Фіброаденома молочної залози

Фіброаденома — це безболісне, частіше одностороннє, доброякісне новоутворення молочної залози, яке має вигляд щільної, рухливої пухлини з чітким контуром. Зазвичай зустрічається у жінок у віці від 14 до 30 років, рідше у жінок у постменопаузі (до 12 %), але може бути виявлено у будь-якому віці.

Найчастіша локалізація фіброаденом — груди, але утворення можуть виникати у додатковій тканині молочної залози аксилярної зони.

За гістологічною будовою фіброаденома — доброякісна двофазна пухлина, що складається із залозистого епітелію та спеціалізованої міждолькової строми.

Види фіброаденом

Фіброаденоми за типом росту поділяються на:

• інтраканалікулярну (внутрішньоканальцеву): залози стискаються у лінійні розгалужені структури проліферуючою стромою;
• периканалікулярну: залози зберігають відкриті просвіти, але розділені розширеною стромою.
  
  

За гістологічним варіантом:

• фіброаденома звичайного (дорослого) типу;
• міксоїдна фіброаденома;
• юнацька (ювенільна) фіброаденома – виникає у молодих жінок у віці від 10 до 20 років і становить 8% усіх фіброаденом, для неї характерний прискорений ріст, на момент встановлення діагнозу до 25 % пацієнтів з ювенільною фіброаденомою матимуть множинні або двосторонні пухлини;
• складна фіброаденома – частіше зустрічається у літніх пацієнтів із середнім віком 35–47 років; це фіброаденома з асоційованими кістами, склерозуючим аденозом, епітеліальними кальцифікаціями або папілярними апокринними змінами, їх частота становить приблизно 14 %. 
  
  

Фіброаденоми характеризуються як проліферативні ураження без атипії, і вони пов’язані з незначним підвищенням ризику розвитку раку молочної залози у майбутньому, однак існують певні варіації ризику залежно від підтипу (зазвичай від 0 % до 1,0 – 2,0 %). Більшість жінок із простими фіброаденомами та без сімейного анамнезу онкопатології грудей не мають підвищеного ризику раку молочної залози. Ризик дещо вищий при складних фіброаденомах (до 3,1 %), причому у пацієнтів із комплексною фіброаденомою він підвищується, якщо є проліферативні зміни в оточуючій тканині молочної залози. При ювенільних фіброаденомах ризик розвитку раку відсутній. 

Причини розвитку фіброаденоми

Причини виникнення фіброаденоми чітко виявити складно, але вважається, що пухлина має гормональну природу та пов’язана з підвищеною чутливістю тканин молочної залози до жіночого статевого гормону естрогену. Зазвичай вона росте під час вагітності та має тенденцію до зменшення під час менопаузи. 

Жінки, які приймають оральні контрацептиви до 20 років, частіше хворіють на фіброаденому.

Також факторами, що сприяють виникненню фіброаденоми, можуть бути: ранній початок менструацій, відсутність вагітності протягом репродуктивного періоду, травма або пошкодження молочної залози.

Симптоматика фіброаденоми

Основним симптомом фіброаденоми є поява твердої пухлини в грудях. Найчастіше вона виникає у верхньому зовнішньому квадранті молочної залози та має характерні ознаки. Утворення майже безболісне, досить рухливе, часто поодиноке, має м’яко-еластичну консистенцію та чіткі контури. Може спостерігатися помітна зміна розміру або форми грудей (при розвитку великих пухлин), утворення вільно переміщується під шкірою під час пальпації.

Розміри фіброаденом варіабельні, коливаються від кількох міліметрів до кількох сантиметрів у діаметрі.

Фіброаденоми зазвичай не дають виділень із сосків, що відрізняє їх від деяких інших захворювань молочної залози, таких як внутрішньопротокові папіломи.

Лікування та видалення фіброаденоми молочної залози

У більшості випадків фіброаденоми не потребують лікування. Вони можуть зменшуватися з часом, але якщо їх розмір великий і вони стискають інші тканини грудей або спостерігається збільшення розмірів та характеристик пухлини у динаміці, їх слід видалити.

Лікарі можуть прийняти рішення про хірургічне видалення фіброаденоми, якщо вона масивна і продовжує збільшуватись в розмірах.

Показаннями до видалення фіброаденоми молочної залози є:

• швидкий ріст;
• розмір фіброаденоми більше 2 см;
• стискання тканин залози;
• бажання пацієнта.
  
  

Основним методом лікування фіброаденом є хірургічний. Для цього застосовують наступні методи:

• енуклеація пухлини – хірургічне видалення (вилущення) пухлини з капсулою з подальшим гістологічним дослідженням;
• лампектомія, або ексцизійна біопсія – під час цієї процедури хірург видаляє фіброаденому з можливим частковим видаленням оточуючої тканини молочної залози (у разі необхідності) та відправляє її до лабораторії для подальшого обстеження.
  
  

Альтернативними методами є:

• кріоабляція – заморожування та руйнування клітинної структури фіброаденоми під контролем УЗД;
• радіочастотна абляція – видалення пухлини за допомогою радіочастотної енергії, що нагріває та руйнує її тканини;
• черезшкірна ексцизія під контролем ультразвукового апарата з використанням вакууму (вакуум-аспіраційна біопсія);
• черезшкірна ультразвукова абляція фіброаденоми (з використанням високоінтенсивного сфокусованого ультразвуку).
  
  

Однак ці методики досі вивчаються, мають як переваги (хороший естетичний ефект, оскільки виконуються через невеликий розріз), так і недоліки (виникнення рецидивів, травматизація тканин, можливе виникнення гематом під час процедури).

Реабілітація після видалення фіброаденоми

Після операції важливо дотримуватися рекомендацій лікаря щодо догляду за хірургічним розрізом. Головне – утримувати його в чистоті та сухості, вчасно змінювати пов’язки та не торкатися рани. Також можуть знадобитися знеболюючі препарати.

На період відновлення обмежуються важкі фізичні навантаження та підняття важких речей. Але, щоб сприяти покращенню кровообігу та запобігти скутості, варто займатися легкими видами діяльності, що обговорюються з хірургом.

Профілактика розвитку фіброаденоми

Якщо в якості тактики лікування було обрано спостереження (доцільне для невеликих пухлин без симптомів), жінці призначаються регулярні обстеження молочної залози кожні 6-12 місяців для контролю можливих змін.

Також під спостереженням залишаються і пацієнти після оперативного видалення пухлини, що дозволяє вчасно діагностувати рецидив. Він може статися, якщо була видалена не вся змінена тканина.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.