Що таке синдром Аспергера?

Синдром Аспергера — це психічний розлад, що характеризується комунікативними труднощами. Пацієнту нелегко дається взаємодія з соціумом, а мислення відрізняється стереотипністю. Набір інтересів при цьому з віком не змінюється. Багато авторитетних учених відносять це порушення до розладів аутистичного спектру. Однак за багатьма характеристиками синдром докорінно відрізняється від аутизму.

За статистикою патологія виникає у 23-24 з 10 000 дітей. До прояву хвороби більше схильні чоловіки, ніж жінки.

Класифікація синдрому Аспергера

Міжнародна класифікація хвороб відносить синдром Аспергера до порушень аутистичного типу. Розлад належить до цього фенотипу на основі ознак, схожих на функціональний аутизм.

Етіологія синдрому Аспергера

Причини появи синдрому Аспергера точно не визначені.

Серед ймовірних чинників — біологічні та генетичні порушення.

Науково доведено, що діти, у яких діагностовано розлад аутистичного спектру, відрізняються від інших дітей структурою головного мозку. Приблизно п'ята частина порушень відбувається на фоні генетичної мутації.

До факторів ризику відносять:

• недоношеність немовляти;
• вік батьків, який перевищує 40 років;
• вплив біологічно шкідливих речовин на організм жінки під час вагітності;
• спадковість.

Існує теорія про вплив негативних факторів екології на дитину в перші півроку життя, який провокує появу ознак патології.

Патогенез синдрому Аспергера

Процес виникнення та розвитку синдрому Аспергера точно невідомий.

Ознаки синдрому Аспергера включають порушення, пов'язані з виробленням серотоніну, а також функціональні розлади мозочка.

Наслідки синдрому Аспергера згодом згладжуються. У 20 % дітей з таким діагнозом симптоми залишаються мінімальними. При цьому складності, пов'язані з комунікацією та соціальною адаптацією, залишаються назавжди.

Розвиток і перебіг хвороби потрапляють в пряму залежність від оточення дитини. Близькі люди повинні бути терплячими і ставитися з розумінням до прояву синдрому. Тому що через психологічно негативне ставлення оточуючих може статися погіршення стану з проявами функціонального аутизму.

Особливості перебігу синдрому Аспергера під час вагітності

Вагітність може загострити психологічні проблеми пацієнтки з синдромом Аспергера. Вони часто замикаються у собі, відчувають страх, стають жорсткими з оточуючими. В цілому це пов'язано з відсутністю можливості діяти шаблонно в певних обставинах. Негативну роль відіграє і гормональна перебудова організму. Важливим фактором залишається спостереження, контроль фахівців і турбота оточуючих.

Особливості синдрому Аспергера у дітей

Про те, що таке синдром Аспергера, батьки можуть дізнатися приблизно з п'ятирічного віку дитини. Діти з подібними проблемами не знаходять спільної мови зі своїми однолітками. Це відбувається повсюдно: у дитячому садку, за шкільною партою або на ігровому майданчику. При цьому вони не проти контактувати з іншими дітьми, але не мають необхідних навичок спілкування.

Якщо батьки помітили у дитини подібні відхилення або з'явилися перераховані вище симптоми — це серйозний привід звернутися до фахівця.

Діагностика синдрому Аспергера

Слабка вираженість клінічної картини ускладнює діагностику синдрому Аспергера. Виявлення ознак порушень — прерогатива фахівців у сфері аутистичних розладів. Психотерапевт спостерігає за поведінковими реакціями хворого, оцінює його психологічні характеристики та розумові здібності.

Діагностика синдрому Аспергера включає оцінку:

• соціальних навичок адаптації;
• розвитку мовного апарату;
• історії життя дитини.

Лікування синдрому Аспергера

Зменшення тяжкості симптомів розладу — головна мета лікування синдрому Аспергера.

При складанні схеми лікування для пацієнтів дитячого віку необхідно враховувати індивідуальні характеристики. На жаль, про те, який лікар лікує синдром Аспергера, батьки можуть дізнатися ще в перші роки життя дитини.

Підвищити рівень соціальної адаптації можна за допомогою:

• ЛФК;
• психологічних тренінгів;
• ерготерапії;
• логопедичних занять.

Лікування синдрому Аспергера у дорослих вимагає приєднання медикаментозної терапії. Спеціальних препаратів від цієї хвороби не існує. Медикаментозне лікування знімає тягар таких симптомів як: затяжна депресія, агресивний стан, тривожні розлади.

Профілактика синдрому Аспергера

Унаслідок неясної етіології розладу спеціальна профілактика не розроблена. Профілактика синдрому Аспергера полягає виключно в ранньому початку лікування перших симптомів. Адекватна терапія та турбота сім'ї дозволяють досягти чудових результатів. Людина може жити повноцінним життям, створювати сім'ю та досягати професійних успіхів.

Поради та рекомендації

Синдром Аспергера вимагає особливого ставлення до пацієнта:

• у розмові з ним не можна використовувати абстрактні терміни або вираження;
• необходимо уникати сленгу та розмитих фраз;
• не варто передавати інформацію жестами та мімікою (хворий вас не зрозуміє);
• у людини з синдромом Аспергера має бути довірена особа, з якою він може поділитися своїми переживаннями;
• завдання в школі краще виконувати в письмовій формі, потрібно обов'язково звернути на це увагу вчителя.

В іншому немає необхідності виділяти дитину з подібною патологією.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Виїзд бригад невідкладної допомоги здійснюється по всіх районах Києва (Оболонь, Печерськ, Поділ, Святошин, Дарниця, Голосіївський, Шевченківський, Солом'янський, Дніпровський, Деснянський) та передмістя (Вишгород, Буча, Ірпінь, Бровари).