечовивідних шляхах, легенях, м'язах, кістках, серці та інших органах і тканинах.

Кишкові гельмінтози більш поширені.

Залежно від способу існування глисти поділяють на:

• просвітні - мешкають в порожнині органу;
• тканинних - живуть в підшкірно-жировій клітковині та інших тканинах.

Залежно від шляхів зараження та особливостей розвитку глистів ці паразитарні захворювання поділяють на:

• Геогельмінтози.
  У більшості виникають через круглих хробаків, наприклад: аскарид, анкілостом або некатор, кишкових вугриків тощо. Розвиток яєць і личинок відбувається в грунті при певних зовнішніх умовах. Інвазія з'являється при недотриманні правил особистої гігієни, прийомі в їжу зараженої води, фруктів, овочів та інших контактах із зараженим фекаліями грунтом.

• Біогельмінтози.
  Спричиняються стрічковими хробаками, ссальниками та деякими круглими гельмінтами. До цих інвазій відносять опісторхоз, дирофіляріоз, теніоз, трихінельоз, ехінококоз, фасціольоз та інші види глистових уражень. Для зараження людини черв'як повинен пройти розвиток в тілі одного або декількох проміжних господарів (наприклад, в рибі, молюсках, комах та ін.). Зараження відбувається під час пиття сирої води або вживання м'яса та риби, що пройшли неправильну термічну обробку.

• Контагіозні.
  Зараження цими паразитами відбувається при контакті хворої та здорової людини, через загальні предмети: посуд, білизну тощо, або шляхом самозараження через недотримання правил особистої гігієни. До цих гельмінтозів відносять ентеробіоз, цистицеркоз, стронгілоїдоз, гіменолепідоз.

Людина може інфікуватися одним видом хробаків-паразитів - моноінвазія, або відразу декількома - поліінвазія.

Рідше глистяні інвазії провокуються кільчастими глистами Annelida і скребня Acanthocephala.

Життєвий цикл розвитку черв'яків охоплює стадії яйця, личинки та статевозрілої особи.

Шляхи зараження глистною інвазією

Зараження гельмінтозами відбувається двома шляхами:

• перорально — паразити потрапляють в організм при ковтанні з водою та їжею або через недотримання правил гігієни;
• перкутанно — личинкові стадії черв'яків потрапляють в організм через шкіру.

Найчастіше зараження відбувається пероральним шляхом через недотримання правил гігієни, неправильну термічну обробку м'яса та риби, вживання забруднених продуктів і води. Джерелом поширення яєць або личинок черв'яків стає хвора людина або заражена домашня чи дика тварина.

Патогенез глистових інвазій

Після інфікування паразити вражають ті чи інші тканини організму. Вони починають продукувати токсини, які викликають токсико-алергічну реакцію, провокують запальні реакції та ушкоджують тканини механічним шляхом.

Присутність глистів призводить до таких наслідків:

• знижується апетит;
• погіршується всмоктування поживних речовин в кишечнику;
• затримується ріст і розвиток організму, що призводить до анемії, мікрокрововтрат та порушень біохімічних процесів.

В результаті глистяні інвазії спричиняють погіршення у перебігу супутніх патологій, пригнічують імунну й нервову систему, негативно позначаються на стані мікрофлори кишечника та працездатності. Деякі види паразитів підвищують ймовірність розвитку злоякісних пухлин.

Присутність гельмінтів погіршує результати вакцинації й ревакцинації.

Прогноз інвазії визначається видом збудника, інтенсивністю поразки і органом-мішенню. Особливо небезпечні наслідки глистових поразок очей, серця і центральної нервової системи.

Імунітет після самовільного усунення глистів або лікування не зберігається, і інвазія може розвиватися повторно.

Клінічні прояви глистових інвазій

Ознаки глистів варіабельні та залежать від багатьох факторів: вид паразита, ступеня зараження, характеру загальної імунної реакції організму у відповідь на інвазію. У перебігу гельмінтозів виділяють ранню (або гостру) і хронічну фази. Гостра стадія триває з моменту зараження і займає від 2–3 тижнів до 2 (іноді 4) місяців. Хронічна фаза – кілька років.

