Лікування очного ячменю

Ячмінь — це гостре обмежене запалення гнійного характеру, що знаходиться біля цибулини вії або сальної залози. У медичній літературі ця проблема також називається терміном «hordeolum» (гордеолум). Ячмінь на повіці — поширена офтальмологічна патологія, яка виникає хоча б один раз майже у 80 % населення. Частіше захворювання зустрічається у дітей та дорослих від 30 до 50 років.

Іноді запальний процес локалізується в сльозній залозі. Такий внутрішній ячмінь називають «мейобітом». У деяких випадках він ускладнюється халязіоном, який виникає через поширення запалення на хрящ, який знаходиться біля сльозної залози.

Класифікація 

Ячмінь на оці може бути:

• зовнішнім — з'являється на лінії зростання вій і завжди помітний візуально;
• внутрішнім — формується на внутрішній стороні повіки, і його видно тільки під час проведення спеціального огляду.

Гнійники можуть бути поодинокими або множинними.

Ячмінь проходить кілька стадій розвитку:

• інфільтрацію — проявляється першими ознаками запалення у вигляді свербежу, дискомфорту, набряклості та почервоніння, які посилюються протягом декількох годин;
• нагноєння — на 2–3 день на поверхні червоного інфільтрату з'являється капсула з гноєм, з часом обсяг ексудату збільшується;
• прорив гнійної капсули — через 3–4 дні на піку скупчення гною верхівка капсули розкривається, ексудат виходить назовні;
• загоєння — на місці прориву ячменю формується кірочка, яка з часом опадає, зазвичай через тиждень усуваються і всі інші ознаки запалення.

У разі самостійного розтину капсули тривалість загоєння, залежно від стану імунітету, може коливатися від кількох днів до кількох тижнів. Іноді через механічний вплив ячмінь може розкритися передчасно. Якщо гнійник довго не розкривається самостійно, то для його дренування хірург проводить розтин.

Характер перебігу ячменю може бути гострим або рецидивуючим. У першому випадку після проведеного лікування всі ознаки запалення усуваються. Рецидиви виникають через неправильну терапію.

У разі неправильного лікування або зниженого імунітету гордеолум може ускладнюватися іншими патологічними процесами.

Етіологія захворювання

Причини ячменю різні:

• гноєродні бактерії;
• кліщ демодекс.

Найчастішими причинами розвитку гнійного процесу стають стафілококи або стрептококи. У 90 % випадків інфікування спричиняє золотистий стафілокок.

Халязіон (на відміну від ячменю) — хронічне проліферативне запалення краю повіки навколо мейбомієвої залози і хряща повіки. Не завжди виникає через інфікування бактеріями. Причинами його розвитку можуть бути різні патології, які змінюють склад сліз або шкірного жиру і призводять до закупорювання слізних залоз жировими скупченнями. Такі гнійники нерідко виникають у разі акне, розацеа та дисфункції слізних залоз. Іноді халязіон формується через неприхований ячмінь. 

Шляхи зараження

Зараження бактеріальними збудниками зазвичай відбувається контактним шляхом у разі недотримання правил особистої гігієни: 

• звичка терти очі руками;
• використання брудних рушників і носових хусток;
• використання необроблених інструментів для макіяжу;
• використання чужих косметичних засобів.

Також інфекція може виникати через порушення балансу мікрофлори шкіри, який змінюється у разі імунодефіцитів. У деяких випадках гордеолум розвивається на тлі інфекційних захворювань очей або верхніх дихальних шляхів.

Патогенез 

Після проникнення інфекції в волосяний мішечок або сальну залозу відбувається закупорювання їхніх вивідних проток. В результаті вони запалюються, та в них накопичується гній.

Клінічні прояви

Перші ознаки ячменю виникають раптово. 

Спочатку хворий відчуває свербіння і дискомфорт в місці ураженої повіки. Потім ділянка шкіри червоніє, стає припухлою, гарячою на дотик, виникає біль від натискання, а також у стані спокою. Іноді повіка припухає настільки сильно, що людина не може відкрити очей. Симптоми можуть доповнюватися сльозотечею, випаданням вій у місці запалення, скупченням секрету в куточках очей, наростаючим печінням на всій поверхні очного яблука та порушеннями зору.

У разі одиничних гнійників загальне самопочуття хворого зазвичай не порушується. А от поява множинних провокує підвищення температури тіла, відчуття загальної слабкості, головного болю. Іноді запалюються підщелепні і привушні лімфовузли.

Приблизно через 2–3 дні на верхівці з'являється гнійна голівка жовтуватого кольору. Гнійник округлюються. Болі до цього часу стають менш вираженими. Зазвичай на 3–4 день запалення гнійник розкривається. Після виходу гною симптоми ячменю поступово зникають, в місці загоєння формується кірочка, яка самостійно відпадає і не залишає сліду.

