Дизуричні розлади (дизурія)

Дизуричні розлади, або дизурія – це сукупність порушень функцій сечового міхура, що виражається почастішанням, болючістю та утрудненням сечовипускання. У людини сечовипускання є процесом, який повністю залежить від свідомості. Якщо акт сечовипускання відбувається мимоволі, то це є сигналом для звернення до фахівця.

Істинне нетримання може бути: стресовим (нетримання сечі при напрузі); імперативним, або ургентним (мимовільна втрата сечі при невідкладному позиві); комбінованим (поєднання стресового та ургентного нетримання); у вигляді енурезу; в результаті гіперактивності детрузора та ін.

У дітей, приблизно до 2,5-3 років, енурез фізіологічний. При триваючому в більш пізні терміни нетримання сечі можна припустити патологічні анатомо-фізіологічні зміни, симптоми захворювань сечовидільної системи (порушення роботи клапанів уретри, інфікування сечовивідних шляхів, стеноз уретри та ін.).

Розвитку ніктурії сприяють запальні процеси нижніх сечових шляхів, гіперактивний сечовий міхур, аденома передміхурової залози.

До утрудненого сечовипускання ведуть не тільки запальні та інфекційні ураження сечостатевої сфери, а й склероз шийки сечового міхура, уретральні конкременти, травми уретри та ін.; зниження скорочувальної можливості сечового міхура, детрузорно-сфінктерноа дисинергія та інші патології.

Гостра затримка сечовипускання розвивається як результат виникнення перешкоди до відтоку сечі – конкременти, поліпи, новоутворення, стриктура сечовидільного каналу та ін. У виникненні ішурії велику роль відіграють обструкція та патології скорочення сечового міхура.

Прояви олігакіурії зазвичай пов'язані з порушенням іннервації сечового міхура на рівні спинного мозку в результаті пошкодження та захворювання останнього.

При позауретральному, "помилковому" нетриманні, сеча виділяється назовні мимоволі. Як правило, це пов'язано з дефектами сечових шляхів.

Клінічні прояви

Ознаки дизурії в кожному конкретному виді розладу сечовипускання проявляються по-різному.

Найхарактерніші симптоми дизурії:

• біль при сечовипусканні;
• болісні відчуття та дискомфорт внизу живота;
• імперативні позиви або гостра затримка сечовипускання;
• відсутність сечовипускання при наявності позивів;
• відчуття переповненості сечового міхура;
• нетипове виділення сечі.

Основні симптоми дизурії при утрудненому сечовипусканні пов'язані з особливостями виділення сечі. Струмінь сечі може бути млявим та тонким; може прямовисно йти донизу або виділятися дуже маленькими порціями, буквально краплями; струмінь утворює завихрення, відбувається розбризкування сечі та ін.

Важливою особливістю клінічної картини при будь-якому вигляді дизуричного розладу є вкрай пригнічений психологічний стан пацієнта.

Ускладнення

Дизурія значно погіршує якість життя як дитини, так і дорослого. Як правило, дизурію не можна розглядати, як окреме захворювання. Дизурія є проявом серйозних патологій сечовидільної, серцевої системи, неврологічних розладів, порушень метаболізму і т.д.

Без виявлення справжньої причини дизурії та проведення адекватної терапії, стан пацієнта буде тільки погіршуватися. Неприємним наслідком дизурії є підвищення ризику заразитися ІПСШ, розвиток хронічних запальних процесів нижніх сечовивідних шляхів.

Затримка сечі в організмі викликає накопичення токсичних продуктів, що, у свою чергу, веде до інтоксикації організму та, у важких випадках, може викликати смерть пацієнта.

Діагностика

Діагностика дизурії комплексна та ґрунтується на аналізі даних анамнезу, симптоматичної картини, лабораторних та інструментальних методів дослідження. Для уточнення діагнозу обов'язкові консультації вузьких фахівців: гінеколога, уролога, андролога, невролога, ендокринолога, венеролога.

Лабораторні методи діагностики:

• загальний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі;
• бакпосів сечі;
• мікроскопія мазка з уретри.

З метою оцінки дизурії лікарі-урологи рекомендують вести щоденник сечовипускання, який дозволяє диференціювати можливі причини порушень акту сечовипускання, виключити деякі патологічні процеси та виявити причини функціонування сечового міхура.

Інструментальна діагностика допомагає виявити захворювання сечовидільної системи та визначити справжні причини дизурії.

Лікування

Уролог розробляє тактику лікування дизурії тільки після повного обстеження та з'ясування всіх причин розвитку патології.

Лікування дизурічних розладів включає:

• медикаментозну терапію;
• фізіотерапевтичні процедури;
• лікувальну фізкультуру;
• дієтотерапію;
• фітотерапію.

Медикаментозне лікування залежить від основного захворювання, симптомокомплексу і може включати: прийом антибіотиків, противірусних або протигрибкових препаратів, глюкокортикостероїдів, спазмолітиків, діуретиків, замісну гормональну терапію, симптоматичне лікування.

При серйозних патологіях (пухлини, вроджені вади та серйозні травми сечостатевих органів) та неефективності консервативного лікування, показано хірургічне втручання.

Профілактика

Як і будь-яку патологію, дизуричні розлади легше попередити, ніж лікувати.

Заходи для профілактики дизурії:

• вчасно проходити профілактичні огляди;
• уникати переохолоджень;
• своєчасно лікувати захворювання;
• звертатися до фахівця при перших ознаках дизурії;
• вести здоровий спосіб життя;
• регулярна фізична активність.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.