Синдром сухого ока: симптоми та лікування

Під час роботи за комп'ютером регулярно відчуваєте різь в очах, помічаєте почервоніння та інші негативні симптоми? У жодному разі не варто ставитися до цього за принципом «може якось минеться», адже йдеться про реальне захворювання. Синдром сухого ока — це офтальмологічна патологія, що проявляється запаленням рогівки та кон'юнктиви. Виникає через їхню сухість внаслідок швидкого випаровування або зниженого вироблення сліз.

Детально вивчити всі проблеми зорової системи ви можете в Києві у клініці МЕДІКОМ. Найкращі офтальмологи проведуть високоточну діагностику та підберуть оптимальний варіант лікування наявних захворювань, зокрема синдрому сухого ока.

Класифікація синдрому сухого ока

Дане захворювання часто виявляється поміж людей, у яких робота пов'язана з великими навантаженнями на зір та його тривалою зосередженістю. Раніше проблема частіше виявлялася у дорослих людей (особливо в жінок після настання менопаузи), але в останні роки хвороба суттєво «помолодшала» внаслідок стрімкого розвитку комп'ютерних технологій. Синдром сухого ока супроводжується неприємними відчуттями, спричиняє погіршення зору та інші небезпечні ускладнення.

У медичній літературі зустрічаються й інші назви цієї патології: «ксерофтальмія», «сухий кератокон'юнктивіт».

Офтальмологи виділяють дві форми ксерофтальмії:

• Поверхнева (або епітеліальна).
  Спричинена сухістю, зачіпає лише кон'юнктиву й не поширюється на рогівку.
• Глибинна (або паренхіматозна).
  Поширюється й на тканини рогівки, при затяжному процесі виникають розростання сполучної тканини з клітин кон'юнктиви.

Синдром може проявлятись різними клінічними формами:

• сухий кератокон'юнктивіт;
• нитчастий кератит;
• рецидивні мікро- та макроерозії кон'юнктиви та рогівки.

Перебіг захворювання за ступенем тяжкості може бути легким, середнім, тяжким та особливо тяжким.

Етіологія синдрому сухого ока

Причини синдрому сухого ока пов'язані з різними супутніми захворюваннями чи зовнішніми факторами.

Сухість ока спричиняють різні патології та стани:

• внутрішні синдроми та захворювання, які призводять до зниження сльозопродукції: ендокринна офтальмопатія при аутоімунному ураженні щитоподібної залози, синдром Шегрена, захворювання нирок, злоякісна лімфома, синдром Фелті, деякі інфекції, пухирчатка, загальне знесилення організму, гормональні зміни під час клімаксу, вагітності та лактації;
• патології органів зору: хронічний кон'юнктивіт, лагофтальм, дисфункція слізних залоз, рубці на кон'юнктиві та рогівці, нейропаралітичний кератит;
• хірургічні операції, що призводять до дестабілізації слізної плівки: фотоабляція рогівки, пластика кон'юнктиви, кератопластика, радіальна та передня кератотомія, корекція птозу;
• алергічні реакції в області очей та повік;
• гіповітамінози, особливо дефіцит ретинолу та інших жиророзчинних вітамінів.

Причинами синдрому сухого ока можуть бути й різні зовнішні фактори:

• надмірно сухе та гаряче повітря у разі використання кондиціонерів, тепловентиляторів та нагрівальних приладів;
• сильний вітер;
• вплив диму та випарів агресивних хімічних речовин;
• застосування підводок для макіяжу очей, що закупорюють слізні залози;
• інтенсивне та тривале навантаження на зір під час роботи з комп'ютером та іншими технологіями;
• тривалий перегляд телевізора;
• неправильний підбір та недотримання правил носіння контактних лінз; екологічне неблагополуччя;
• робота на шкідливих виробництвах;
• тривалий або неправильний прийом деяких препаратів: оральних контрацептивів, гіпотензивних, антигістамінних або офтальмологічних засобів з анестетиками, холінолітиками та бета-блокаторами;
• зменшення миготливих рухів функціонального характеру.

Ймовірність розвитку ксерофтальмії збільшується після 40 років (при зниженні рівня андрогенів), серед жінок (особливо після настання менопаузи) та в осіб із генетичною схильністю.

Патогенез синдрому сухого ока

Існує кілька механізмів пересушування поверхні кон'юнктиви та рогівки.

У першому випадку слізна залоза виробляє недостатній об'єм слізної рідини. Цей варіант частіше спостерігається серед осіб старшої вікової категорії та людей, які страждають від артриту. Малий об'єм сліз призводить до їхнього швидкого висихання, появи тертя, що травмує поверхню ока, та розвитку запального процесу.

У другому випадку — порушується структура слізної плівки. У нормі сльоза складається з трьох шарів:

• Внутрішній (або муциновий).
  Має слизову оболонку, стикається з рогівкою й оберігає її від тертя.
• Середній (або водний).
  Його 98 % є водою, 2 % — солями та білками, він омиває око від сторонніх частинок, збагачує поживними речовинами та киснем.
• Зовнішній (або ліпідний).
  Є жировою плівкою, яка запобігає швидкому випаровуванню води та забезпечує гладке ковзання повіки по рогівці.

При недостатньому виробленні одного зі складників слізної плівки порушуються її функції. Вона дуже швидко випаровується та недостатньо зволожує очі. У результаті створюються сприятливі умови для тертя повіки поверхнею очного яблука чи проникнення патогенної мікрофлори.

У третьому випадку сухість ока спричиняється комбінацією двох попередніх механізмів. Надмірно швидке випаровування сліз може спричинятися також агресивними зовнішніми факторами: димом, сильним вітром, гарячим і сухим повітрям тощо.