Якщо виникає внутрішній гнійник, запалення локалізується на внутрішній частині століття. Побачити його ознаки можна тільки при вивертанні повіки. Тканини стають набряклими і червоніють. Через 2–3 дні через слизову просвічується скупчення жовтуватого гною. Розтин гнійної голівки відбувається з боку кон'юнктиви. У міру загоєння на внутрішній поверхні повіки формуються листоподібні грануляції.

Особливості перебігу хвороби під час вагітності

Ймовірність появи гордеолуму в період виношування дитини підвищується, оскільки гормональна перебудова спричиняє зниження імунітету. Найчастіше такі гнійники виникають на пізніх термінах вагітності. Їхня небезпека визначається першопричиною появи.

Якщо запальний процес розвивається внаслідок порушень правил особистої гігієни, то здебільшого він не буває небезпечним ні для вагітності, ні для майбутнього малюка. У разі появи гнійника на тлі загальної інфекції або множинних вогнищ ймовірність ускладнень істотно підвищується. У таких випадках можливе формування аномалій розвитку плода, а вагітність може закінчитися викиднем або передчасними пологами.

Для лікування очного ячменю вагітної необхідно звернутися до лікаря. Самолікування неприпустиме! Перевага надається призначенню місцевих засобів: антисептичних розчинів, очних крапель і мазей на основі антибіотиків. У важких випадках антибіотики вживають всередину, а їх призначення виконується з урахуванням терміну гестації. За необхідності проводиться хірургічне лікування.

Особливості захворювання у дітей

Ячмінь дуже часто з'являється в дитячому віці, оскільки саме у дітей імунна система ще не сформована до кінця, і вони нерідко не дотримуються правил гігієни. Крім цього, ситуація ускладнюється глистними інвазіями, які спричиняють імунодефіцит, гіповітамінозами або гормональними перебудовами в підлітковому періоді.

Прояви та принципи лікування цих гнійників у дітей такі ж, як і у дорослих. Фахівці рекомендують не зловживати перегріваннями, оскільки без призначення лікаря вони можуть сприяти поширенню інфекції. Ці процедури показані на певній стадії запалення, тому визначити їх доцільність може тільки лікар. 

Діагностика

У разі появи симптомів ячменю слід звернутися до офтальмолога. Зазвичай для постановки діагнозу досить візуального огляду, який доповнюється виворотом повіки при бічному освітленні. Щоб не допустити помилок, проводиться диференціація з халязіоном, кістами та новоутвореннями повік, дакріоаденітом.

Якщо рецидиви виникають часто, обстеження може доповнюватися лабораторними дослідженнями:

• бактеріологічним посівом мазка з кон'юнктиви для виявлення збудника;
• аналізом вій на демодекс;
• посівом крові на стерильність;
• аналізом крові та сечі на цукор;
• аналізами для виявлення глистних інвазій, ВІЛ та інших причин імунодефіциту.

За необхідності діагностика ячменю доповнюється консультаціями ендокринолога, дерматолога, гастроентеролога.

Лікування

Лікування ячменю на оці здебільшого проходить амбулаторно. Під час терапії пацієнту потрібно строго дотримуватися правил гігієни, щоб запобігти поширенню інфекції. Жінкам необхідно відмовитися від макіяжу. Категорично забороняється чесати гнійник, самостійно робити вологі компреси чи прогрівання.

Для обробки місця ураження 2–3 рази на день застосовуються різні антисептичні розчини. Також для купірування запалення призначаються антибактеріальні та протимікробні краплі та мазі. На стадії дозрівання може рекомендуватися УВЧ і тубус-кварц.

Після розтину гнійника продовжують застосовувати антибактеріальні краплі та мазі до повного загоєння тканин. Якщо з'являються загальні симптоми та множинні вогнища запалення, рекомендується вживання антибіотиків. Для лікування демодекса призначаються спеціальні засоби.

За погодженням з лікарем можуть використовуватися деякі народні засоби на основі лікарських трав з протизапальними і антисептичними властивостями. Вони застосовуються як доповнення до основного плану терапії. Для підвищення імунітету лікар може рекомендувати прийом природних адаптогенів.

У деяких випадках для лікування ячменю додатково застосовується хірургія. Вони необхідні у разі великих гнійників, мейобіте або неефективності консервативної терапії. Ці маніпуляції полягають в розтині вогнища або його видаленні ін'єкційним методом.

Якщо виникають рецидивуючі ячмені, призначається лікування основного захворювання, УФО, аутогемотерапія, приймання вітамінно-мінеральних комплексів і загальнозміцнюючих препаратів.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Medscape
• Mayo Clinic