Основні симптоми глистів пов'язані з механічним пошкодженням органів і тканин, токсико-алергічної реакцією, зниженням імунітету, вітамінним і аліментарним дефіцитом.

Токсична дія на нервову систему призводить до появи таких симптомів глистів як підвищена стомлюваність, порушення сну, надмірна дратівливість або апатія. Також у людини може порушуватися апетит.

Залежно від місця локалізації паразитів з'являються ознаки різних синдромів:

• абдомінального — біль в животі, різні порушення травлення;
• легеневого — сухий кашель, задишка, спазм бронхів, летючі інфільтрати в легенях;
• гепатоліенального — збільшення розмірів печінки та селезінки.

У важких випадках можуть розвиватися лімфаденопатії, ангіна, мігруючі пневмонії (при масивних ураженнях), плевропневмонії, міокардит, гепатит, тромбози судин мозку, менінгоенцефаліт.

Характерна, і часом єдина, ознака присутності глистів в організмі виявляється при проведенні загального аналізу крові. Через присутність паразитів і їх токсинів підвищується рівень еозинофілів. Саме за цим показником терапевт або педіатр можуть запідозрити розвиток інвазії. При масивних ураженнях спостерігається лейкоцитоз.

Відсутність специфічного лікування призводить до розвитку хронічної стадії.

Хронічна фаза

На цій стадії розвитку інвазії переважають органоспецифічні симптоми, які визначаються механічними пошкодженнями тканин або органів.

При кишкових гельмінтах на перший план виходять болі в животі та порушення травлення. Тривале погіршення всмоктування в кишківнику призводить до появи симптомів глистів, які викликаються гіповітамінозами й недостатністю поживних речовин. В результаті людина постійно худне, у неї розвивається залізодефіцитна анемія. Масивні ураження глистами можуть призводити до геморагічного коліту, випадання прямої кишки або кишкової непрохідності.

Якщо глистяні інвазії вражають гепатобіліарну систему, то у людини може розвиватися холецистит, холангіт, механічна жовтяниця і панкреатит. У цих випадках болі більшою мірою з'являються у верхніх відділах живота, в правому підребер'ї. Іноді стан обтяжується жовчними коліками.

Міграція гостриків у дівчаток і жінок в статеві органи може спровокувати розвиток вагінітів, ендометритів і сальпінгітів. Хворі з ентеробіозом часто скаржаться на свербіж в області анального отвору, який особливо часто виникає в нічний час, коли виповзав з прямої кишки самка відкладає яйця.

При хронічному стронгілоїдозі виникають виразки шлунка й дванадцятипалої кишки. Трихінельоз може призводити до ураження:

• органів дихання: бронхітів та бронхопневмонії;
• серця і судин: міокардитів, серцевої недостатності;
• нервової системи: менінгоенцефаліту, енцефаломієліту.

Ехінококоз здатний провокувати появу кіст легень і печінки, які можуть нагноюватися і викликати гнійний плеврит або перитоніт. Під час філяріозу закупорювання лімфатичних судин може викликати лімфангіт, лімфедему ніг з набряком молочних залоз і геніталій. Хронічний перебіг анкілостомозів частіше за інших інвазій призводить до залізодефіцитної анемії.

При глистових інвазіях, які супроводжуються репродукцією личинок, часто зберігаються прояви алергічного характеру. Особливо важкі алергічні прояви спостерігаються під час однокамерного ехінококозу. При розриві сформованих цим паразитом кіст іноді розвивається анафілактичний шок.

Особливо важко протікають такі гельмінтози як токсокароз, ларвальний парагонімоз, однокамерний ехінококоз, альвеококкоз і цистицеркоз. Вони нерідко супроводжуються множинними ураженнями легенів, очей, головного мозку нирок, серця та інших органів. Також важкий перебіг відзначається під час таких тропічних інвазіях як філяріози та шистосомози.

Якщо перебіг хронічного гельмінтозу триває довго, деякі глисти можуть самоусуватися через природну загибель або вигнання. Їх присутність в організмі завжди призводить до залишкових явищ, які у важких випадках стають причиною інвалідизації хворого.