Якщо не надати правильного лікування синдрому сухого ока, погіршується якість зору, а на кон'юнктиві та рогівці можуть формуватися виразки та ерозії. У тяжких випадках відбувається перфорація рогівки.

Тяжкість перебігу синдрому визначається такими симптомами сухого ока:

• Легкий ступінь.
  Слізна рідина виробляється в підвищеному обсязі, по задньому краю нижньої повіки товщина слізної плівки збільшується.
• Середньотяжкий ступінь.
  Слізної рідини менше норми, слізна плівка стоншується по задньому краю нижньої повіки, при змиканні повік ущемляється сполучна тканина.
• Важкий ступінь.
  На роговій оболонці з'являються нитчасті епітеліальні розростання (нитчастий кератит), на рогівці виникають ерозії (вони зберігаються до 3–5 діб або погано гояться), розвивається запалення в роговій оболонці та сполучній тканині, при закриванні повік ущемляється сполучна тканина, є почервоніння, болі та помутніння.
• Особливо тяжкий ступінь.
  Неможливість змикання повік, патологічні порушення в епітеліальному шарі рогівки, зроговування сполучної тканини, запалення країв повік, розрив рогової оболонки.

У разі відсутності лікування прояви сухого ока прогресують і порушення можуть стати незворотними.

Особливості перебігу синдрому сухого ока під час вагітності

У періоди гестації та лактації змінюється гормональний фон. Ці трансформації можуть призводити до зменшення вироблення слізної рідини та зміни її складу (у бік скорочення рівня ліпідів). У цей час жінка може вперше зіткнутися з розвитком синдрому сухого ока.

Самостійно цей стан не є небезпечним для вагітності та плоду, але він погіршує самопочуття та негативно позначається на психоемоційному стані майбутньої матері. Виправити ситуацію допоможуть компреси для очей (наприклад, з відвару ромашки) та зволожуючі краплі очей. Але перш ніж використовувати якісь ліки, потрібно порадитися з лікарем. Особливо уважно варто поставитися до вибору препарату при застосуванні контактних лінз, оскільки не всі краплі можна закапувати під час носіння. Після пологів та припинення лактації синдром сухого ока самоусувається та не потребує спеціального лікування.

Іноді сухість очей під час вагітності може спричинити інші фактори. У таких випадках жінці варто звернутися до офтальмолога для лікування основного захворювання, наприклад: хронічного кон'юнктивіту, інфекції тощо. У разі необхідності лікар призначить консультацію іншого профільного фахівця.

Лікування під час вагітності може призначатися лише лікарем, який враховує термін гестації та інші можливі протипоказання.

Особливості синдрому сухого ока у дітей

Серед дітей та підлітків цей синдром зустрічається рідше. Але нерідко виявляється у дітей, які носять контактні лінзи, проводять багато часу за комп'ютером, страждають від глаукоми, цукрового діабету, хронічного увеїту, низки вроджених патологій слізних залоз та повік. Причини розвитку та перебігу ксерофтальмії у цієї вікової категорії та дорослих схожі, хоча мають і низку відмінностей. Діти рідше скаржаться на неприємні відчуття, а ознаки сухості у них виражені слабше.

Щоби виявити синдром у дітей, які мають схильність до розвитку, необхідно провести профілактичні обстеження. Діагностика цієї патології трохи ускладнюється ще й тим, що маленькі діти неспокійніші в поведінці і вимагають більшої уваги від фахівця, що проводить дослідження. Під час призначення лікування лікар обов'язково враховує вік дітей. Зазвичай рекомендуються препарати штучної сльози та протизапальні засоби. У разі необхідності призначаються антибіотики та вітамінні препарати.

Перші два методи ефективніші, малоінвазивні й не спричиняють незворотних наслідків.

При довготривалих виразках проводиться кератопластика. У випадках широкої очної щілини, неповного змикання повік та рідкого моргання рекомендується латеральна тарзорафія. Для усунення перфорацій рогівки можуть застосовуватись різні методики:

• десцеметоцеле ціанакрилатним клeєм;
• закриття рогівковим або рогівково-склеральним клаптем зони можливої або явної перфорації тощо.

Серед інноваційних методик можуть проводитися такі втручання, як зондування слізних залоз, імплантація дакріорезервуарів із виведенням системи трубок у кон'юктивальну порожнину, трансплантація слинних залоз трубок у кон'юктивальну порожнину.

Самопоміч при синдромі сухого ока

Для полегшення симптомів при синдромі сухого ока можуть допомогти прості заходи:

• використання зволожувача повітря;
• зменшення впливу повітря від вентиляторів та кондиціонерів на очі;
• носіння сонцезахисних окулярів у вітряну та спекотну погоду;
• використання для вмивання неагресивних засобів «без сліз»;
• прикладання до очей теплих вологих компресів кілька разів на день;
• виконання легкого масажу очних яблук;
• використання крапель та гелів для зволоження очей не менше 4 разів на день;
• правильний розподіл навантаження на очі та перерви в роботі через кожні 30 хвилин;
• виконання гімнастики для очей.

Ці прості заходи допоможуть покращити стан очей, але не є лікуванням складних випадків ксерофтальмії.

Профілактика синдрому сухого ока

Для попередження розвитку ксерофтальмії варто:

• правильно дозувати зорове навантаження;
• під час напруженої роботи робити перерви через кожні пів години та частіше моргати;
• прибрати або мінімізувати вплив агресивних для поверхні очей факторів (диму, пилу, хімічних речовин тощо);
• вживати достатній об'єм рідини протягом дня;
• правильно харчуватися;
• своєчасно лікувати хронічні захворювання та проводити профілактичні огляди.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Міністерство Охорони Здоров'я України
• Національна академія медичних наук України
• Medscape