Під час аскаридозу личинки глистів можуть проникати через плацентарний бар'єр до плоду та провокувати ушкодження його головного мозку й органів дихання. Після народження такі діти часто страждають від алергічних проявів і бронхо-легеневих захворювань.

Присутні у матері глисти можуть негативно позначатися на стані дитини, навіть після його народження. Вони виділяють токсини, які потрапляють в грудне молоко і чинять негативний вплив на організм малюка.

Під час вагітності істотно ускладнюється й лікування гельмінтозу, оскільки всі антипаразитарні препарати вкрай токсичні. Особливо небезпечно їх застосовувати на ранніх строках, коли високий ризик викидня. Доцільність та порядок призначення антигельмінтних засобів завжди визначається тільки лікарем.

Особливості глистових інвазій у дітей

Глистяні інвазії — часта проблема в дитячому віці. Особливо високий ризик зараження у дітей молодшого віку, які досліджують світ оральним шляхом. Часто хвороба виникає через те, що люди не дотримуються правил особистої гігієни. Найбільш часто діти заражаються аскаридами, гостриками та лямбліями.

У дитячому віці гельмінти мають більш агресивну дію. Нестача мікроелементів, вітамінів, поживних речовин, а також присутність токсичних продуктів вагомо пригнічують імунітет, підвищують ймовірність алергічних реакцій, порушують фізичний і психічний розвиток. Під час лікування інвазій у дітей антигельмінтні препарати обов'язково призначаються з урахуванням віку пацієнта.

Особливо часто ускладнення розвиваються при відсутності лікування.

Діагностика глистової інвазії

Щоб виявити гельмінтоз, потрібно звернутися до інфекціоніста. Ідентифікація збудника інвазії проводиться за допомогою лабораторних аналізів.

Щоб виявити паразитів, лікар може призначити різні аналізи на глисти:

• зішкріб на ентеробіоз;
• аналіз калу на яйця глистів;
• серологічні аналізи: ІФА, РСК, РІФ, РНГА;
• гістологічну копрологію;
• гельмінтоларвоскопію.

Вид і час проведення аналізів визначається лікарем, який враховує особливості клінічного випадку.

План діагностики складається індивідуально. Якщо потрібно, для консультації залучаються гастроентерологи, кардіологи, нефрологи та інші профільні фахівці.

Лікування глистової інвазії

Результати досліджень допомагають лікареві дізнатися, як позбавитися від глистів. Для лікування використовується етіотропна терапія — антигельмінтні препарати. Вони призначаються з урахуванням виду гельмінта, віку і загального стану здоров'я хворого. Також пацієнтові рекомендується симптоматичне лікування.

Для етіотропного лікування гельмінтозу можуть застосовуватися різні препарати:

• протинематодні;
• протитрематодозні;
• протицестодозні;
• широкого протипаразитарного спектра.

Іноді проведення хірургічної операції — основний спосіб лікування. Під час ехінококозу проводиться видалення кісти або абсцесу печінки чи легені. Також операції виконуються під час альвеококкозу, цистицеркозу та інших небезпечних інвазіях. Їх обсяг залежить від клінічного випадку. Хірургічне втручання може призначатися додатково під час лікування перитоніту, гнійного плевриту, непрохідності кишечника, гострого апендициту та інших ускладнень.

Контроль вилікування

Ефективність дегельмінтизації визначається за результатами повторних паразитологічних досліджень. Порядок їх проведення визначається лікарем в залежності від виду інвазії.

Профілактика глистів

Розвиток гельмінтозів легше попередити, ніж лікувати. Для профілактики глистів кожна людина повинна дотримуватися простих правил:

• мити руки після приходу з вулиці та контакту з домашніми тваринами;
• регулярно проводити профілактичну дегельмінтизацію домашніх тварин;
• приймати в їжу м'ясо і рибу тільки після достатньої термічної обробки;
• не купувати продукти на стихійних ринках;
• використовувати воду тільки з перевірених джерел;
• ретельно мити овочі, фрукти, ягоди та зелень;
• використовувати для приготування різні обробні дошки для сирих та готових продуктів, особливо для м'яса і риби;
• запобігати появі мух та інших комах в приміщеннях;
• бездомних тварин в розташованих недалеко від пасовищ водоймах;
• регулярно проходити профілактичні обстеження.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.